Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №814/1579/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №814/1579/16

провадження №К/9901/37193/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про визнання протиправними дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Біоносенко В. В. від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

Градовського Ю. М., Кравченка К. В., Лук'янчук О. В. від 5 квітня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської, в якому просив визнати протиправними дії відповідача під час виготовлення, видачі та продовження строку дії паспорту прив'язки тимчасової споруди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем було видано ОСОБА_2 паспорт прив'язки тимчасової споруди торговельного павільйону, який розташований напроти його приватної власності - магазину. Оскільки зазначений павільйон ОСОБА_2 знаходиться на відстані менше 10 м., позивач вважає, що це суперечить будівельним нормам, так як тимчасові споруди сезонної торгівлі, павільйони, кіоски, тощо, повинні розміщуватися до будинків та інших споруд на відстані, яку слід приймати залежно від ступеня їх вогнестійкості згідно з ДБН 360-92, але не менше 10 м. Крім того, за висновками судово-будівельної-технічної експертизи, проведеної по цивільній справі за № 472/1103, торговельний павільйон ОСОБА_2 знаходиться на відстані 9 м. від магазину позивача, а також не відповідає архітектурним, державним будівельним та протипожежним нормам в частині зменшення протипожежних розривів між будівлями і спорудами. Також позивач зазначив, що відповідач видаючи паспорт прив'язки та подовжуючи його термін дії повинен був перевірити фактичну відстань тимчасової споруди до інших об'єктів. Крім того, вимоги паспорту не дотримані під час встановлення тимчасової споруди, тимчасова споруда фактично була розміщена ще до видачі паспорту прив'язки, а тому, позивач вважає, що її розміщення не відповідає самим вимогам паспорту прив'язки, та більш того, паспорт прив'язки був виготовлений вже на існуючу тимчасову споруду, яка розміщена з порушенням будівельних норм, а тому дії відповідача є протиправними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було порушено вимоги діючого законодавства під час видачі та продовження дії паспорту прив'язки ОСОБА_2, а тому підстави для визнання дій відповідача протиправними відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 24 листопада 1999 року позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення в АДРЕСА_1. Зазначене приміщення використовується як магазин "Володій". Напроти зазначеного магазину фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розміщено тимчасову споруду - торговельний павільйон.

12 вересня 2012 року відповідно до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, Територіальна громада смт. Веселинове на підставі рішення Веселинівської селищної ради № 23 встановила особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (приринкова площа) в інтересах ОСОБА_2 на право розміщення тимчасового об'єкту, а саме - кіоску з продажу промислових товарів, площею 20,0 кв. м., для здійснення підприємницької діяльності.

27 червня 2014 року відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_2 видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності № 4/14 на стаціонарну тимчасову споруду по АДРЕСА_1.

26 серпня 2015 року дію зазначеного сервітуту було продовжено до 26 серпня 2018 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що позивач має у власності магазин, що має навіс з дерев'яних балок, рейок та накритий шифером, тобто з горючих матеріалів. Тому при можливості розміщення тимчасових споруд поряд з належним йому магазином відстань 10 м. мала прийматися саме від навісу, так як його ширина більше 1 м. На думку скаржника, відповідач при виготовленні та видачі і подовження дії паспорту прив'язки повинен був враховувати відстань саме від навісу магазину, а не від фасадної стіни магазину. Вважає, що дії відповідача є протиправними в частині недотримання будівельних та протипожежних норм.

7. Відповідачем та третьою стороною не надано заперечень на касаційну скаргу позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначає Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21 жовтня 2011 року (далі - Порядок № 244).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У відповідності до пункту 1.10 Порядку № 244, для розміщення групи ТС (але не більше п'яти) розробляється єдиний паспорт прив'язки ТС з прив'язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500).

У пункті 1.12 Порядку № 244 зазначено, що при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.

Згідно до пункту 2.2 Порядку № 244, замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: 1) графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; 2) реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 було надано усі необхідні документи, передбачені Порядком № 244, а тому у Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області не було підстав для відмови у видачі паспорту прив'язки ОСОБА_2.

Одночасно, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до паспорту прив'язки тимчасової споруди встановлено протипожежний розрив між торговельним павільйоном ОСОБА_2 та магазином позивача в 10 м. (а. с.114), що відповідає вимогам ДБН 360-92.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

10. Скаржник в поданій касаційній скарзі посилається на те, що відповідачем в порушення будівельних та протипожежних норм було виготовлено, видано та подовжено строк дії паспорту прив'язки ОСОБА_2 на тимчасову споруду, чим порушили його право, як власника нежитлового приміщення на безпечне використання власності від поряд розташованої тимчасової споруди, яка належить ОСОБА_2.

11. Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника, оскільки відповідно до паспорту прив'язки тимчасової споруди встановлено протипожежний розрив в 10м. між торгівельним павільйоном ОСОБА_2 і магазином позивача, що відповідає вимогам ДБН 360-92.

Аналізуючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд, зазначає, що відповідачем при виготовленні та видачі і подовження дії паспорту прив'язки діяв відповідно до чинного законодавства і нормативних документів та обраховував відстань між магазином позивача і тимчасовою спорудою з урахуванням будівельних норм з дотриманням вимог санітарно-гігієнічним, протипожежним, екологічним та соціальним. Крім того, позивач не навів жодних доказів в чому саме полягає порушення його права на безпечне використання його власності.

12. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

13. Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б давали підстави вважати, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права. Доводи, які викладені в касаційній скарзі, є аналогічними адміністративному позову та апеляційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, і, як зазначено вище, таким доводам судами надано правильну юридичну оцінку.

14. Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позову, оскільки відповідачем не було порушено вимоги діючого законодавства під час видачі та продовження дії паспорту прив'язки ОСОБА_2, а тому підстави для визнання дій відповідача протиправними відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.

16. Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

17. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки судів є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

І. В. Желєзний