Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.08.2018 року у справі №922/4134/15
Постанова ВГСУ від 24.02.2016 року у справі №922/4134/15
Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №922/4134/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4134/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

за участю представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Саранюка В.М.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018

у складі колегії суддів: Тарасової І.В. (головуючий), Білоусової Я.О., Пуль О.А.,

та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2018

у складі судді Усатого В.О.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження»

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у цій справі відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній після 19.01.2013).

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної

інстанції

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2015 порушено провадження у справі № 922/4134/15 про банкрутство ТОВ «Енергозбереження», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Постановою Господарського суду Харківської області від 12.08.2015 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 13.08.2015 на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення № 21357 про визнання ТОВ «Енергозбереження» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та встановлено місячний строк з дня оприлюднення, протягом якого кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника.

4. 03.09.2015 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження» на суму 1 982 594, 29 грн, які просило включити до реєстру вимог кредиторів, а судові витрати стягнути з боржника.

5. Розгляд вказаної заяви Господарським судом Харківської області неодноразово відкладався.

6. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 задоволено частково апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» та скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 12.08.2015 у даній справі та направлено справу на розгляд до Господарського суду Харківської області.

7. Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі № 922/4134/15 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 залишено без змін.

8. Постановою Господарського суду Харківської області від 13.07.2017 у цій справі вдруге визнано ТОВ «Енергозбереження» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

9. На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 14.07.2017 оприлюднено повідомлення про визнання ТОВ «Енергозбереження» банкрутом.

10. 15.08.2017 до Господарського суду Харківської області від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надійшла заява про визнання кредитором у справі про банкрутство з грошовими вимогами до боржника (вх. № 26442 від 15.08.2017) в сумі 3 964 773, 14 грн, розгляд якої було призначено одночасно із заявою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 03.09.2015.

11. Зокрема, грошові вимоги заявник обґрунтовував наступним.

12. Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 по справі № 5011/42/16056-2012 стягнуто з ТОВ «Енергозбереження» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 233 086, 45 грн боргу, 10 581, 81 грн - три проценти річних з простроченої суми, 52 249, 48 грн пені, 53 629, 94 грн штрафу.

13. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зазначало, що на дату подання заяви від 15.08.2017 рішення суду виконано боржником частково в сумі основного боргу в розмірі 233 086, 45 грн та 4 124, 86 грн - 3% річних, тому залишок заборгованості по рішенню суду складає 53 629, 94 грн штрафу, 52 249, 48 грн пені та 6 456, 95 грн - 3 % річних.

14. Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 03.02.2015 по справі № 910/28340/14 стягнуто з ТОВ «Енергозбереження» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму основної заборгованості в розмірі 79 163, 25 грн, суму пені в розмірі 5 994, 05 грн, 3 % річних в розмірі 3 937, 20 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 15 391, 89 грн.

15. На дату подання заяви від 15.08.2017 рішення суду боржником не виконано, у зв'язку з чим, за період, не охоплений рішенням суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано до включення до реєстру вимог кредиторів 3% річних у розмірі 6 317, 88 грн та 77 954, 78 грн інфляційних втрат.

16. Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 по справі № 910/18566/14 стягнуто з ТОВ «Енергозбереження» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1 547 942, 87 грн - основний борг, 115 517, 20 грн пені, 49 267, 20 грн - 3 % річних, 53 044, 26 грн збитків від інфляції.

17. На дату подання заяви від 15.08.2017 рішення суду боржником не виконано, у зв'язку з чим, за період, не охоплений рішенням суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано до включення до реєстру вимог кредиторів 3 % річних у розмірі 148 447, 12 грн та 1 749 459, 07 грн інфляційних втрат, судовий збір за подання заяви про визнання кредитором 3 200 грн.

18. Враховуючи, що на дату подання ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» заяви боржником рішення суду не виконано, ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» розраховано заборгованість з урахуванням перерахунку 3 % річних та інфляційних за період до 12.07.2017 та заявлено кредиторські вимоги у розмірі 3 964 773, 14 грн, з яких 1 627 106, 12 грн - сума основного боргу, 227 390, 67 грн - пеня та штраф, 214 426, 35 грн - 3 % річних та 1 895 850 грн інфляційних втрат.

Розгляд справи судами

19. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2018, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018, визнано частково вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в сумі 1 627 106, 12 грн основного боргу, 227 390, 67 грн пені та штрафу, 121 137, 29 грн - 3 % річних та 1 176 714, 66 грн інфляційних та включено їх до реєстру вимог кредиторів: 2 924 951, 57 грн до четвертої черги та 227 390, 67 грн до шостої черги, а також 3 200 грн судового збору до першої черги. Інші вимоги відхилено за їх необґрунтованістю.

20. Суди рішення мотивували положеннями статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) та вказали, що ухвалою суду від 30.07.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Енергозбереження» та цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог статті 19 Закону про банкрутство зупиняє нарахування неустойки (штрафу, пені) та зупиняє нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, тому нарахування кредитором пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які виникли після 29.07.2015, не може вважатися обґрунтованим, оскільки суперечить положенням статті 19 Закону про банкрутство.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подало касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 з проханням про їх скасування та прийняття нового рішення, яким визнати вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в сумі 3 964 773, 14 грн, а також 3 200 грн судового збору за подання заяви, включивши їх до реєстру вимог кредиторів.

Посилання зроблені на неправильне застосування положень статей 16, 95 Закону про банкрутство через констатацію у цій справі судами апеляційної та касаційної інстанцій в постановах від 17.05.2016 та від 03.08.2016 порушення порядку добровільної ліквідації боржника в даній справі, що в силу вимог статті 95 Закону про банкрутство унеможливлює ініціювання справи про банкрутство такого боржника. Відповідно, на переконання скаржника, подальший розгляд справи судом першої інстанції мав відбуватися зі стадії розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

22. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство)

Стаття 16 частина сьома абзац 2. Відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Суд відмовляє в відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо:

заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Стаття 19. Мораторій на задоволення вимог кредиторів

1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

5. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

6. Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

8. Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону.

9. Активи боржника, які перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю органу доходів і зборів.

Стаття 95 частини перша і друга. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником

1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

23. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою суду від 30.07.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Енергозбереження» та цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог статті 19 Закону про банкрутство зупиняє нарахування неустойки (штрафу, пені), а також інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми.

24. Так, згідно з положеннями статті 19 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду, яка є підставою для зупинення виконавчого провадження та припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

25. Тобто, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, а із моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

26. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що нарахування кредитором пені, інфляційних втрат та 3% річних, які виникли після 29.07.2015, не може вважатися обґрунтованим, оскільки суперечить положенням статті 19 Закону про банкрутство.

27. Крім того, відхиляються доводи касаційної скарги, що після скасування постанови Господарського суду Харківської області від 12.08.2015 у справі № 922/4134/15 і повернення справи до місцевого суду подальший розгляд мав відбутися зі стадії розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки у постанові суду апеляційної інстанції від 17.05.2016 по справі № 922/4134/15, якою скасована постанова Господарського суду Харківської області від 12.08.2015, зазначено, що доводи апелянта про припинення провадження у справі визнані судом передчасними, оскільки місцевим господарським судом не було повною мірою з'ясовано майновий стан боржника для прийняття рішення про його ліквідацію, у зв'язку з чим справу про банкрутство ТОВ «Енергозбереження» було направлено на розгляд до Господарського суду Харківської області.

28. Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що скасування постанови Господарського суду Харківської області від 12.08.2015 про визнання ТОВ «Енергозбереження» банкрутом не спростовує юридичного факту встановлення ухвалою суду від 30.07.2015 мораторію на задоволення вимог кредиторів, який, з урахуванням імперативних приписів статті 19 Закону про банкрутство, виключає нарахування штрафних санкцій, інфляційних та 3 % річних.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Таким чином, оскільки оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 та ухвали Господарського суду Харківської області від 29.03.2018.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2018 у справі № 922/4134/15 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк