ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №2а/2570/40/2011

адміністративне провадження №К/9901/2071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (головуючий суддя - Клопот С.Л.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Желтобрюх І.Л., Файдюк В.В.) у справі №2а/2570/40/2011

за позовом ОСОБА_3

до Чернігівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

про стягнення заробітної плати за час відпустки, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та просив зобов'язати відповідача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з урахуванням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати щодо коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу) нарахувати на користь ОСОБА_3 заробіток за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року (з урахуванням суми 615,00грн., що була виплачена в листопаді 2010 року) та виплатити ОСОБА_3 за мінусом раніше виплаченого заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.

2. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач проводив обчислення заробітку для оплати часу щорічної відпустки у 2008 році без врахування виплат, яких був ОСОБА_3 позбавлений наказами ДПА в Чернігівській області. Позивач вважає, що обчислення середнього заробітку для оплати часу щорічної відпустки має бути проведено виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, тобто відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100.

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено з тих підстав, що згідно з Методичними рекомендаціями про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, що затверджені наказом ДПА України від 12 жовтня 2007 року №576 (далі - Методичні рекомендації), при виплаті грошового забезпечення за час відпустки розмір виплат визначається із суми грошового забезпечення без урахування премії.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року скасовано вказані судові рішення та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Суд касаційної інстанції дійшов до висновку про те, що при визначенні середнього заробітку, з якого обчислюється заробіток за час відпустки, необхідно керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Також в ухвалі суду від 13 червня 2017 року зазначено, що премії за лютий та серпень 2007 року повинні бути враховані при нарахуванні виплат за час відпустки, наданої позивачу у лютому 2008 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

5.1. Зобов'язано Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (з урахуванням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати щодо коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу) нарахувати на користь ОСОБА_3 заробіток за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року (з урахуванням суми 615,00 грн., що була виплачена в листопаді 2010 року) та виплатити ОСОБА_3 за мінусом раніше виплаченого заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.

5.2. Стягнуто з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 1200 грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань

6. Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що з огляду на те, що накази, якими позивача було позбавлено премій за лютий та серпень 2007 року, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2009 року визнано неправомірними та скасовано, то при нарахуванні позивачу виплат за час відпустки відповідачу необхідно було керуватись абзацом першим пункту 2 Розділу II постанови КМ України №100, яким передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Тобто, премії у розмірі 615грн. за лютий та серпень 2007 року, яких неправомірно було позбавлено позивача, повинні були бути враховані при нарахуванні виплат за час відпустки, наданої у лютому 2008 року за період лютий 2007 року - січень 2008 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

7. 05 січня 2018 року Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - скаржник, Чернігівська ОДПІ) звернулась до Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року.

8. В касаційній скарзі Чернігівська ОДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що ним правомірно було здійснено виплати ОСОБА_3 у 2008 році без врахування премії та відповідно до наказу ДПА України від 12.10.2007 року №576. На думку скаржника, визначальним для оплати праці працівників податкової міліції як військовослужбовців є поняття «грошового забезпечення», а не «середнього заробітку», і відповідно до чинного як 2008 рік, так і на сьогоднішній день законодавства всі виплати оплати праці військовослужбовців (її складових), розраховуються від грошового забезпечення. Як наслідок, скаржник вважає, що у нього відсутні правові підстави та механізм розрахунку виплат для позивача на підставі такої постанови суду. Крім того, скаржник вказує на те, що судами не враховано той факт, що виплата премії за певні місяці 2007 року було здійснена позивачу 30.11.2010 року, а тому вона не була і не могла бути врахована при здійсненні виплат при виході позивача у відпустку у 2008 році.

10. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. ОСОБА_3 - капітан податкової міліції, з 21.12.1999 по 22.05.2008 проходив службу в Чернігівській міжрайонній державній податковій інспекції на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції, що не заперечувалось сторонами.

12. Наказами Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 14 лютого 2007 року №87 та від 13 серпня 2007 року №398 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції ОСОБА_3.» позивача, зокрема, було позбавлено премії за лютий 2007 року на 50% та за серпень 2007 року на 100%.

13. У 2008 році ОСОБА_3, згідно наказу Чернігівської МДПІ від 23 травня 2008 року №41-в, перебував у черговій відпустці з 18 лютого 2008 року по 25 березня 2008 року.

14. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_3 у справі №2-а-1459/09 до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, скасовано накази Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 14 лютого 2007 року №87/ДСК та від 13 серпня 2007 року №398 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВПМ Чернігівської МДПІ ОСОБА_3.».

15. Зобов'язано відповідача вирішити питання щодо преміювання ОСОБА_3 за лютий та серпень 2007 року, шляхом видання відповідного наказу.

16. На виконання вказаної постанови суду Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області 19 листопада 2010 року прийнято наказ №535 «Про скасування наказів ДПА в Чернігівській області від 14 лютого 2007 року №87/дск та від 13 серпня 2007 року №398», наказано начальнику Чернігівської МДПІ вжити заходів щодо перегляду виплати позивачу премії за лютий та серпень 2007 року.

17. Чернігівською МДПІ 30 листопада 2010 року ОСОБА_3 було виплачено премії за лютий 2007 року у сумі 406грн., за серпень 2007 року у сумі 209 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частина 2 статті 21 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР: порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

20. Стаття 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР: порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України &l ;…&?д;.

21. Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»: установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

22. Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року: установити, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності. Роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством праці, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.

23. Абзац 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок №100): обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

27. Суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає складові грошового забезпечення є постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Разом з тим, зазначена постанова не встановлює порядок визначення середнього розміру грошового забезпечення для виплати заробітку за час відпустки.

28. З огляду на це, колегія суддів вважає правомірним врахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15. У вказаному судовому рішенні зазначено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні відносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

29. Таким чином, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми Порядку №100.

30. Посилання скаржника на неможливість врахування премії за лютий та серпень 2007 року при здійсненні розрахунку належних позивачеві виплат у зв'язку з виходом у відпустку у 2008 році через фактичну виплату такої премії лише у 2010 році, Суд вважає безпідставними, оскільки встановлення в судовому порядку незаконності наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити премії позивачу за лютий та серпень 2007 року, є підставою для проведення перерахунку виплат, розмір яких залежить від суми премії за вказаний період.

31. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи (в тому числі і в суді апеляційної інстанції). Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

32. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

34. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

35. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

36. Касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

37. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року - залишити без змін.

38. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа