Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7421/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС - БАНК"

представник позивача - не з'явився

відповідач - публічне акціонерне товариство "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ"

представник відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРАВЕКС - БАНК"

на рішення господарського суду міста Києва у складі Зеленіної Н.І. від 26 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Смірнової Л.Г. - головуючого, Кропивної Л.В., Мальченко А.О. від 13 вересня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС - БАНК" звернулося до місцевого господарського суду з позовом в якому просило зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, якими включити до цього реєстру вимоги позивача щодо сплати заборгованості за договорами про приймання платежів № 71/17026 від 01 квітня 2014 року та № 71/17569 від 28 липня 2015 року в сумі 32 022 грн.

2. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по наведеним вище договорам, що стало наслідком виникнення заборгованості.

2.1. Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився включати суму боргу до реєстру кредиторських вимог позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем пропущено встановлений статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30 денний присічний строк для заявлення своїх вимог, а тому такі вимоги вважаються погашеними в силу статті 49 цього ж Закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У грудні 2017 року позивач подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. В укладених договорах № 71/17026 від 01 квітня 2014 року та № 71/17569 від 28 липня 2015 року сторони погодили, що у разі настання форс-мажорних обставин, таких як заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, сторони протягом п'яти календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність таких обставин, підтверджуючи це офіційними документами.

6.1. В порушення умов укладених договорів відповідач не сповістив позивача про введення тимчасової адміністрації, внаслідок чого строк, встановлений статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пропущено.

7. Суди не надали належної оцінки тому, що заборгованість за договорами № 71/17026 та № 71/17569 виникла ще до введення у публічному акціонерному товариству "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" тимчасової адміністрації.

8. В оскаржуваних судових рішеннях не наведено аргументів щодо відхилення доводів позивача.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

9. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.

10. Суди дійшли правильних висновків про те, що скаржником пропущено, встановлений статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строк для заявлення кредиторських вимог, а вимоги, що не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

11. Суд відхиляє доводи скаржника описані у пунктах 6, 6.1., 7 цієї постанови з огляду на таке.

Судами встановлено, що 01 квітня 2014 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК" (Банк) та публічним акціонерним товариством "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (Клієнт), укладено договір про приймання платежів № 71/17026, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Банк зобов'язується своїми силами і засобами на діючих у Банку виробничих потужностях здійснювати приймання від фізичних осіб (Платників) в рамках оформлених Платниками у Клієнта продуктів "Ощадний рахунок", готівкових коштів у національній валюті України в сумі, яка не може перевищувати 150 000 гривень по одному платежу, для їх подальшого перерахування на користь Клієнта з видачею відповідної квитанції Платнику, що підтверджуватиме прийняття платежу та здійснення переказу коштів.

28 липня 2015 року між цими ж сторонами укладено договір про приймання платежів № 71/17569, за умовами якого Клієнт доручає, а Банк зобов'язується своїми силами і засобами на діючих у Банку виробничих потужностях здійснювати приймання від фізичних осіб (Платників), готівкових коштів у національній валюті України в сумі, яка не може перевищувати 300 000 гривень по одному платежу, для їх подальшого перерахування з метою поповнення вкладних (депозитних) рахунків, відкритих на ім'я платників у Клієнта, з видачею відповідної квитанції Платнику, що підтверджуватиме прийняття платежу та здійснення переказу коштів.

Пунктами 1.2., 1.3. зазначених договорів передбачено, що Клієнт сплачує Банку суму за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,5 %, але не менше 5 грн. за платіж. Оплата розрахунково-касового обслуговування здійснюється на підставі виставлених Банком щомісячних рахунків на підставі перерахованих сум платежів Клієнту за місяць.

11.1. Судами встановлено і сторонами не заперечувалось, що позивачем належно виконано свої зобов'язання за вказаними вище договорами, однак надані послуги відповідачем не оплачені, що стало наслідком виникнення заборгованості публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" у сумі 32 022 грн. перед публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК".

Водночас, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення від 13 червня 2016 року № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".

Згідно з даними рішеннями, розпочато процедуру виведення ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12 липня 2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".

На підставі Рішення Національного банку України № 124-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено Рішення № 1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким з 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".

11.2. Суд зазначає, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 2, частини 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

11.3. Процедура заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується, передбачена частиною 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за вкладами.

11.3.1. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

11.4. Отже, відкликання Національним банком України банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

11.4.1. Повідомлення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію відповідача, призначення уповноваженої особи та прийняття кредиторських вимог протягом 30 днів з дня опублікування в газетах цього оголошення, було офіційно оприлюднене 16 липня 2016 року в газеті "Голос України" № 132 (6386), а також в мережі Інтернет на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

11.4.2. Отже, позивач мав можливість звернутися до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у строк до 16 серпня 2016 року, проте відповідна заява була подана лише 25 листопада 2016 року.

11.5. Частиною 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

11.6. Таким чином законними та обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивачем пропущено встановлений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строк для звернення із вимогами до банку, що ліквідується, вимоги позивача є погашеними, а тому і не можуть бути включені до реєстру акцептованих вимог.

11.6.1. При цьому посилання скаржника на те, що відповідачем порушено умови договорів, щодо повідомлення про введення у публічному акціонерному товариству "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" тимчасової адміністрації не мають жодного правового значення, оскільки, як вже зазначалося, дана інформація є відкритою, а факт ініціювання процедури ліквідації Банку, як юридичної особи, зумовлює для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку, яка регулюється спеціальним Законом, а не укладеними між сторонами договорами.

12. Стосовно доводів скаржника наведених у пункті 8 цієї постанови Суд зазначає таке.

12.1. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

12.2. Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

12.3. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

12.4. В іншому ж подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

12.4.1. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

12.4.2. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

13. Щодо відзиву

13.1. Всі доводи відповідача наведені ним у відзиві оцінені Судом під час розгляду касаційної скарги, а висновки за результатами розгляду викладені у пунктах 11 - 12 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРАВЕКС - БАНК" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 26 липня 2017 року у справі № 910/7421/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.