Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.07.2018 року у справі №913/932/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/932/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз",

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа",

представник відповідача - Дядько Г.П. - керівник,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна Компанія "Нафтогаз України",

представник третьої особи - Литвин П.В. - адвокат (свідоцтво від 17.06.2010 НОМЕР_1),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 (суддя Зюбанова Н.М.) та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018 (головуючий суддя - Радіонова О.О., судді Стойка О.В. і Бреславець Л.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі - Товариство)

до комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (далі - Підприємство)

про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача врегулювати з постачальником газу питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-грудні 2017 року,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанія,

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про: визнання протиправними дій відповідача щодо несанкціонованого відбору природного газу в жовтні 2017 року в обсязі 695,417 тис.куб.м та у листопаді 2017 року в обсязі 3591,873 тис.куб.м, які порушують права Товариства згідно з нормами укладеного типового договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420DB58ХАТ016; зобов'язання Підприємства врегулювати зі своїм постачальником газу - Компанією питання небалансу природного газу, який виник у Товариства у жовтні 2017 року в обсязі 695,417 тис.куб.м та у листопаді 2017 року в обсязі 3591,873 тис.куб.м.

Позовна заява мотивована тим, що: Підприємство не мало права використовувати природний газ із газорозподільної системи через відсутність виділених Компанією підтверджених обсягів на відповідний календарний період, що передбачено типовим договором; публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" виставлено позивачу акти від 31.10.2017 №10-17-1512000708-Баланс та від 30.11.2017 №11-17-1512000708-Баланс із зазначенням обсягу негативного місячного небалансу позивача у загальній кількості 9813, 093 тис.куб.м, які мають негативні наслідки у вигляді оплати послуг у підвищеному розмірі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018, у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо несанкціонованого відбору природного газу за умовами типового договору природного газу від 01.01.2016 №09420DB58ХАТ016, суди виходили з того, що цей спосіб захисту не відповідає закону та договору, оскільки фактично зведений до встановлення судом факту порушення умов договору, що оцінюється судом у разі застосування певного виду відповідальності, передбаченої за порушення умов договору, але не як самостійна вимога; в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача врегулювати з постачальником газу - Компанією питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-грудні 2017 року, прийняті судові акти мотивовані тим, що ці вимоги є необґрунтованими, оскільки згідно з Кодексом газорозподільних систем обов'язок з врегулювання спірного питання покладено на постачальника - Компанію, а не на відповідача, який є споживачем.

Компанія, не погоджуючись з мотивувальними частинами прийнятих судових актів у частині визначення обов'язку Компанії з врегулювання питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-грудні 2017 року, зазначаючи, що судові рішення у згаданих частинах прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме: пункту 2 розділу 1, пункту 1 та пункту 4 розділу 5 глави VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), пункту 12 Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), звернулася з касаційною скаргою, в якій просила:

- змінити рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі №913/932/17, виключивши з мотивувальних частин оскаржуваних рішень таке:

"Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача врегулювати з постачальником газу НАК "Нафтогаз України" питання небалансу природного газу, який виник в жовтні-грудні 2017 року, то ці вимоги є необґрунтованими, оскільки згідно з Кодексом газорозподільних систем обов'язок по врегулюванню спірного питання покладено на постачальника газу (ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - третю особу), а не відповідача, який є споживачем, а саме:

- якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами) буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 4 глави 5 пункт 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем).

Таким чином позовні вимоги про зобов'язання відповідача врегулювати з постачальником газу питання небалансу природного газу протирічать закону, а тому є необґрунтованими",

та вказавши, що:

"Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача врегулювати з НАК "Нафтогаз України" питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-листопаді 2017 року, то ці вимоги є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, НАК "Нафтогаз України" не було постачальником природного газу для позивача в період жовтень-листопад 2017 року.

Таким чином позовні вимоги про зобов'язання відповідача врегулювати з НАК "Нафтогаз України" питання небалансу природного газу протирічать закону, а тому є необґрунтованими".

- в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі №913/932/17 залишити без змін;

- стягнути з позивача судовий збір за подання касаційної скарги.

Згідно з доводами касаційної скарги:

- позивачем не було виконано вимоги пункту 12 Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу та, як наслідок, Компанією не були підтверджені планові обсяги природного газу за жовтень-листопад 2017 року, тобто не здійснювалася поставка природного газу;

- станом на 26.09.2017 заборгованість позивача перед Компанією склала 158,01 млн.грн., станом на 26.10.2017 заборгованість позивача перед Компанією склала 157,97 млн.грн. У зв'язку з наявною заборгованістю за спожитий у минулі періоди природний газ, низьким рівнем розрахунків Компанія не мала правових підстав підтверджувати позивачу планові обсяги природного газу (видавати номінації) на жовтень-грудень 2017 року, відповідно, не здійснювала постачання природного газу позивачу у жовтні та листопаді 2017року;

- оскільки Компанія не підтверджувала позивачу планові обсяги природного газу на жовтень-листопад 2017 року, відповідно, Компанія не була постачальником для Підприємства у спірний період. При цьому відбір газу без постачальника має наслідком виникнення небалансу природного газу;

- у даному випадку Компанія не підтверджувала позивачу обсяги природного газу на жовтень-листопад 2017 року, таким чином, не виступала постачальником для даного споживача. Отже, у випадку якщо жоден інший постачальник не підтверджував обсяги природного газу, спожиті відповідачем у жовтні-листопаді 2017 року, відбувся несанкціонований відбір газу, тому його вартість споживач має компенсувати оператору ГРМ.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

Товариство (позивач) - юридична особа, яка має ліцензію з розподілу природного газу, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ від 26.08.2010.

Підприємство (відповідач) - юридична особа, яка має ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.11.2012 № 370 - на постачання теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях і конегераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії).

У січні 2016 року позивачем (оператор ГРМ) та відповідачем (споживач) шляхом підписання останнім заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420DВ58ХАТ016 укладено договір на розподіл природного газу відповідно до статті 40 Закону України "Про ринок природного газу".

Типовий договір розподілу природного газу є публічним, він регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з положеннями зазначеного договору:

- оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи в особі Товариства;

- підтверджений обсяг природного газу - об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений оператором ГТС (включений до підтвердження номінації) та доведений оператору ГРМ у порядку визначеному Кодексом ГТС;

- постачальник - суб'єкт господарювання, з яким споживач в установленому порядку уклав договір поставки природного газу;

- споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператору ГРМ;

- оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строк та порядку, визначеному цим договором (пункт 2.1);

- санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача його постачальником (пункт 3.1);

- договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1).

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом ГРМ, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу VІ названого Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

06.09.2017 Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено договори №5058/1718-БО-20, № 5038/1718-ТЕ-20, № 5039/1718-КП-20, № 5040/1718-РО-20 постачання природного газу, за умовами яких постачальник зобов'язався поставляти споживачу у жовтні-грудні 2017 року природний газ різним категоріям споживачів у певних визначених обсягах; у преамбулах цих договорів зазначено, що сторони керуються Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 (далі - Положення), іншими нормативно-правовими актами.

У пунктах 2.1 відповідних договорів визначено планові обсяги постачання природного газу у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно.

Згідно з іншими положеннями згаданих договорів:

- розподіл (транспортування) природного газу за цими договорами здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме - Товариство, з яким споживач уклав відповідний договір (пункти 2.6);

- постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту12 Положення (пункти 3.2);

- у разі невиконання споживачем умов пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінації) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється (пункти 3.3);

- постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу ГТС з урахуванням інформації щодо балансування в більшу чи меншу сторону. Номінація надається в обсязі, необхідному споживачу за цим договором, за умови виконання споживачем пункту 12 Положення (пункти 3.4);

- постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору (пункти 3.5).

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Компанія зазначає, що номінації Підприємству за укладеними договорами не були виділені через значну заборгованість підприємства з оплати боргу за поставлений природний газ, тому Компанія не здійснювала постачання природного газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні-листопаді 2017 року відповідач спожив газ за відсутності номінацій за укладеними договорами.

Несанкціонований відбір газу відповідачем підтверджено актами про порушення від 01.11.2017 №№ 350-376, в яких відсутня відмітка про ознайомлення з відповідними актами представником споживача.

За даними позивача, загальний обсяг спожитого відповідачем газу (без виділених та підтверджених постачальником номінацій) станом на 20.11.2017 складає 2041337 куб.м.

Матеріали справи містять акти від 07.11.2017 про ненадання представниками Підприємства доступу працівникам Товариства до відповідного обладнання для проведення робіт з примусового відключення споживача від споживання природного газу.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилався на виставлення йому публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" актів від 31.10.2017 №10-17-1512000708-Баланс та від 30.11.2017 № 11-17-1512000708-Баланс із зазначенням обсягу негативного місячного небалансу підприємства в кількості 9813,093 тис.куб.м, які мають негативні наслідки у вигляді оплати послуг у підвищеному розмірі. А також посилався на значне недоотримання обігових коштів, що унеможливлює виконання товариством певних зобов'язань (сплата податків, виплата заробітної плати) та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо несанкціонованого відбору природного газу та зобов'язати його врегулювати з постачальником газу - Компанією питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-грудні 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо несанкціонованого відбору природного газу за умовами типового договору природного газу від 01.01.2016 №09420DB58ХАТ016, суди виходили з того, що цей спосіб захисту не відповідає закону та договору, оскільки зведений до встановлення судом факту порушення умов договору, що оцінюється судом у разі застосування певного виду відповідальності, передбаченої за порушення умов договору, але не як самостійна вимога; у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача врегулювати з постачальником газу - Компанією питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-грудні 2017 року, прийняті судові акти мотивовані тим, що ці вимоги є необґрунтованими, оскільки згідно з Кодексом газорозподільних систем обов'язок по врегулюванню спірного питання покладено на постачальника - Компанію, а не на відповідача, який є споживачем.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Компанії з мотивувальними частинами прийнятих судових актів у частині визначення обов'язку Компанії з врегулювання питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-грудні 2017 року. Тому компанія просила змінити рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі №913/932/17, виключивши з мотивувальних частин оскаржуваних рішень таке:

"Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача врегулювати з постачальником газу НАК "Нафтогаз України" питання небалансу природного газу, який виник в жовтні-грудні 2017 року, то ці вимоги є необґрунтованими, оскільки згідно з Кодексом газорозподільних систем обов'язок по врегулюванню спірного питання покладено на постачальника газу (ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - третю особу), а не відповідача, який є споживачем, а саме:

- якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами) буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 4 глави 5 пункт 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем).

Таким чином позовні вимоги про зобов'язання відповідача врегулювати з постачальником газу питання небалансу природного газу протирічать закону, а тому є необґрунтованими",

та вказавши, що:

"Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача врегулювати з НАК "Нафтогаз України" питання небалансу природного газу, який виник у жовтні-листопаді 2017 року, то ці вимоги є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, НАК "Нафтогаз України" не було постачальником природного газу для позивача в період жовтень-листопад 2017 року.

Таким чином позовні вимоги про зобов'язання відповідача врегулювати з НАК "Нафтогаз України" питання небалансу природного газу протирічать закону, а тому є необґрунтованими".

Статтею 6 Закону України "Про теплопостачання" передбачено принципи державної політики у сфері теплопостачання, а саме: державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання.

Приписами Положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на Компанію покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (підпункт 4 пункту 3).

Виробник теплової енергії має право до 1 квітня 2018 року придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України" за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (пункт 12).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Підприємством виконані вимоги статті 191 Закону України "Про теплопостачання" та відкрито в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожиту теплову енергію або комунальні послуги від всіх категорій споживачів, що підтверджено договорами банківського рахунку від 22.01.2015 та 24.10.2016.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року" (далі - Розпорядження) з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2017/18 року Компанія зобов'язана:

- укласти до 14.10.2017 договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населення та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357, та з дотриманням принципу недискримінації;

- разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/2018 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання Розпорядження Підприємство уклало з Компанією договори на постачання природного газу від 06.09.2017 №5038/1718-ТЕ-20, №5058/1718-БО-20, №5039/1718-КП-20.

Споживання Підприємством за згаданими договорами природного газу, який належить Компанії, у спірний період підтверджено технічними актами про фактичне споживання природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017 за договором на розподіл від 01.01.2016 №09420DВ58ХАТ016.

Згідно з пунктами 2 і 3 розділу IІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог, зокрема, споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником.

Відповідно до пункту 5 розділу I згаданих Правил постачання природного газу новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником.

Оскільки відповідно до положень Правил постачання природного газу споживач має право обрати нового постачальника лише у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником, за умови відсутності простроченої заборгованості перед діючим постачальником, а Розпорядженням, яке є обов'язковим для виконання, на Компанію покладеного обов'язок укласти до 14 жовтня 2017 року договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії та разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи стосовно того, що: на виконання згаданого Розпорядження Підприємство (споживач) уклало з Компанією (постачальник) договори на постачання природного газу від 06.09.2017 №5038/1718-ТЕ-20, №5058/1718-БО-20, №5039/1718-КП-20, для постачання теплової енергії, у період з 01.10.2017 по 31.03.2018; споживання Підприємством за згаданими договорами природного газу, який належить Компанії, у спірний період підтверджено технічними актами про фактичне споживання природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017 за договором на розподіл від 01.01.2016 №09420DВ58ХАТ016; наявність заборгованості Підприємства перед Компанією за поставлений природний газ підтверджується як Компанією, так і Підприємством, - касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що Компанія не була постачальником природного газу протягом жовтня - листопада 2017 року та протилежного Компанією не доведено.

Доводи касаційної скарги не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним у даній постанові. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових актів попередніх судових інстанцій - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна Компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 913/932/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов