Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №922/4192/16
Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №922/4192/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4192/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" до Харківської міської ради, Департаменту земельних відносин Харківської міської ради про визнання укладеним договору

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ТОВ "Фортуна" (далі - ТОВ "Фортуна") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95, (стара назва - Котлова) Холодногірський район (колишній - Ленінській), у редакції, викладеній позивачем у позові.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2017 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95, (стара назва - Котлова) Холодногірський район (колишній - Ленінській), кадастровий номер НОМЕР_1, у відповідній редакції, викладеній у рішенні суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 (колегія суддів у складі: Слободін М.М., Сіверін В.І., Терещенко О.І.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2017 залишено без змін.

Постановою колегії Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у складі: Данилової М.В., Алеєваої І.В., Корсака В.А. постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

ТОВ "Фортуна" 14.12.2017 звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2018 справа передана на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2018 було допущено та відкрито провадження за заявою ТОВ "Фортуна" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 922/4192/16 та витребувано матеріали справи, які надійшли до суду 12 березня 2018 року

За приписами пункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відтак, розгляд заяви здійснюється Касаційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України з підстав, передбачених пунктом 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній до 15.12.2017), ТОВ "Фортуна" просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 23.11.2010 у справі № 40/220-53/143, від 31.10.2017 у справі № 921/1249/13-г/13.

Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, судами встановлено, що

на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.01.2008, зареєстрованого в Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 14.04.2008 за № 540866710029, ТОВ "Фортуна" була надана у користування земельна ділянка загальною площею 0,2937 га по АДРЕСА_1) для будівництва офісу, магазину, СТО та підсобних приміщень.

Після завершення будівництва, на підставі рішення Харківської міської ради від 22.09.2010 № 247/10, було змінено вид використання спірної земельної ділянки за договором оренди від 30.01.2008, № 540866710029, з "для будівництва офісу, магазину, СТО та підсобних приміщень" на "для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель".

У 2012 році ТОВ "Фортуна" вирішило скористатися своїм правом на придбання вказаної земельної ділянки у власність, для чого звернувся до Харківської міської ради із відповідною заявою.

22.02.2012 Харківська міська рада ухвалила рішення № 629/12, яким надала ТОВ "Фортуна" дозвіл на проведення нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, з метою визначення розміру авансового внеску при продажі земельної ділянки.

07.06.2012 між Харківською міською радою та ТОВ "Фортуна" було укладено договір про внесення авансового внеску № 41/12, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О.А. за № 460 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів про внесення авансового внеску за № 41/12.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3.4. вищевказаного договору 2 покупець мав сплатити авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, категорії - землі житлової та громадської забудови, кадастровий № НОМЕР_1, за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1).

Пунктом 1.2 зазначеного договору сторони передбачили, що ціна земельної ділянки буде визначена остаточно після проведення експертної грошової оцінки. Остаточні розрахунки будуть проведені після укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, а у пункті 2.1 цього договору встановлено, що розмір авансового внеску за земельні ділянки становить 179 131,14 грн., що складає 3 % вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Платіжним дорученням від 08.06.2012 № 146З авансовий внесок сплачено.

Розділом 3 договору визначені обов'язки сторін та передбачено, що після оплати покупцем авансу, вказаного у пункті 2.1 цього договору: продавець забезпечує проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, вказаної у розділі 1 цього договору, відповідно до діючого законодавства (пункт 3.1 договору); покупець подає продавцю для підготовки рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки, вказаної у розділі 1 договору, документи, визначені у вказаному пункті договору (пункт 3.2 договору).

Після надходження авансового внеску, вказаного у пункті 2.1 договору та подання покупцем всіх документів, необхідних для підготовки рішення Харківської міської ради, питання продажу земельної ділянки виноситься на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради (пункт 3.3);

- після прийняття рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки продавець укладає з покупцем договір купівлі - продажу земельної ділянки, зазначеної у розділі 1 договору (пункт 3.4 договору);

- грошові кошти, які перераховуються покупцем відповідно до пункту 2.1 цього договору, є авансовим внеском, який сплачується в рахунок оплати ціни земельної ділянки, зазначеної у розділі 1 цього договору, про що зазначається у договорі купівлі - продажу земельної ділянки (пункт 3.5 договору).

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу із технічної документації № 379/12 від 10.04.2012 становила 5 971038,00 грн.

Ринкова ціна земельної ділянки відповідно до оцінки оцінювача ПП Фірма "ЛІК" на 2012 рік склала 734 423,00 грн.

В подальшому після виконання сторонами взаємних обов`язків визначених у розділі № 3 цього договору, питання викупу земельної ділянки було винесено на розгляд чергової сесії Харківської міської ради.

Рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12 було вирішено продати ТОВ "Фортуна" земельну ділянку визначену у п.п. 1.1.-1.3.4. договору № 41/12 від 07.06.2012 за ціною 734 423,00 грн з розстрочкою сплати на два роки.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ "Фортуна" просило визнати укладеним з Харківською міською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95, (стара назва - Котлова) Холодногірський район (колишній - Ленінській), у редакції викладеній позивачем.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції за клопотанням ТОВ "Фортуна" було призначено по справі оціночно-земельну експертизу, згідно якої загальна вартість земельної ділянки площею 0,2937 га за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 станом на грудень 2016 рік становить 1 451 056,00 грн.

З урахування результатів висновку експертизи, позивачем було уточнено ціну продажу земельної ділянки та відповідно прохальну частину позовних вимог, а саме, викладено пункти проекту договору в іншій редакції.

Місцевий господарський, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вказав про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки, задовольнивши їх у повному обсязі.

Вищий господарський суд України не погодився з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові за ціною 1 451 056,00 грн є таким, що порушує приписи статті 128 Земельного кодексу України, оскільки відсутня підстава для укладення такого договору, а саме рішення міської ради про продаж земельної ділянки за ціною - 1 451 056,00 грн. Крім того, Вищим господарським судом України взято до уваги пояснення Харківської міської ради, що згідно з генеральним планом м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/4, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1023/13, земельна ділянка ТОВ "Фортуна" по АДРЕСА_1, у м. Харкові (стара назва - вул. Котлова), розташована в житловій зоні та в санітарно-захисній зоні промислових підприємств IV та V класу шкідливості. Відповідно до зазначеного плану зонування території (зонінгом) м. Харкова, спірна земельна ділянка розташована у зоні "Ж", підзоні "Ж-1" та частково в межах "червоних ліній" вулиці.

У справі № 921/1249/13-г/13 Вищий господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельних ділянок з огляду на те, що всі істотні умови договору купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_2 загальною площею 0,2460 га були визначені і погоджені на умовах, визначених чинним рішенням сесії Микулинецької селищної ради № 1084 від 21.12.2012. На виконання рішення Микулинецької селищної ради № 1084 від 21.12.2012 у повному обсязі сплатив вартість земельних ділянок по АДРЕСА_2 та неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями забезпечити укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок, проте, селищний голова ухилявся від укладення відповідного договору купівлі-продажу земельних ділянок.

У справі № 40/220-53/143 Вищий господарський суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання укладеним договору земельної ділянки, оскільки сторонами усі істотні умови договору купівлі-продажу земельної ділянки площею - 1529 кв.м були визначені і погоджені на умовах, визначених рішенням Київської міської ради № 52/109 від 28.09.2006, у період чинності експертного висновку про ринкову оцінку земельної ділянки від 03.02.2006, а бездіяльність та зволікання відповідачів щодо укладення з ТОВ "Контакт+Електро" договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки на погоджених та затверджених у встановленому порядку умовах, є порушенням права позивача на отримання у власність земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України, за наявності всіх необхідних для цього документів та погоджених сторонами умов.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 144 Конституції України, статей 12, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань про передачу землі у власність.

Земельним кодексом України визначено спеціальний порядок набуття права власності на землю.

За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 127 ЗК України).

Відповідно статті 128 ЗК (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою рішення від 22.06.2012) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про оцінку земель" експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

За змістом положень частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У рішенні в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, процедури перегляду судових рішень у касаційному порядку повинні відповідати вимогам ст. 6 Конвенції і положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Отже, переглядаючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017, Вищий господарський суд України мав керуватися положеннями розділу ХІІ-1 ГПК України, у тому числі статтями 1115, 1117 ГПК України, якими визначено порядок розгляду касаційної скарги та межі перегляду справи в касаційній інстанції.

За змістом положень статті 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до статті 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що за змістом своїх повноважень суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального і додержання норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій в конкретній справі стосовно її фактичних обставин, встановлених судами при розгляді справи попередніми інстанціями, та не наділений правом робити висновки, пов'язані з оцінкою доказів, зокрема щодо достовірності, достатності, переваги одних доказів над іншими.

У справі, яка розглядається, апеляційним судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено наявність підстав для задоволення позову. При цьому апеляційною інстанцією зазначено, що зміни у генеральному плані міста, які відбулися у 2013 році на підставі рішення Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1023/13 та рішення від 27.02.2013 № 1024/13 "Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Харкова", у складі якого розроблено схему плану червоних ліній вулиць м. Харкова, завдяки яким незначна частина земельної ділянки (як стверджує представник відповідачів, близько 1 м. 50 см., а можливо і менше) із загальних 2937,00 кв. м потрапила під обмеження "червоною лінією", та в силу приписів статті 83 ЗК України не можуть бути передані у власність фізичним чи юридичним особам, суд відхилив на підставі декількох самостійних причин - на підставі приписів частини 1 статті 101 ГПК України, на підставі їх невідповідності звичаям ділового обороту та в силу їх неналежності як недостовірних.

Разом із тим суд касаційної інстанції, узявши до уваги ті самі факти та обставини, встановлені апеляційним судом, здійснив їх переоцінку та дійшов протилежних висновків.

Отже, Вищий господарський суд України вийшов за межі своїх повноважень і порушив наведені вище норми процесуального права, тобто діяв не як суд, встановлений законом, що є перепоною у здійсненні належного судового провадження.

Відповідно до пп. "а" п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК України Верховний Суд за наявності підстав, передбачених п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 11116 цього Кодексу, у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності), має право скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

У зв'язку з наведеним заява ТОВ "Фортуна" підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 922/4192/16- скасуванню з передачею справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" задовольнити частково.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 922/4192/16 скасувати, а справу передати на розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір