ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1546/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» - Бабенко А.І., адвокат (дов. від 29.06.2022)

відповідача - Антимонопольного комітету України - Пащенко М.В., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2022 (суддя Картавцева Ю.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.)

у справі № 910/1546/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» (далі - ТОВ «Старлайт Медіа»)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

про визнання недійсним та скасування рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Старлайт Медіа» звернулося до суду з позовом до АМК про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 21.12.2021 № 187-р/тк у справі № 143-26.13/74-20 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Старлайт Медіа» посилалося на: неповне з`ясування АМК обставин, які мають значення для справи, а саме про обсяг інформації, яка вимагалася для надання на вимогу державного уповноваженого АМК від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 та факт часткового надання інформації позивачем згідно з листом від 13.03.2020 № 13/03-20 (вх. № 8-06/3366 від 16.03.2020); недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а саме, за доводами позивача, АМК не доведено факту повного неподання Товариством інформації у встановлені органом строки; невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2022 зі справи № 910/1546/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що: вирішуючи питання стосовно врахування чи не врахування наданої позивачем у листі від 13.03.2020 вих. № 13/03-20 інформації, як часткове виконання вимоги АМК, саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Отже, оскільки листом від 20.03.2020 № 143-29/06-4116 відповідач продовжив позивачу строк надання інформації на вимогу (загалом, а не щодо окремої її частини) до 15.04.2020, з моменту ухвалення останнім рішення (яке оформлене листом № 143-29/06-4116) до 15.04.2020 позивач був зобов`язаний надати відповідні відомості, копії документів та пояснення щодо всіх (без виключення) питань, які містить вимога. Проте доказів того, що позивачем у встановлений строк було виконано вимогу матеріали справи № 910/1546/22 не містять; у будь-якому випадку надані позивачем у листі від 13.03.2020 вих. № 13/03-20 загальні відомості щодо наявності між телерадіокомпаніями Групи та ТОВ «ЗЕОНБУД» договорів жодним чином не розкривають характеру правовідносин між найбільшими медіагрупами України і Концерном РРТ, за умови коли останні мали або могли мати вплив на Концерн РРТ при встановленні відповідних тарифів саме у досліджуваний період (2015-2019 роки), та не можуть вважатися повним або частковим виконанням пункту 1.4 вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Старлайт Медіа», з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність: висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно пунктів 13, 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210), а саме: висновку щодо відмінності «змісту інформації» від «форму, спосіб та строк надання інформації», необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та висновку щодо обов`язку органів АМК України у власних рішеннях оцінювати зміст відповіді (відповідей) і обґрунтовувати підстави повного або часткового виконання/невиконання її вимог, а також висновку щодо критеріїв розмежування між «неподання інформації» і «подання інформації в неповному обсязі» АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, зазначеними у пунктах 13 та 14 статті 50 Закону № 2210.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на частину третю статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, вказує на те, що, вирішуючи питання стосовно врахування чи неврахування наданої позивачем у листі від 13.03.2020 вих. № 13/03-20 інформації, як часткове виконання вимоги АМК, саме орган АМК визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Проте АМК жодного рішення щодо невідповідності наданої позивачем у листі від 13.03.2020 вих. № 13/03-20 інформації не приймав, не розглядав і не оцінював. Отже, суди встановили обставини (начебто невідповідності наданої позивачем у листі інформації вимогам АМК), що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Разом з тим, на думку скаржника, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18 та від 17.04.2018 у справі № 917/637/17 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі, оскільки ці висновки, зроблені не в аналогічних і не в тотожних справах, та не стосуються предмета спору у цій справі.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АМК просив Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 09.02.2023 оголошувалася перерва до 16.02.2023.

15.02.2023 та 16.02.2023 від АМК надійшли додаткові письмові пояснення по справі (ідентичні за змістом).

16.02.2023 від ТОВ «Старлайт Медіа» надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 16.02.2023 оголошувалася перерва до 09.03.2023.

01.03.2023 від АМК надійшли письмові пояснення по справі.

07.03.2023 від ТОВ «Старлайт Медіа» надійшли письмові пояснення по справі.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Рішенням АМК:

- визнано, що ТОВ «Старлайт Медіа» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210 у вигляді неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК від 02.03.2020 №143-29/06-3137 у встановлений ним строк;

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення на ТОВ «Старлайт Медіа» накладено штраф у розмірі 336 373 грн.

У Рішенні АМК встановлено, зокрема, що:

- з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи № 143-26.13/27-17 про порушення ТОВ «ЗЕОНБУД» законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, ТОВ «Старлайт Медіа» було надіслано вимогу державного уповноваженого АМК від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 (далі - Вимога), в якій відповідно до статей 3, 7, 16, 22 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимагалося до 13.03.2020 надати АМК відповідні відомості, копії документів та пояснення щодо переговорів між ТОВ «ЗЕОНБУД», найбільшими медіа групами України і Концерном РРТ у 2015-2019 роках;

- одночасно у Вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону № 2210 дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації АМК визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону;

- також у Вимозі зазначалося, що відповідно до статті 63 Закону № 2210 суб`єкти господарювання, пов`язані відносинами контролю, зобов`язані забезпечувати обмін інформацією між собою та вживати інших заходів у такий спосіб та в такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання суб`єктами господарювання вимог щодо обміну інформацією не звільняє від відповідальності інших, пов`язаних з ними суб`єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, необхідних для виконання вимоги уповноваженого органу Комітету;

- відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303504692631 Вимогу вручено ТОВ «Старлайт Медіа» 05.03.2020;

- у листі від 13.03.2020 № 13/03-20 (вх. № 8-06/3366 від 16.03.2020) міститься, зокрема, клопотання ТОВ «Старлайт Медіа» про продовження строку надання інформації на Вимогу до 30.04.2020;

- відповідно до листа від 20.03.2020 № 143-29/06-4116 АМК продовжив ТОВ «Старлайт Медіа» до 15.04.2020 строк надання відповідних відомостей, копій документів та пояснень на Вимогу;

- проте у встановлений державним уповноваженим АМК строк, а саме, до 15.04.2020, належних відомостей, копій документів та пояснень ТОВ «Старлайт Медіа» Комітету не надало;

- з метою об`єктивного, всебічного та повного з`ясування обставин справи № 143-26.13/74-20 АМК надіслав вимогу від 19.11.2020 № 143-26.13/06-15867 до акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») про надання інформації та пояснень щодо належного вручення Вимоги ТОВ «Старлайт Медіа»;

- листом від 25.11.2020 № 33-Б-11084 (вх. № 8-06/1232-кі від 27.11.2020) АТ «Укрпошта» повідомило, що «…рекомендований лист № 0303504692631 на адресу ТОВ «Старлайт Медіа» надійшов до відділення поштового зв`язку № 54 м. Київ 05.03.2020. Лист вручений працівнику ТОВ «Старлайт Медіа» Росинській В.С. 05.03.2020 під підпис…». У підтвердження вручення поштового відправлення № 0303504692631 АТ «Укрпошта» також надало копію витягу з книги для запису рекомендованих поштових відправлень форма № 8;

- на розпорядження про початок розгляду справи № 143-26.13/74-20 ТОВ «Старлайт Медіа» листом від 03.09.2020 № 2-03/09-20 (вх. № 8-01/11433 від 07.09.2020) повідомило АМК, що Товариство підтверджує отримання 05.03.2020 Вимоги від 02.03.2020 № 143-29/06-3137, в якій відповідно до статей 3, 7, 16, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет» вимагалося до 13.03.2020 надати АМК належні відомості, копії документів та пояснення. Група StarLightMedia, перебуваючи у дистанційному форматі роботи у зв`язку з карантином, спричиненим COVID-19, підготувала запитувані відомості, копії документів, пояснення та ТОВ «Старлайт Медіа» надало їх. Товариство листом від 13.03.2020 № 13/03-20 зверталося до АМК з клопотанням про продовження строку надання інформації та документів на Вимогу до 30.04.2020. Товариство не є власником переважної більшості інформації та документів, які вимагаються відповідно до Вимоги, у зв`язку з чим необхідним є звернення до телерадіоорганізацій, які входять до складу групи StarLightMedia для отримання запитуваної інформації. ТОВ «Старлайт Медіа» 03.04.2020 листом за вих. № 03/04-20 направило запитувану інформацію та копії всіх виявлених документів на Вимогу (копія листа додається). У зв`язку з наведеним ТОВ «Старлайт Медіа» просить врахувати ці пояснення при збиранні та аналізі доказів та керуючись статтями 48, 49 Закону № 2210 закрити провадження у справі;

- з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи № 143-26.13/74-20 АМК надіслав вимогу від 18.03.2021 № 145-26.13/06-4112 до ТОВ «Старлайт Медіа» щодо надання копій підтвердних документів про направлення Товариством листа від 03.04.2020 № 03/04-20 (повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу; розрахунковий документ [касовий чек, розрахункова квитанція тощо], що підтверджує надання послуг поштового зв`язку);

- листом від 26.03.2021 № 26/03-21 (вх. № 8-06/4249 від 29.03.2021) ТОВ «Старлайт Медіа», зокрема, повідомило, що направлення відповіді на Вимогу могло бути здійснено простим листом, що не заборонено законом. У зв`язку з чим вказані у Вимозі АМК підтверджуючі документи, які могли бути в наявності Товариства виключно при відправленні цінним або рекомендованим листом, відсутні;

- отже, ТОВ «Старлайт Медіа» не надало копій документів, які підтверджували б направлення Товариством АМК листа від 03.04.2020 № 03/04-20;

- з огляду на викладене АМК дійшов висновку, що дії ТОВ «Старлайт Медіа», які полягали в неподанні інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 у встановлений ним строк, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зокрема, пунктом 1.4 Вимоги ТОВ «Старлайт Медіа» зобов`язане було пояснити роль найбільших медіа груп України і Концерну РРТ у встановленні ТОВ «ЗЕОНБУД» тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм у 2015-2019 роках.

У листі вих. від 13.03.2020 № 13/03-20 Товариство, зокрема, зазначило, що ТОВ «Старлайт Медіа» є юридичною особою, суб`єктом господарювання, не є телеорганізацією у розумінні Закону України «Про телебачення та радіомовлення», до складу Товариства не входить жодної телеорганізації та ТОВ «Старлайт Медіа» не надає та не є посередником/агентом щодо надання послуг з розповсюдження телевізійних програм у цифровому форматі. ТОВ «Старлайт Медіа» входить до складу медійної групи (далі - Група), у переліку осіб, які входять до Групи є п`ять юридичних осіб, які здійснюють діяльність, як мовники. Хоча ТОВ «Старлайт Медіа» пов`язане з телерадіоорганізаціями Групи відносинами контролю, проте Товариство не є власником чи безпосереднім контролером телерадіоорганізацій Групи, не надає вказівок щодо реалізації їх господарської діяльності, тобто ТОВ «Старлайт Медіа» не є власником переважної більшості інформації та документів, які вимагаються Комітетом; позивач у зазначеному документі звернувся до АМК з письмовим клопотанням про продовження строку надання інформації до 30.04.2020 з метою звернення до телеорганізацій, які входять в Групу, з проханням надати наявну інформацію та документи.

При цьому у вказаному листі щодо пункту 1.4 Вимоги зазначено, що ТОВ «Старлайт Медіа» відомо, що телерадіокомпанії, які входять в Групу, укладають прямі договори з ТОВ «ЗЕОНБУД», в яких визначаються тарифи (ціна) на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм. До складу тарифів ТОВ «ЗЕОНБУД» алокує витрати на послуги, які надає Концерн РРТ.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 13 статті 50 Закону № 2210 у вигляді неподання інформації АМК на вимогу державного уповноваженого АМК від 02.03.2020 №143-29/06-3137 у встановлений ним строк, у зв`язку з чим на ТОВ «Старлайт Медіа» АМК накладено штраф.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається, зокрема, на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність: висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно пунктів 13, 14 статті 50 Закону № 2210, а саме: висновку щодо відмінності «змісту інформації» від «форми, способу та строку надання інформації», необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та висновку щодо обов`язку органів АМК України у власних рішеннях оцінювати зміст відповіді (відповідей) і обґрунтовувати підстави повного або часткового виконання/невиконання її вимог, а також висновку щодо критеріїв розмежування між «неподання інформації» і «подання інформації в неповному обсязі» АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, зазначеними у пунктах 13 та 14 статті 50 Закону № 2210.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений АМК є органом Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Антимонопольного комітету України має, серед іншого, такі повноваження: проводити перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ та організацій під час проведення перевірок та розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за умови пред`явлення службового посвідчення і документів, що підтверджують проведення перевірки чи розслідування; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.

Відповідно до статті 1 Закону № 2210 суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Органи АМК в процесі реалізації своїх повноважень мають законне право вимагати не лише документи, а й інформацію, яка потрібна їм для виконання покладених на них завдань, причому зміст, обсяг та характер такої інформації законодавчими приписами, зокрема, статтями 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не визначено та обмежено лише дійсною та об`єктивною необхідністю для виконання завдань органу («статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань»).

Отже, Антимонопольний комітет України та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 22-1 цього Закону, положень Закону № 2210 може витребувати інформацію, пов`язану з дослідженням наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання, якщо вона є дійсною та об`єктивною необхідністю для виконання завдань органу.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.

Пункт 13 статті 50 Закону № 2210 визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Таким чином, ненадання інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

У законодавстві України визначення поняття «дискреційні повноваження» наведено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17).

Суд зазначає, що встановлення змісту документа, який надходить на вимогу органу АМК в аспекті надання/неповного надання/ненадання інформації на таку вимогу належить до дискреційних повноважень органу АМК, водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.

В цьому контексті Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що АМК, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються. В іншому випадку матиме місце порушення принципу справедливості юридичної відповідальності, зокрема, відповідальність несе лише та особа, яка скоїла правопорушення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, документ вих. від 13.03.2020 № 13/03-20, який надійшов до АМК від ТОВ «Старлайт Медіа», Антимонопольний комітет України розглянув виключно як клопотання про продовження строку надання інформації на Вимогу до 30.04.2020.

Водночас у зазначеному документі Товариство, зокрема, вказувало про те, що ТОВ «Старлайт Медіа» є юридичною особою, суб`єктом господарювання, не є телеорганізацією у розумінні Закону України «Про телебачення та радіомовлення», до складу Товариства не входить жодної телеорганізації та ТОВ «Старлайт Медіа» не надає та не є посередником/агентом щодо надання послуг з розповсюдження телевізійних програм у цифровому форматі. ТОВ «Старлайт Медіа» входить до складу Групи, у переліку осіб, які входять до Групи є п`ять юридичних осіб, які здійснюють діяльність, як мовники. Хоча ТОВ «Старлайт Медіа» пов`язане з телерадіоорганізаціями Групи відносинами контролю, проте Товариство не є власником чи безпосереднім контролером телерадіоорганізацій Групи, не надає вказівок щодо реалізації їх господарської діяльності, тобто ТОВ «Старлайт Медіа» не є власником переважної більшості інформації та документів, які вимагаються Комітетом; позивач у зазначеному документі звернувся до АМК з письмовим клопотанням про продовження строку надання інформації до 30.04.2020 з метою звернення до телеорганізацій, які входять в Групу, з проханням надати наявну інформацію та документи.

При цьому у вказаному листі щодо пункту 1.4. Вимоги зазначено, що ТОВ «Старлайт Медіа» відомо, що телерадіокомпанії, які входять в Групу, укладають прямі договори з ТОВ «ЗЕОНБУД», в яких визначаються тарифи (ціна) на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм. До складу тарифів ТОВ «ЗЕОНБУД» алокує витрати на послуги, які надає Концерн РРТ.

Верховний Суд зазначає, що форма документу не може превалювати над його змістом. З`ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту.

Отже, суду, насамперед, слід було встановити зміст документа вих. від 13.03.2020 № 13/03-20, який надійшов до АМК від ТОВ «Старлайт Медіа» в аспекті поставлених Антимонопольним комітетом України питань, власника/власників (володільця) запитуваної інформації, змісту відповіді на питання, що міститься у пункті 1.4 Вимоги; перевірити, чи були в АМК визначені законом підстави вважати такий документ, виходячи з його змісту, виключно клопотанням про продовження строку надання інформації на Вимогу до 30.04.2020.

У наданих Верховному Суду поясненнях позивач, зокрема, зазначав про те, що інформація, зазначена позивачем у документі вих. від 13.03.2020 № 13/03-20, була використана АМК під час розгляду справи та прийняття рішення від 14.12.2020 № 779-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на ТОВ «ЗЕОНБУД».

Проте встановлення обставин щодо використання/невикористання АМК при прийнятті рішення від 14.12.2020 № 779-р тієї інформації, яка була викладена у документі ТОВ «Старлайт Медіа» вих. від 13.03.2020 № 13/03-20 залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

З`ясування зазначених обставин має вирішальне значення у розгляді цієї справи, з огляду на зміст інкримінованого позивачу порушення - неподання (взагалі) запитуваної у вимозі від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 інформації у встановлений органом АМК строк.

У Вимозі АМК та Рішенні АМК орган також посилався на приписи статті 63 Закону № 2210 (а саме, її частину другу), згідно з якою (статтею): суб`єкти господарювання, пов`язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов`язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно випадків, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції (частина перша). Невиконання суб`єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб`єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності (частина друга).

Так, за доводами АМК, ТОВ «Старлайт Медіа» є засновником та власником у розмірі 100 відсотків статутного капіталу ТОВ «Телеканал СТБ» та ТОВ «Новий канал», відповідно, з метою отримання консолідованої інформації від групи StarLightMedia, АМК надіслано вимогу саме до позивача.

Водночас ТОВ «Старлайт Медіа» зазначало, що не є власником чи безпосереднім контролером телерадіоорганізацій Групи, не надає вказівок щодо реалізації їх господарської діяльності, тобто ТОВ «Старлайт Медіа» не є власником переважної більшості інформації та документів, які вимагалися Комітетом.

Дії ТОВ «Старлайт Медіа» кваліфіковані АМК як неподання інформації на вимогу державного уповноваженого АМК від 02.03.2020 №143-29/06-3137 у встановлений ним строк, тобто повного неподання інформації.

При цьому, пунктами 13 та 14 статті 50 Закону № 2210 визначено окремими порушеннями «неподання інформації» (пункт 13 статті 50 Закону № 2210) та «подання інформації в неповному обсязі» (пункт 14 статті 50 Закону № 2210) на вимогу органу АМК.

Отже, враховуючи наведені міркування, в аспекті застосування приписів статті 59 Закону № 2210 суди мають встановити правильність кваліфікації АМК дій ТОВ «Старлайт Медіа» саме за пунктом 13 статті 50 Закону № 2210. Проте наведене залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи статті 63 Закону № 2210 з урахуванням її змісту; чи може бути у даному випадку спрямований обмін інформацією у Групі між суб`єктами господарювання (про необхідність якого [обміну] зазначає АМК) на запобігання вчиненню порушення законодавства про захист економічної конкуренції цими суб`єктами господарювання (тобто учасниками самої Групи); чи пов`язаний розгляд справи № 143-26.13/27-17 про порушення ТОВ «ЗЕОНБУД» законодавства про захист економічної конкуренції з учасником (учасниками) Групи та, відповідно, чи зобов`язані учасники Групи, у даному випадку, забезпечувати обмін інформацією між собою (як про це зазначає АМК), а позивач - бути володільцем запитуваної АМК інформації.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточних висновків з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм права частково знайшли підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Водночас стосовно доводу скаржника про встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають суттєве значення на підставі доказу, який є недопустимим, а саме, на підставі листа позивача від 13.03.2020 вих. № 13/03-20, Верховний Суд зазначає таке.

Так, відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд відзначає, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Скаржник не вказує, не обґрунтовує та не аргументує, з яких підстав зазначений доказ є недопустимим у розумінні приписів статті 77 ГПК України. У даному випадку, скаржник ототожнює «оцінку доказів» та необхідність здійснення такої оцінки на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів з «допустимістю доказів». Суд зазначає, що саме по собі порушення правил оцінки доказів не впливає на їх допустимість, іншими словами допустимий доказ не стає недопустимим внаслідок порушення судом правил його оцінки.

Стосовно доводу скаржника про те, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18 та від 17.04.2018 у справі № 917/637/17 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі, оскільки ці висновки, зроблені не в аналогічних і не в тотожних справах та не стосуються предмета спору у цій справі, то Верховний Суд зазначає, що у судових рішеннях по справі № 910/1546/22 суди попередніх інстанцій не посилалися на постанови Верховного Суду у справах 915/827/18 та № 917/637/17 як на такі, що ухвалені у подібних правовідносинах у розумінні приписів ГПК України.

Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу стосовно законності та обґрунтованості судових рішень попередніх інстанцій, їх ухвалення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.

Порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Старлайт Медіа» задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

За наслідками касаційного перегляду рішення та постанови судів попередніх інстанцій розподіл судового збору з огляду на статті 129 315 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/1546/22 скасувати.

3. Справу № 910/1546/22 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова