Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2020 року у справі №809/2887/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 809/2887/14

касаційне провадження № К/9901/8243/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 (суддя Тимощук О. Л. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 (головуючий суддя - Ліщинський А. М., судді - Довга О. І., Запотічний І. І.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Інспекція) до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2014 року Інспекція звернулась до суду із позовом до Підприємства, у якому просила стягнути з Підприємства податковий борг у сумі 5715429,06 грн.

Підставою для звернення до суду з позовом Інспекція вказує наявність у Підприємства податкового боргу у сумі 5715429,06 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та з надходжень від видів забруднюючих речовин.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
06.07.2015, позов задовольнив повністю: стягнув з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Підприємство, та за рахунок готівки, що належить Підприємству, в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 5715429,06 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий борг з податку на прибуток у сумі 5509603,96, що виник у результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000332206 від 19.11.2012, а також черговий місячний платіж з податку на додану вартість у сумі 208648,62 грн. згідно рішення № 1 від 30.01.2014 про розстрочку сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, Підприємством сплачений не був.

Підприємство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.07.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 у справі № 809/902/13-а за позовом Підприємства до Інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012 № 0000342206 та № 0000332206 була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з огляду на що грошове зобов'язання, визначене Підприємству згідно податкового повідомлення-рішення № 0000332206 від
19.11.2012 є неузгодженим та не може вважатись податковим боргом.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.07.2020 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на
17.07.2020, під час проведення якого суд дійшов висновку про призначення справи до касаційного розгляду справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 21.07.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що підставою для стягнення з Підприємства податкового боргу Інспекція визначила факт несплати Підприємством податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000332206 від 19.11.2012, яке набуло статусу узгодженого після ухвалення Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 17.06.2014 у справі № 809/902/13-а про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у позові.

Разом з цим, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.04.2015 у справі № 809/902/13-а скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, за наслідками якого Львівський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 16.09.2015, якою постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 (про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000332206 від 19.11.2012 за основним платежем на суму 5232329,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями) на суму 137672,00 грн. ) залишив без змін.

У зв'язку з викладеним, Підприємство звернулось до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 809/2887/14 за нововиявленими обставинами, за результатом розгляду якої Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 28.10.2015, якою заяву Підприємства задовольнив частково: скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від
30.09.2014 за нововиявленими обставинами та прийняв нову, якою позов задовольнив частково. Стягнув з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Підприємство, та за рахунок готівки, що належить Підприємству, в дохід Державного бюджету України податковий борг у сумі 139769,31 грн. У задоволенні решти позову відмовив.

Порядок провадження за нововиявленими обставинами на час звернення Підприємства до суду першої інстанції із відповідною заявою був встановлений статтями 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253 Глави 4 Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з положеннями частини 2 статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В свою чергу, положеннями частини 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) також передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

З огляду на те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015, які є предметом касаційного оскарження у даній справі за касаційною скаргою Підприємства, в силу положень частини 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) втратили законну силу, то, відповідно, відсутній предмет касаційного оскарження у розумінні положень частини 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Враховуючи викладене вище, у задоволенні касаційної скарги Підприємства слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 визнати такими, що втратили законну силу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева Т. М. Шипуліна В. В. Хохуляк