ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21133/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Грєхова О.А.)

від 12.09.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)

від 22.11.2022

у справі № 910/21133/21

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення грошових коштів

за участю представників учасників справи:

позивача - Синьоока Г.І.,

відповідача - Прилєпов О.А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 50 553 682, 97 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0063-01012/21-150-08-19-00025 від 17.04.2019 в частині дотримання строків оплати вартості небалансів електричної енергії за І-ІІІ декади листопада 2020 року, у зв`язку з чим відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 11 312 038, 74 грн та інфляційні втрати у сумі 39 241 644, 23 грн.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, позов задоволено повністю.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" свій обов`язок з оплати виставлених позивачем рахунків-фактур виконало з порушенням строків на оплату, визначених Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307. Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суди визнали його правомірним та обґрунтованим.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в задоволенні позовних вимог.

3.2. Підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19.

Також підставою касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку, пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

17.04.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (СВБ - сторона, відповідальна за баланс) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП - оператор системи передачі) на підставі заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 17.04.2019 №0063-01012/21-150-08-19-00025 укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії, за умовами пункту 1.1 якого цей договір є договором приєднання, у розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Наказом відповідача від 06.03.2020 №85 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії у відповідності до Правил зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 28.02.2020 №516.

Згідно з п. п. 1.2-1.4 договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку.

Пунктами 2.1, 2.2 договору унормовано, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

При невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №309, Законом та чинним законодавством України (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору).

Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання (п. 9.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач отримав електричну енергію для врегулювання небалансів в обсягах 536287,169 Мвт/год, загальною вартістю 536 457 101, 08 грн з ПДВ, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/20/11-№0063 від 30.11.2020, долученим до матеріалів справи.

АР сформував у Системі розрахунків за небаланси електричної енергії (далі - Система) рахунки-фактури за договором за І-ІІІ декади листопада 2020 року, однак відповідач прострочив здійснення оплати таких рахунків. Додатково такі рахунки надсилались відповідачем у паперовому вигляді.

Відтак спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, прострочив здійснення оплати таких рахунків, у зв`язку з чим йому нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідач є оператором системи передачі на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків.

Згідно із статтею 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків, забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил та Кодексу комерційного обліку.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Згідно з пунктом 46 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" небаланс електричної енергії - це розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

За приписами частини 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

Частиною п`ятою статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.

Відповідно до частини 72 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановив суд апеляційної інстанції, до позовної заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" долучено детальний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якого слідує, що розрахунок здійснено від кожного рахунку-фактури з урахуванням періодів заборгованості.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції та вважав, що він є арифметично правильним та здійсненим відповідно до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення.

5.3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19.

При цьому, з посиланням на правову позицію, викладену в наведених постановах Верховного Суду, скаржник зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а стаття 625 Цивільного кодексу України не підлягала застосуванню.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

У справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення ?інфляційних втрат? у сумі 261 098, 54 грн, 3% річних у сумі 24 670, 01 грн та 17 584, 68 грн пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та "інфляційних втрат", а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору.

У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), ?інфляційних втрат? та 3% річних, які нараховані на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії та які стягнуті судовим рішенням. У цій справі Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та "інфляційних втрат", а тому залишив оскаржувані рішення без змін.

У справі № 910/15714/18 розглядався спір про стягнення сум ?інфляційних втрат? та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Постановою від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні "інфляційних втрат" скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та ?інфляційних втрат? через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд у справі № 914/1001/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором від 30.12.2016 № 02/01/17, а також розрахунок пені, 3% річних та "інфляційних втрат" визнав правильним.

Отже, в колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

5.4. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на безпідставне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, оскільки наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. До того ж, під користуванням грошовими коштами розуміється сам факт їх знаходження на рахунку боржника незалежно від виду та особливостей такого рахунку. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21.

У постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського не вбачав підстав для відступу від висновків, наведених, зокрема у згаданій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21.

При цьому Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського зазначив, що твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

5.5. У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" також посилається на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно погодилися з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, не врахувавши правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 03.04.2020 у справі №920/653/19. Крім того, скаржник зазначає, що господарські суди дійшли необґрунтованого висновку про правильність нарахування позивачем інфляційних втрат без врахування висновків Верховного Суд, викладених в постановах від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.09.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/19.

Правовідносини в наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що розглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер (зміст) спірних правовідносин. У жодній із наведених відповідачем справ судом касаційної інстанції не досліджувалася специфіка правового регулювання розрахунків на балансуючому ринку електричної енергії, не розглядалося питання використання коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, не було з таких підстав відмовлено у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат, не встановлювалися фактичні обставини, пов`язані з використанням відповідачами несплачених вчасно коштів. Щодо справи №914/1001/19 висновок про неподібність викладено вище.

У справі №920/653/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за виконані позивачем роботи за договором на виконання робіт (підряду).

У справі № 910/19576/17 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" через прострочення відповідачем строку оплати послуг перевезення вантажів.

У справі № 905/305/18 спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу.

У справі № 910/5625/18 розглядався спір про стягнення пені, "інфляційних втрат" та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг процесингового центру. Постановою від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасував та направив справу на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували низку обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У справі № 910/21564/16 спір стосувався стягнення боргу за договором про надання послуг процесингового центру.

У справах № 924/312/18 та № 922/175/18 розглядався спір про стягнення "інфляційних втрат", 3% річних, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів відповідно про закупівлю природного газу та договору комісії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

При цьому колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, погодився із судом першої інстанції про його обґрунтованість та правильність. Позиція, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, є більш пізньою у часі у порівнянні з тими правовими позиціями, на які посилається скаржник а, отже, саме цю правову позицію врахував суд апеляційної інстанції та зазначив, що при прийняті оскаржуваного судового рішення місцевим господарським судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якою сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Необхідність врахування саме позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, підтвердив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшли свого підтвердження.

5.6. Іншою підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил, пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку.

Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору у даній справі.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Так, згідно з пунктом 7.7.4 Правил (в редакції після 18.11.2020) оплата платіжного документа з банківського рахунка АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. При цьому, як стверджує скаржник, Правила ринку безпосередньо не визначають строк, у який учасник ринку (СВБ) може скористатися своїм правом і направити рахунок на адресу ОСП (АР).

За доводами скаржника, суд першої інстанції не дослідив обставин направлення рахунків на адресу відповідача, обмежившись лише загальним висновком щодо тотожності формування рахунку в системі управління ринком та його направленням в розумінні Правил.

Як встановив суд апеляційної інстанції, Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018.

Згідно з п. 1.3.2 Правил для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з оператором системи передачі (ОСП), що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.

Пунктом 1.3.5 Правил передбачено, що кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості адміністратора розрахунків (АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил.

Відповідно до розділу 1.2 Правил позивач (електропостачальник) і відповідач є учасниками ринку.

Як передбачено пунктом 1.1.1 Правил ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

Згідно з пунктом 1.1.2 Правил система управління ринком - це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

Пунктом 1.11.1 Правил передбачено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує: 1) прогнозування загального навантаження; 2) проведення аукціонів на придбання допоміжних послуг (ДП); 3) повідомлення результатів аукціонів на ДП; 4) адміністрування графіків виробництва/споживання; 5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію; 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; 7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ; 8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку; 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; 10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей; 11) інтерфейс і зв`язок з програмним забезпеченням ринку "на добу наперед" (РДН) і внутрішньодобового ринку (ВДР), якими управляє оператор ринку (ОР); 12) інтерфейс і зв`язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з виробниками, що здійснюють виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії (ВДЕ), що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець; 13) адміністрування комерційного обліку; 14) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA); 15) інтерфейс та зв`язок з платформою моніторингу Регулятора;16) інтерфейс та зв`язок з платформою прозорості ENTSO-E.

Відповідно до пункту 1.11.8 Правил АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Пунктом 7.3.1 Правил передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

З матеріалів справи слідує, що у Системі розрахунків за небаланси електричної енергії АР розмістив відомості щодо обсягу та вартості небалансів електричної енергії за період І-ІІІ декади листопада 2020 року (рахунки-фактури: №№1611202000252, 1611202000570, 1611202000889, 1611202001208, 1611202001525, 1611202001838, 1611202002152, 16112020002466, 1611202002779, 1611202003092 від 16.11.2020; №№2611202000255, 2611202000568, 2611202000879, 2611202001192, 2611202001507, 2611202001821, 2611202002134, 2611202002448, 2611202002761, 2611202003072 від 26.11.2020; №№412202003003, 412202002698, 412202002391, 412202002084, 412202001778, 412202001471, 412202001162, 412202000856, 412202000549, 412202000242 від 04.12.2020), що мали бути сплачені зі сторони відповідача на користь СВБ (позивача).

Відповідно до пункту 7.6.4 Правил оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.

Отже, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії.

Тобто, враховуючи пункт 7.6.4 Правил, строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів саме з дати направлення рахунків АР у Системі, позаяк ані Правилами, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, як-то, засобами поштового зв`язку або електронною поштою, як помилково зазначає відповідач. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №910/8901/20.

Таким чином суд апеляційної інстанції спростував твердження відповідача про штучне збільшення позивачем періоду прострочення внаслідок обчислення такого періоду з дати формування рахунків у системі управління ринком, оскільки як встановив суд апеляційної інстанції є належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування норм пункту 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил, пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку (подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21).

5.7. У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: статті 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 30.08.2022 відповідачем було подано письмові пояснення, додатком до яких був контррозрахунок, проте місцевий господарський суд відмовив у прийнятті вказаних пояснень. Крім того, суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув наведені доводи та дав їм належну правову оцінку.

5.8. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин доводи касаційної скарги, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду (у частині, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції) та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі № 910/21133/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець