Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2018 року у справі №826/12640/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2018 року

м. Київ

справа №826/12640/15

адміністративне провадження №К/9901/9735/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2016 (головуючий суддя Нагорянський С.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за участю третьої особи: ПАТ «Старокиївський банк»,-

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), третя особа - ПАТ «Старокиївський банк» (далі - третя особа або банк), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №06/1184-2014, укладеного позивачем з Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" (далі - банк), оформлене наказом від 29.08.2014 №61 (згідно з переліком);

- зобов'язати відповідача-1 подати відповідачу-2 додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016, позов задоволений частково.

Зобов'язано відповідача-1 подати відповідачу-2 додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку відповідно до договору банківського рахунку від 05.06.2014 №8526 за рахунок Фонду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Відповідач-1 подав на вищевказані судові рішення касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

4. Вищий адміністративний суд ухвалою від 21.04.2016 відкрив касаційне провадження.

5. У зв'язку з його ліквідацією справу для розгляду передано Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. 12.05.2014 постановою Правління Національною банку України №276/БТ ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

7. 05.06.2014 позивач уклав з вищевказаним банком договір банківського рахунку №8526, за умовами якого відкрито банківський поточний (на вимогу) рахунок НОМЕР_1 у гривні.

8. Того ж дня ці контрагенти уклали договір банківського вкладу №06/1201-2014, за умовами якого банк відкрив вкладний (строковий) рахунок НОМЕР_1 «Оптимальний стандарт» у гривні, а вкладник вніс на цей рахунок квитанцією від 05.06.2014 №66536 грошові кошти у сумі 185000,00 грн. Дата повернення вкладу - 05 грудня 2014 року. Процентна ставка за вкладом складає 15% річних.

9. 17.06.2014 Постановою Правління Національною банку України №365 згаданий банк віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого рішенням виконавчої дирекції Фонду №50 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18 червня 2014 року до 18 вересня 2014 року та призначено Уповноваженою особою Фонду Пантіну Л.О.

10. 29.08.2014 Відповідач-2 наказом №61 визнала нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно з переліком, у тому числі укладені позивачем (договори від 05.06.2014: банківського рахунку №8526 та банківського вкладу №06/1201-2014).

11. 01.09.2014 банк подав заяву про відкриття кримінального провадження до ДДСБЕЗ МВС України.

12. 11.09.2014 постановою Правління Національного банку України №563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з 18 вересня 2014 року. На його підставі виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 17.09.2014 №92, яким розпочала процедуру ліквідації банку та призначила Уповноваженою особою Фонду строком на один рік з 18 вересня 2014 року до 18 вересня 2015 року включно Пантіну Л.О.

13. Того ж дня до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12014000000000367 за фактом зловживання службовими особами вказаного банку повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.

14. Листом від 05.12.2014 №1166/02-02 відповідач-1 повідомила позивача, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу №06/1201-2014, операції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунках, відкритих на виконання вказаних договорів, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 ЦК України.

15. Не погоджуючись із зазначеним позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

16. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що отримані кошти банком на його рахунку вважаються вкладом і мають бути йому відшкодовані за рахунок Фонду у встановлений законом спосіб.

17. Відповідачі заперечували проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач не вважається вкладником банку із-за нікчемності відповідних правочинів.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачами наявності правових підстав для не включення позивача до переліків вкладників банку та, що перераховані кошти на рахунок позивача у банку вважаються вкладом та мають бути відшкодовані Фондом.

19. Проаналізувавши ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч.1 ст.3, ч.1 ст.4, ч.ч.1-4 ст.26, ч.ч.1-5 ст.27, ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), п.6 розділу ІІІ, п.2 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14), суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на відсутність рішень судів, якими встановлено обставини незаконного заволодіння майном держави, юридичної особи, підробки документів, шахрайства, відсутність судових рішень щодо недійсності договору банківського вкладу позивача та відсутність обставин, встановлених ст.38 Закону № 4452-VI, позов підлягає задоволенню щодо вимог до відповідача-1.

20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду попередньої інстанції, додатково застосувавши до спірних відносин ст.ст. 203, 215 ЦК України, норми розділу 10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Відповідач-1 у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

22. Стверджує, що суди дійшли хибних висновків щодо відсутності підстав визнання вищевказаних операцій нікчемними та неправильно вирішили спір, втрутилися в дискреційні повноваження. Безпідставно не врахували, що кошти отримані позивачем шляхом дроблення суми коштів 2409000,00грн. іншого вкладника. У зв'язку відсутністю коштів у банку було неможливо відобразити видачу грошових коштів. Отже відповідні правочини позивача є фіктивними. Таким доказам суди не надали оцінку.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

24. Основні доводи касаційної скарги відповідають запереченням на позов та були детально досліджені та оцінені судами в оскаржуваних рішеннях.

25. Відповідно до ч.1 ст.351 КАС України (у редакції з 15.12.217) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

26. Згідно зі встановленими обставинами справи позивач мав чинний укладений договір з вищевказаним товариством, наявні кошти на рахунку банку, що не ввійшли до відшкодування за рахунок Фонду через визнання нікчемними правочинів позивача.

27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №826/1476/15) зазначила, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст.38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

28. Частина 3 ст.38 Закону № 4452-VI містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

29. З огляду на встановлені судами в цій справі обставини та досліджені докази, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що посилання на положення ст.38 Закону № 4452-VI, як на правову підставу визнання правочинів нікчемними, є необґрунтованими.

30. Відповідно до ч.3 ст.2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

31. Отже кошти позивача, перераховані товариством, вважаються вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені ст.26 Закону №4452-VI, і відповідний висновок судів є правильним і норми матеріального права застосовані вірно.

32. Решта доводів касаційної скарги правильності висновків судів не спростовує.

33. Оскільки правовідносини з відповідачем-2 у позивача не виникли, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що позовна вимоги до нього є передчасною та не підлягає задоволенню.

34. Водночас вирішуючи по суті спір в частині оскарженого рішення суди допустили порушення вимог процесуального права.

35. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 16.05.2018 (справа №910/24198/16) рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в банку щодо визнання нікчемними правочинів не належить до публічно-правових спорів, оскільки є внутрішнім документом банку, дія якого на інших осіб не поширюється, відповідає.

36. У вказаній постанові Велика Палата Верховного суду також зазначила, що для того, щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, банку як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень відносно контрагентів Банку у правочинах, віднесених до нікчемних, у наказі, підписаному уповноваженою особою Фонду. (пункт 51 постанови)

37. Тому у цій частині судові рішення підлягають скасуванню із закриттям на підставі ст.354 КАС України провадження.

38. Врахувавши викладене вище Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни -задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №06/1184-2014, укладеного ОСОБА_3 з ПАТ "Старокиївський банк", оформлене наказом від 29.08.2014 №61- скасувати та у цій частині провадження закрити.

3. В іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова