Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.06.2019 року у справі №923/1194/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 923/1194/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М. ;

за участю представників сторін:

скаржника - Кромп О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Херсонської області касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 24.09.2019

та на ухвалу Господарського суду Херсонської області

від 08.07.2019

за заявою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправним та скасування акту (рішення) суб'єкту господарювання та його органів

за участю:

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні боржника - Товарної біржі "Елада";

заінтересованої особи з правами третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника - Херсонської міської ради

в межах справи № 923/1194/17

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

до Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду Херсонської області від 26.09.2018 Комунальне підприємство Таврійський виконавчого комітету Херсонської міської ради визнано банкрутом, відносно боржника відкрито ліквідаційну процедуру.

2.03.07.2019 Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Господарського суду Херсонської області з заявою про визнання протиправним та скасування акту (рішення) суб'єкту господарювання та його органів, зокрема рішення Херсонської міської ради від
14.03.2019 № 1890 "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство".

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.07.2019 заяву Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі повернуто без розгляду.

4. Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі оскаржило її до Південно західного апеляційного господарського суду.

5. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від
24.09.2019 у даній справі апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.07.2019 по справі № 923/1194/17 скасовано. Провадження з розгляду заяви Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство" від 14.03.2019 № 1890 закрито.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6.17.10.2019 Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 16.10.2019 № 1546/9/21-22-08-03-03 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.07.2019 у справі № 923/1194/17, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 923/1194/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.10.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі №№ 923/1194/17 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.10.2019 № 1546/9/21-22-08-03-03 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.07.2019. Призначено розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі від 16.10.2019 № 1546/9/21-22-08-03-03 на 19.11.2019 о 10:15 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.

Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

9 12.11.2019 від Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019 задоволено клопотання Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі про участь в судовому засіданні 19.11.2019 о 10:15 год. в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції 19.11.2019 о 10:15 год. у справі № 923/1194/17 в приміщенні Господарського суду Херсонської області за адресою: вул. Театральна, 18, м. Херсон, 73003, зал ВКЗ.

11. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.11.2019 № 29.3-02/3705, у зв'язку з запланованою відпусткою судді Огородніка К. М., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/1194/17.

12. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.11.2019 справу № 923/1194/17 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Погребняка В. Я., Васьковського О. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 прийнято касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі від 16.10.2019 № 1546/9/21-22-08-03-03 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.07.2019 у справі № 923/1194/17, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, суддів: Васьковського О. В., Погребняка В. Я. до свого провадження

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і направити справу на розгляд до суду першої інстанції в частині заявлених вимог в межах справи про банкрутство.

15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

15.1 Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява подана всупереч пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає розгляду в межах справи № 923/1194/17 про банкрутство та про те, що заява ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.

Севастополі про визнання протиправним та скасування акту (рішення) суб'єкту господарювання та його органів має подаватись у відповідності до пункту 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у порядку позовного провадження.

15.2 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що провадження з розгляду заяви Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягає закриттю.

16. Представник скаржника в судовому засіданні 19.11.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

22. Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

23. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

24. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

25. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

26. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від
17.07.1997.

27. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від
02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою знайшла відображення в Конституції України.

28. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

29. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

30. Предметом розгляду в даному провадженні, є заява Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування акту (рішення) суб'єкту господарювання та його органів, зокрема рішення Херсонської міської ради від 14.03.2019 № 1890 "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство".

31. Згідно з пункту 8 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

32. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення вказаних спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом (як правило) без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), який передбачав концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство за для судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

33. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

34. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

35. Перш за все, наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

36. Згідно частин 1, 2 статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) під час розгляду справи про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності, що має суспільну або іншу цінність для Автономної Республіки Крим або територіальної громади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування може звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого суб'єкта передбачені частин 1, 2 статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедури та закрити провадження у справі про банкрутство. До клопотання додається рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення ради органу місцевого самоврядування, прийняте виключно на її пленарному засіданні, про незастосування до відповідного суб'єкта підприємницької діяльності передбачених частин 1, 2 статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство, а також гарантії задоволення всіх вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями.

37. Саме на підставі приписів статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) Херсонська міська рада прийняла оспорюване рішення від 14.03.2019 № 1890.

38. З огляду на викладене та приписи спеціального закону (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування акту (рішення) суб'єкту господарювання та його органів, зокрема рішення Херсонської міської ради від 14.03.2019 № 1890 "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур подана всупереч пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає розгляду в межах справи № 923/1194/17 про банкрутство та про те, що заява ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування акту (рішення) суб'єкту господарювання та його органів має подаватись у відповідності до пункту 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у порядку позовного провадження, з огляду на що помилково повернув зазначену заяву без розгляду.

39. Окрім того, закриваючи провадження з розгляду заяви Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство" від 14.03.2019 № 1890, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи той факт, що предметом поданої Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі заяви є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, який здійснює владні (управлінські) функції, правовідносини, в межах яких виник спір, є правовідносинами публічно правового характеру. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір суду адміністративної юрисдикції.

40. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.

40.1 У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ознак справи адміністративної юрисдикції та, як наслідок, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

40.2 Згідно пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

40.3 Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

40.4 Таким чином, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

40.5 Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

40.6 Тобто справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

40.7 Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 911/2012/17.

40.8 Суди встановили, що Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Господарського суду Херсонської області з заявою про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство" від 14.03.2019 №
1890.

40.9 Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даних правовідносинах Міська рада не здійснює публічно-владних управлінських функцій, оскільки оспорюване рішення від 14.03.2019 № 1890, не може бути спрямоване на керування поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів) та зобов'язання їх виконувати вимоги та приписи Міської ради, оскільки згідно вимог частин 1, 2 статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) таке рішення передує зверненню до суду із клопотанням про незастосування до відповідного суб'єкта підприємницької діяльності передбачених частин 1, 2 статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство та повинно додаватися заявником до відповідного клопотання, розгляд якого здійснюється судом.

40.10 З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що звернення заявника з позовом до Міської ради щодо оскарження вищевказаного рішення не є підставою для розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як кредитор Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської у справі про банкрутство звернулося за захистом порушених прав, що виникли у правовідносинах щодо захисту майнових прав заявника як ініціюючого кредитора у справі про банкрутство від дій відповідача, який прийняв спірне рішення про незастосування до боржника передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство.

40.11 Рішення Міської ради прийняте на підставі статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), як власником комунального підприємства, про незастосування до нього передбачених Законом процедур банкрутства і закриття провадження у справі про банкрутство не містить владно - розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчих дій публічного органу, а відтак спір про визнання такого рішення недійсним не є публічно - правовим спором а стосується приватно - правових відносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство.

41. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

42. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

43. З вищевикладеного вбачається, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій при їх прийнятті порушено норми процесуального права, а саме статті 20 Господарського процесуального кодексу України та не застосовано норми матеріального права, а саме статті 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень).

44. Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.

Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

45. Разом з тим, заявник не був почутий судами попередніх інстанцій.

46. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

47. Згідно пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Відповідно до частини 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

49. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

50. У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

51. З огляду на викладене, враховуючи незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до винесення помилкових рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням заяви Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство" від
14.03.2019 № 1890, до Господарського суду Херсонської області для розгляду в межах справи № 923/1194/17 про банкрутство Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law41~ від
03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.10.2019 № 1546/9/21-22-08-03-03 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.07.2019 у справі № 923/1194/17 задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.07.2019 у справі № 923/1194/17 скасувати.

3. Заяву Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради "Про незастосування до Комунального підприємства "Таврійський", яке має суспільну та іншу цінність, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедур та закриття провадження у справі про банкрутство" від 14.03.2019 № 1890, направити до Господарського суду Херсонської області для розгляду в межах справи № 923/1194/17 про банкрутство Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк