Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.01.2018 року у справі №916/890/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/890/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Малиновський ринок"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017

(головуючий - Головей В.М., судді - Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2017

(суддя Демешин О.А.)

у справі №916/890/17

за позовом Комунального підприємства "Малиновський ринок"

до Фізичної особи-підприємця Немчінова Віталія Вікторовича

про стягнення 5 195,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2017 року Комунальне підприємство "Малиновський ринок" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Немчінова Віталія Вікторовича про стягнення 5099,40 грн. основної заборгованості, 12,81 грн. - 3% річних та 82,82 грн. - інфляційного збільшення боргу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з організації ринкової торгівлі №2230/Ш-5 від 16.02.2015.

2. Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2017 у справі №916/890/17 відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2017 залишено без змін.

2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2015 між Комунальним підприємством "Малиновський ринок" (далі - КП "Малиновський ринок" та/або Підприємство) та Фізичною особою-підприємцем Немчіновим Віталієм Вікторовичем (далі - ФОП Немчінов В.В. та/або підприємець) було укладено Договір про надання послуг з організації ринкової торгівлі №2230/Ш-5 (далі - Договір), згідно з яким Підприємство зобов'язалось надавати ФОП Немчінову В.В. послуги, спрямовані на організацію ринкової торгівлі на території ринку, а останній - оплачувати такі послуги на умовах, погоджених у Договорі.

Відповідно до п.3.1 Договору Підприємство зобов'язалося надати Підприємцю торгове місце №Ш-5 для розміщення тимчасової споруди - кіоску, площею 7 кв.м, з метою здійснення підприємницької діяльності, а також надавати послуги по утриманню торгового місця для розміщення тимчасової споруди, забезпечити охорону території ринку та тимчасової споруди, здійснювати прибирання території ринку, виконувати роботи по благоустрою території ринку, місць загального користування та організовувати ринкову торгівлю.

Строк дії Договору встановлений сторонами з 01.02.2015 по 30.09.2015. Відповідно до п.7.3. Договору він може бути розірваний сторонами, якщо підприємець завчасно у письмовій формі повідомить Підприємство про намір розірвати договір і сторони укладуть відповідну угоду про дострокове розірвання.

Судами встановлено, що 24.04.2015 між ФОП Немчіновим В.В. та КП "Малиновський ринок" укладено Угоду до Договору №2230/Ш-5 від 16.02.2015, за умовами якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору з 01.05.2015. У пункті 2 цієї Угоди сторони підтвердили, що на день укладення додаткової угоди заборгованість відсутня та сторони не мають одна до одної жодних вимог, у тому числі і фінансових.

Досліджуючи зазначену Угоду, суди попередніх інстанцій встановили, що вона підписана в.о. директора КП "Малиновський ринок" С.В.Рогачовим, який діяв на підставі статуту та в межах наданих йому повноважень. При цьому, зазначена угода скріплена печаткою з написом "Для документів", яка містить найменування підприємства "Комунальне підприємство "Малиновський ринок" та код цього підприємства №33659062. Відтак, встановивши, що у матеріалах справи відсутні докази про визнання цієї Угоди недійсною, суди дійшли висновку, що Угода є чинною та правомірною відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України.

Суди відхили посилання позивача на Журнал реєстрації вхідної кореспонденції КП "Малиновський ринок", як доказ порушення відповідачем п.7.3. Договору, оскільки відсутність реєстрації заяви ФОП Немчінова В.В. про розірвання Договору не спростовує чинності Угоди від 24.04.2015 року та не є підставою для визнання її недійсною.

2.4. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги КП "Малиновський ринок" про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у заявлений позивачем період є необґрунтованими, оскільки сторони за взаємною згодою з 01.05.2015 розірвали Договір та підтвердили, що не мають жодних вимог одна до одної, в тому числі і фінансових. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ФОП Немчінов В.В. у спірний період отримував та користувався передбаченими Договором послугами.

2.5. Крім того, апеляційний господарський суд з посиланням на ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України не прийняв до уваги подані КП "Малиновський ринок" додаткові документи (копії актів огляду торгових місць за вх. № 682 - 685 та копії рахунків за 2014-2015 роки), оскільки вони не подавались позивачем до суду першої інстанції. Відтак, суд зазначив, що такі документи не були подані скаржником до суду першої інстанції не з причин, що не залежали від нього, а внаслідок особистої недбалості.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 20 жовтня 2017 року КП "Малиновський ринок", не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2017 у справі №916/890/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

3.1.1. В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій принципів рівності та змагальності сторін, передбачених статтями 4-2 4-3 Господарського процесуального кодексу України, що стало наслідком неповного з'ясування обставин справи.

Позивач стверджує, що всі його докази та правові позиції проігноровані, натомість, будь-які заяви відповідача суди сприйняли як доведений факт, який не потребує доказування. Зазначені обставини, на переконання позивача, знайшли свій прояв під час оцінки поданого ним Журналу реєстрації вхідної кореспонденції КП "Малиновський ринок", у якому відсутня інформація про реєстрацію заяви ФОП Немчінова В.В. про розірвання Договору, що свідчить про порушення ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 ст.188 Господарського кодексу України.

Тобто суди не застосували норми, якими врегульовано порядок та спосіб розірвання господарських договорів, які мають пріоритет застосування до спірних правовідносин, та не відобразили свою позицію в оскаржуваних судових рішеннях.

3.1.2. Підставою для скасування оскаржуваних судових рішень згідно з доводами скаржника є порушення судами попередніх інстанцій статті 203 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що, дійшовши висновку про дійсність Угоди від 24.04.2015, якою розірвано Договір з 01.05.2015, суди не врахували звичаю ділового обороту, за яким використання юридичною особою додаткових печаток має регулюватись статутними чи внутрішніми документами такої особи та про які має бути відомо контрагенту. КП "Малиновський ринок" у касаційній скарзі зазначає, що наявна у матеріалах справи Угода від 24.04.2015 не відповідає формі Договору, оскільки печатка "Для документів", якою така Угода завірена зі сторони позивача, використовується останнім виключно як внутрішня печатка, якою скріплюються документи з підписами працівників підприємства, які не мають повноважень, притаманних керівникові. Крім того, визначаючи дійсність правочину, вчиненого керівником, суди повинні були врахувати дії самого керівника та відсутність чи наявність у нього конфлікту інтересів.

3.1.3. КП "Малиновський ринок" також зазначає про те, що судами не враховано положень ч.1 ст.902 Цивільного кодексу України, оскільки правова природа та зміст Договору про організацію послуг та договору про надання послуг є різними. Відтак, позивач не міг надати судам докази надання відповідачу послуг згідно з Договором, оскільки не контролює діяльність останнього і жодних індивідуальних послуг йому не надає.

3.2. ФОП Немчінов В.В. відзиву на касаційну скаргу не подав.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 7. Звичай

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

2. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Стаття 627. Свобода договору

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Стаття 901. Договір про надання послуг

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902. Виконання договору про надання послуг

1. Виконавець повинен надати послугу особисто.

2. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

4.3. Господарський кодекс України

Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

4.4. Господарсько-процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 4-2. Рівність перед законом і судом

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 11. Досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів

Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Стаття 32. Поняття і види доказів

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

4.5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6. Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у цій справі є вимоги КП "Малиновський ринок" про стягнення з відповідача заборгованості за Договором внаслідок неналежного виконання останнім умов з оплати отриманих від позивача послуг у період з 01.01.2015 по 31.08.2016.

5.2.2. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами. Тобто саме на позивача покладався обов'язок доведення факту дії Договору, стягнення за яким є предметом спору у цій справі.

5.2.3. За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за згодою його сторін. Про зміну та розірвання договору сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд. При цьому, для правових наслідків такої домовленості важливим є не сам процес вчинення сторонами певних дій, наприклад, направлення заяви про розірвання договору, а власне результат - юридичний факт волевиявлення сторін про припинення правовідносин, що існували за таким договором.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з укладеною між ФОП Немчіновим В.В. та КП "Малиновський ринок" Угодою від 24.04.2015 сторони дійшли згоди розірвати Договір з 01.05.2015.

Таким чином, суди правильно вказали, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01.05.2015 по 31.08.2016 не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини між сторонами за Договором припинено з 01.05.2015.

При цьому, судами було досліджено надану позивачем копію Журналу реєстрації вхідної кореспонденції КП "Малиновський ринок" та вмотивовано зазначено, що відсутність запису реєстрації заяви ФОП Немчінова В.В. про розірвання Договору не спростовує факту чинності Угоди від 24.04.2015 року та не є законодавчо визначеною підставою для її недійсності.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає помилковими доводи КП "Малиновський ринок" про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч.1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 ст.188 Господарського кодексу України, оскільки за умови відсутності у матеріалах справи доказів про визнання спірної Угоди недійсною, процес досягнення сторонами домовленості стосовно її умов не впливає на встановлений такою Угодою факт припинення правовідносин сторін за Договором з 01.05.2015.

5.2.4. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду спору судами першої та апеляційної інстанцій) встановлено перелік засобів доказування у господарському процесі. Проте зазначаючи про порушення господарськими судами принципів змагальності та рівності в оцінці доказів, позивач не вказує, які конкретно подані ним докази не було оцінено судами. Натомість, доводи касаційної скарги фактично зводиться лише до необхідності надання повторної оцінки зазначеній Угоді від 24.04.2015, що не може бути здійснено судом касаційної інстанції в силу вимог зазначеної вище ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

5.2.5. Стосовно доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій звичаю ділового обороту - використання юридичною особою додаткових печаток.

Відповідно до ст.ст.7, 526 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Наявність звичаю та його застосування у певній сфері цивільних відносин, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести сторона, яка посилається на звичай як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено судам попередніх інстанцій, що печатка підприємства "Для документів" використовується ним виключно як внутрішня печатка, якою скріплюються документи з підписами працівників підприємства, які не мають повноважень, притаманних керівникові. Позивач не заперечує її дійсність та дійсність підпису директора, засвідченого нею. Твердження скаржника про те, що суди повинні були врахувати дії самого керівника під час підписання Угоди про розірвання Договору, є необґрунтованим та не впливає на правову оцінку факту припинення дії Договору, стягнення за яким є предметом спору у цій справі.

Відтак, доводи КП "Малиновський ринок" про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст.203 Цивільного кодексу України також не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом як безпідставні.

5.2.6. Непереконливими є і доводи скаржника про різну правову природу договору про надання послуг та договору про організацію надання послуг, якими скаржник аргументує неможливість подання суду доказів в підтвердження правомірності своїх позовних вимог. Суд касаційної інстанції вважає помилковою таку позицію скаржника, оскільки вона суперечить принципам рівності та змагальності у судовому процесі, що є складовими права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах заявлених позовних вимог, вважає правильним висновок судів про відмову у їх задоволенні.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги КП "Малиновський рино" без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на КП "Малиновський ринок".

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Малиновський ринок" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2017 у справі №916/890/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Ткач

Судді О.Мамалуй

Л.Стратієнко