Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

Київ

справа №813/3633/17

адміністративне провадження №К/9901/52135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року

у справі № 813/3633/17

за позовом ОСОБА_2

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 4248-1350, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, Галицька ОДПІ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 4248-1350, яким визначено позивачу до сплати суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн (арк. справи 4-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 30 червня 2017 року № 4248-1350 (арк. справи 21-24, 86-90).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційну скаргу обґрунтував тим, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що транспортний засіб позивача зазначений у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку. З огляду на викладене, оскільки транспортний засіб позивача в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування у 2016 році, то податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначений склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідач в касаційній скарзі просив суд повідомити про дату, та час судового засідання, що не є тотожнім клопотанню про розгляд справи за його участю, з огляду на викладене справа розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, а також не є спірним між сторонами, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Mercedes-Benz GL, модель 350 GL350 CDI 4 MATIC, об'єм двигуна 2987 куб.см, 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (арк. справи 7).

30 червня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 4248-1350, за формою «Ф», яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. за 2016 рік (арк. справи 6).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що автомобіль позивача не може бути визначений податковим органом як об'єкт оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача (з врахуванням Постанов КМУ від 10.04.2013 року № 403 та від 18.02.2016 року № 66) становить 932 233,44 грн. Крім цього суд апеляційної інстанції посилався також на те, що судом, з метою повного, та всебічного з'ясування обставин у справі зобов'язано відповідача надати суду інформацію, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, проте відповідач не надав суду таких доказів.

Доводи касаційної скарги зводяться лише до того, що транспортний засіб позивача зазначений у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, а тому підлягає оподаткуванню у 2016 році.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015 році).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо, а тому судом не приймаються посилання суду першої інстанції на вимоги постанов КМУ для розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, та суду апеляційної інстанції лише на те, що відповідачем інформація, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на вимоги ухвали суду не надана.

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, а суди першої та апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, мали право витребувати у Мінекономрозвитку відповідну інформацію, яка не надана відповідачем, проте стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення і перевірити, чи правомірно з врахуванням цієї інформації відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, у відповідності до статті 77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 813/3633/17, - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко