Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №810/2040/15

адміністративне провадження №К/9901/13949/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Сумської митниці ДФС

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя: Волков А.С.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя: Федотов І.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Коротких А.Ю.)

у справі 810/2040/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010»

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 17.11.2014 № 805170000/2014/000049/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митому оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.11.2014 № 805170000/2014/00025.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним рішення Сумської митниці Міндоходів від 17.11.2014 № 805170000/2014/000049/2 про коригування митної вартості товарів, а також відмову в прийнятті митної декларації, митому оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 17.11.2014 № 805170000/2014/00025; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 касаційну скаргу Сумської митниці ДФС України задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 скасовані, у задоволенні позову відмовлено.

У зв'язку з ухваленням цієї постанови 16.05.2016 Сумьска митниця ДФС звернулась із заявою про поворот виконання судового рішення - постанови Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015. У заяві Митниця вказала, що на виконання вказаної постанови з Державного бюджету України було виплачено 24909,21 грн., з яких 6139,60 грн. - мито та 18769,61 грн. - ПДВ. Ці суми, разом із сумою судового збору у розмірі 220,00 грн., Митниця просила стягнути з позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, у задоволенні заяви Сумської митниці ДФС про поворот виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 відмовлено.

У касаційній скарзі Сумська митниця ДФС просить скасувати вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення судами норм ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пункту 1 частини 3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України

від 20.07.2007 № 618, та прийняти нове рішення про задоволення заяви про поворот виконання рішення суду.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповіно до частини 1 ст. 265 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень) питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання (частина 2).

Згідно з частиною 3 цієї статті, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Вищенаведеними нормами встановлений порядок вирішення питання про поворот виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. Стаття спрямована забезпечити інтереси добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке, як згодом виявилося, було помилковим.

Разом із тим, поворот виконання судового рішення можливий у випадку, коли виконання судового рішення відбувалося шляхом обов'язку вчинення боржником активних дій щодо його виконання, як наприклад у випадку, коли предметом позову є стягнення коштів. Як встановлено у судовому процесі, предметом позову було правомірність рішень відповідача, прийнятих ним як суб'єктом владних повноважень. При цьому наслідком виконання постанови суду першої інстанції було скасування відповідного рішення та відповідач не мав вчиняти активних дій саме для виконання цього судового рішення. Вказане унеможливлює задоволення його заяви про поворот виконання такого судового рішення.

Посилання відповідача на те, що ним були здійснені дії щодо повернення позивачу надмірно сплачених платежів були правильно оцінені судами як такі, що здійснювались поза межами виконання судового рішення, мають похідний характер та були наслідком визнання протиправності рішень відповідача.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення.

Правильними є також висновки судів щодо вимог відповідача про стягнення сум судового збору, питання щодо розподілу яких, згідно ст. 94 КАС України, має бути розглянуто судом, який ухвалив остаточне рішення, або шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Посилання відповідача у своїй касаційній скарзі на постанови Верховного суду України від 15.04.2014 у справі № 21-21а14 та від 12.11.2014 у справі № 21-201а14 не спростовують вищевказаних висновків судів попередніх інстанцій. Ці ріщення Верховного Суду України були прийняті за наслідками розгляду заяв не з підстав неоднакового застосування норм ст. 265 КАС України. А з підстав неоднакового застосування ст. 301 Митного кодексу України, підпункту 5 пункту 9 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України - у справі № 21-201а14; та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364); Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362) у справі № 21-21а14.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко