Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

Київ

справа №820/448/15

адміністративне провадження №К/9901/9159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуІндустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року (суддя А.В. Бідонько)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року (колегія у складі суддів: І.С. Чалий, В.В. Зеленський, Я.В. П'янова)у справі№ 820/448/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕМГІДРОМАШ»доІндустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМГІДРОМАШ» (далі - ТОВ «РЕМГІДРОМАШ») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000782220 від 29 грудня 2014 року про сплату податку на додану вартість у сумі 706832,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 353416,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29 грудня 2014 року №0000782220.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом ПП «ІН КАР», підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, а також, на неврахування судами безпідставності формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентом, не підтвердження реальності таких господарських операцій.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «РЕМГІДРОМАШ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «ІН КАР» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 11 грудня 2014 року № 4289/20-36-22-03-17/14094559, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість всього у сумі 706832,0 грн. за серпень 2014 року.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що у контрагента позивача ПП «ІН КАР» відсутній факт реального вчинення господарських операцій з контрагентами-покупцями, як наслідок відсутній факт придбання товарів ТОВ «РЕМГІДРОМАШ», як одного з контрагентів по ланцюгу постачання. Підставою для вказаного висновку став лист від 22 вересня 2014 року №32940/7/15-53-22-3/09 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області. Разом з цим, з акта перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договору, як платників ПДВ, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірних правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

На підставі акта перевірки від 11 грудня 2014 року № 4289/20-36-22-03-17/14094559 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2014 року №0000782220, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 706832,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 353416,00 грн.

Судами також встановлено, що реальність господарських операцій ТОВ «РЕМГІДРОМАШ» з ПП «ІН КАР» при укладенні договору поставки №17/08-14 від 01 серпня 2014 року підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковою та видатковою накладними, копіями банківських виписок по особовому рахунку та обігово-сальдовою відомістю, а також договором на перевезення вантажу, товаро-транспортними накладними, актами виконаних робіт з перевізником та відомостями про вантаж.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкової накладної виданої контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на інформації з листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22 вересня 2014 року №32940/7/15-53-22-3/09, а не на аналізі і суті господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду