Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.07.2018 року у справі №813/2143/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №813/2143/17

адміністративне провадження №К/9901/54773/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Загороднюка А.Г., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2143/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (головуючий суддя: Сакалош В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Гуляк В.В., судді: Коваль Р.Й., Святецький В.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Національної Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив:

1.1. визнати протиправними та скасувати накази начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного:

(по особовому складу) №16-РС від 05 травня 2017 року в частині звільнення позивача з військової служби у зв`язку із закінченням контракту;

(по стройовій частині) №112 від 10 травня 2017 року в частині продовження терміну контакту позивачу;

(по стройовій частині) №113 від 11 травня 2017 року про виключення позивача з списків особового складу;

поновити його на військовій службі на посаді артиста вищої категорії військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені ОСОБА_2 .

1.2. Позов обґрунтовано тим, що його було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку контракту про проходження військової служби у збройних силах України. Станом на дату звільнення позивач був переконаний, що за ним і надалі будуть зберігатися усі соціальні гарантії, в тому числі залишення на квартирному обліку. Проте, після звільнення позивачу стало відомо, що у зв`язку зі змінами в законодавстві військовослужбовці, які звільнені у зв`язку із закінченням контракту, виключені із числа військовослужбовців, які залишаються на квартирному обліку. Враховуючи наведене, позивач вважає своє звільнення раптовим, проведеним без дотримання необхідної процедури звільнення, а відтак незаконним.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що процедура звільнення позивача здійснена відповідно до вимог законодавства, що її регулює, у зв??язку з чим оскаржувані накази є правомірними та не підлягаються скасуванню.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання щодо проведення судової почеркознавчої експертизи стосовно походження підпису на аркуші бесіди від 03 травня 2017 року, проставленого від його імені, а також психологічного стану особи, яка проставила підпис на його рапорті про звільнення. Стверджує, що вказаний документ підписав у стані душевного хвилювання та під тиском керівництва та за відсутності дійсного волевиявлення.

3.2. Також зазначає, що керівництво не повідомило його за три місяці про намір не укладати з ним новий контракт про проходження військової служби, а тому, на його думку, не має права відмовляти йому в укладенні нового контракту. Наголошує про безпідставність дій відповідача щодо повторного проведення з ним бесіди щодо звільнення, а також про не проведення останнім процедури звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства. За його переконанням, питання його виключення зі списків особового складу без проведення повного розрахунку та без відповідної його згоди на це вирішене передчасно.

4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. ОСОБА_1 , з 01 липня 1987 року проходив військову службу в Збройних Силах України.

6. Перед звільнення позивач займав посаду артиста вищої категорії військового оркестру Національної Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

7. Вислуга років на час звільнення становила 28 років 04 місяці.

8. 09 травня 2012 року позивачем укладено контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України строком на п`ять років до 09 травня 2017 року.

9. 23 лютого 2017 року з позивачем проведено бесіду щодо подальшого проходження служби.

10. Згідно з аркушем бесіди від 23 лютого 2017 року, позивач проходити службу у військовому резерві не бажав, претензій до порядку та терміну подання звільнення не має.

11. 03 травня 2017 року з позивачем відбулася бесіда щодо подальшого проходження служби.

12. Згідно з аркушем бесіди від 03 травня 2017 року, позивач виявив бажання звільнитися, не бажає проходити службу у військовому резерві та претензій до терміну подання до звільнення не має.

13. Цього ж дня позивачем подано рапорт про звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту.

14. 05 травня 2017 року наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 16-РС, відповідно до пункту «а» частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту «і» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», прапорщика ОСОБА_1 , артиста вищої категорії військового оркестру, звільнено з військової служби у запас (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту, яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом 2 частини третьої статті 23 цього Закону).

15. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 111 від 05 травня 2017 року ОСОБА_1 з 05 травня 2017 року по 10.05.2017 року надано 6 днів, з урахуванням святкових днів, з для здавання справ та посади, яку він обіймав.

16. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 112 від 10 травня 2017 року на підставі довідки начальника медичної служби № 179 від 06 травня 2017 року ОСОБА_1 продовжено термін контракту на час звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку із захворюванням з 09 травня 2017 року по 11 травня 2017 року.

17. 11 травня 2017 року наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 113 прапорщика ОСОБА_1 , артиста вищої категорії військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, відповідно до пункту пункту «а» частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту «і» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», прапорщика ОСОБА_1 , артиста вищої категорії військового оркестру, звільнено з військової служби у запас (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту, яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом 2 частини третьої статті 23 цього Закону), звільнено з військової служби у запас наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ( по особовому складу) від 05 травня 2017 року № 16 - РС, вважати таким, що справи та посаду здав.

18. Позивач, вважаючи ці накази та своє звільнення протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

23. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частини першої статті 2 якого, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

24. Частиною 2 цієї статті передбачено, зокрема, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

25. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

26. Відповідно до пункту «а» частини шостої статті 26 цього Закону, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

27. Підпунктом «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 вказаного Закону передбачено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини, які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

28. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

29. Пунктом 6 Положення передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

30. Згідно з пунктом 12 цього Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

31. Пункт 31-1 встановлює, що дія контракту про проходження військової служби з військовослужбовцями під час звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту продовжується на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою. Дія контракту з військовослужбовцями під час звільнення продовжується наказом командира військової частини по стройовій частині.

32. Відповідно до пункту 34 цього Положення, контракт припиняється (розривається):

у день закінчення строку контракту;

у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;

у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);

у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу;

у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим.

33. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби:

1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «г», «е», «є», «ж», «и», «і», «ї», «й» та «л» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «д», «з», «к» та «м» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 35 Положення).

34. Відповідно до пункту 37 Положення, у разі припинення (розірвання) контракту, а також продовження його строку у випадках, визначених цим Положенням, у примірнику, що зберігається в особовій справі, робиться запис із зазначенням підстав та дати припинення (розірвання), продовження строку контракту, який завіряється підписом командира (начальника) військової частини та скріплюється відповідною гербовою печаткою.

Військовослужбовець подає за бажанням до служби персоналу військової частини другий примірник контракту, де робиться відповідний запис із зазначенням підстав припинення (розірвання) контракту та дати виключення військовослужбовця зі списків особового складу, а також про продовження строку контракту. У разі неподання військовослужбовцем примірника контракту в першому примірнику робиться відповідний запис.

35. Відповідно до пункту 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

36. Пунктом 236 цього ж Положення передбачено, що з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.

Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.

37. Відповідно до пункту 237 Порядку, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством.

38. Згідно з пунктом 243 Положення, після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов`язані зі звільненням.

39. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10 квітня 2009 року.

40. Звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення (пункт 12.1 Інструкції).

41. Посадова особа, у підпорядкуванні якої є військовослужбовці, які виявили бажання звільнитись чи підлягають звільненню з військової служби, не пізніше ніж за чотири місяці до досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі чи закінчення строку контракту, зобов`язана здійснити заходи щодо: розрахунку вислуги років військової служби військовослужбовців; обстеження військово-лікарською комісією військовослужбовців (пункт 12.6 Інструкції).

42. Відповідно до пункту 12.7. Інструкції, бесіда проводиться перед направленням документів на звільнення військовослужбовця. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів тощо.

Під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз`яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для військового комісаріату стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, водночас з`ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та військовий комісаріат для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань.

У разі коли під час бесіди виникли питання, які не можуть бути вирішені на місці, на адресу відповідної посадової особи чи органу військового управління надсилається запит з необхідними матеріалами і довідками.

Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди.

Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.

43. Пунктом 12.8 вказаної Інструкції передбачено, що посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов`язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання укладати новий контракт.

Документи на звільнення військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк контракту, направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку контракту.

Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби у строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад, а також розрахунок військовослужбовців.

44. Згідно з пунктом 2.10 Інструкції, при прийнятті на військову службу за контрактом військовослужбовців, які вже виконують військовий обов`язок за іншими видами військової служби, або військовослужбовців інших військових формувань укладення першого контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України здійснюється посадовими особами, визначеними в підпунктах 1, 2 пункту 16 Положення.

Укладення нового контракту з військовослужбовцем здійснюється посадовою особою, якій надано право укладати контракт від імені Міністерства оборони України. Для прийняття рішення щодо укладення нового контракту до кадрового органу, підпорядкованого цій посадовій особі, подаються:

рапорт військовослужбовця з клопотаннями прямих командирів (начальників);

два примірники контракту, підписані військовослужбовцем;

копія довідки військово-лікарської комісії про придатність до проходження військової служби (для військовослужбовців після 40-річного віку, які виявили бажання проходити військову службу за новим контрактом);

копія атестації військовослужбовця.

За потреби додатково може надаватися копія попереднього контракту військовослужбовця.

За рішенням посадової особи, якій надано право укладати контракт від імені Міністерства оборони України, для прийняття рішення щодо укладення контракту може бути запрошеним і військовослужбовець, з яким укладається контракт.

45. Відповідно до пункту 2.12 Інструкції, контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення.

Не пізніше як за три місяці до закінчення строку дії чинного контракту командування військової частини повинно попередити військовослужбовця про намір не укладати з ним новий контракт про проходження військової служби. У разі невиконання цієї вимоги командування військової частини не може відмовити військовослужбовцю в укладенні нового контракту про проходження військової служби.

Військовослужбовець не пізніше як за три місяці до закінчення строку дії чинного контракту повинен повідомити командування військової частини про свій намір укласти новий контракт.

Якщо у цей строк військовослужбовець без поважних причин не повідомив командування військової частини про намір укладати новий контракт про проходження військової служби, то він підлягає звільненню з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту без подання рапорту.

У цьому разі посадовою особою, визначеною в пункті 12.7 розділу ХІІ цієї Інструкції, з військовослужбовцем проводиться бесіда, про що оформлюється Аркуш бесіди.

VI. Позиція Верховного Суду

46. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

47. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку зі звільненням позивача з військової служби.

49. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

50. Суди попередніх інстанцій встановили, що 23 лютого 2017 року та 03 травня 2017 року з ОСОБА_1 відбулися бесіди щодо подальшого проходження служби, за результатами яких виявлено, що позивач не бажає проходити службу у військовому резерві, має бажання звільнитись, претензій до порядку та терміну подання до звільнення не має.

51. Факт проведення бесіди 23 лютого 2017 року не заперечується, проте останній заперечує проведення бесіди 03 травня 2017 року.

52. Втім, суди встановили підтвердження факту її проведення показами допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які, як працівники Академії, були присутні 03 травня 2017 року під час проведення бесіди з ОСОБА_1 , і в суді підтвердили факт бесіди з позивачем в цей день та відсутність психологічного тиску на позивача при її проведенні.

53. Водночас, судами встановлено, що 03 травня 2017 року позивачем подано письмовий рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням строку контракту.

54. Факт особистого подання позивачем цього рапорту від 03 травня 2017 року сторонами по справі не оспорюється. Однак, позивач вказує, що цей рапорт він підписав під впливом психологічного тиску керівництва Академії.

55. Проте, суди попередніх інстанцій на підставі показів свідків (артист військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного ОСОБА_8 , артист військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного ОСОБА_9 , начальник військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного ОСОБА_10) встановили, що рапорт від 03 травня 2017 року позивачу написав його колега за проханням самого позивача, підписав рапорт позивач особисто за відсутності психологічного тиску на нього.

56. При цьому, Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що перебування чи не перебування позивача ОСОБА_1 як військовослужбовця у незвичних умовах або у стані душевного хвилювання під час підписання та подачі рапорту від 03 травня 2017 року не змінює суті розглядуваних правовідносин, а також не впливає на юридичну силу цього рапорта та його правові наслідки, у зв?язку з чим Суд погоджується з критичним прийняттям доводів позивача про необхідність проведення з цього питання судової почеркознавчої експертизи.

57. Резюмуючи викладене, Верховний Суд, з урахуванням системного аналізу норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, та встановлених обставин, на підтвердження яких в справі наявні належні та достатні докази, наголошує, що предметом спору в цій справі є не відмова відповідача укласти з позивачем новий контракт, а правомірність звільнення позивача у зв?язку з закінченням строку дії контракту.

58. Таким чином, питання щодо повідомлення відповідачем позивача чи не повідомлення останнього про відмову в укладенні з ним нового контракту не має правового значення для вирішення цього спору. Натомість дослідженню підлягає виключно процедура звільнення позивача.

59. Пунктом 12.7 Інструкції № 170 встановлено, що перед направленням документів на звільнення військовослужбовця з ним проводиться бесіда, до участі в якій запорошується військовослужбовець, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів тощо.

60. Пунктом 12.8 вказаної Інструкції передбачено, що посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов`язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання укладати новий контракт. Документи на звільнення військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк контракту, направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку контракту.

61. Отже, оскільки документи на звільнення позивача за вимогами Інструкції №170 повинні були бути направлені безпосередньо до посадових осіб, які мають право його звільнення, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту (09 травня 2017 року), а бесіда проводиться до направлення таких документів, то за вимогами законодавства, ці документи відповідач повинен був направити не пізніше 05 березня 2017 року, до цієї процедури та до вказаної дати з позивачем необхідно було провести бесіду.

62. Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що ця бесіда проведена 23 лютого 2017 року, тобто з дотриманням вказаного строку.

63. За змістом аркуша цієї бесіди позивач не бажає проходити службу у військовому резерві.

64. Верховний Суд звертає увагу, що вказаних обставин у розумінні вимог Інструкції №170 достатньо для направлення документів на звільнення позивача. При цьому, Верховний Суд враховує, що факт проведення цієї бесіди та висловлене позивачем небажання проходити службу у військовому резерві останнім не заперечується.

65. Втім, позивач оскаржує процедуру проведення бесіди 03 травня 2017 року.

66. Щодо вказаного Верховний Суд наголошує, що за вимогами Інструкції №170 бесіда від 03 травня 2017 року не має правового значення для спірної процедури звільнення позивача, оскільки Інструкцією не передбачено повторне проведення бесіди після вже проведеної такої ж бесіди 23 лютого 2017 року, також не передбачена необхідність подання позивачем рапорту про звільнення в цій процедурі.

67. Тому питання волевиявлення позивача при складанні цих документів не має правового значення для вирішення спору по суті, оскільки ключові питання, необхідні для проведення звільнення позивача, вирішено під час бесіди 23 лютого 2017 року. Підтвердженням чого є відповідний аркуш бесіди.

68. При цьому, ключовим чинником для підготовки та направлення документів на звільнення позивача є відомості в аркуші бесіди про його небажання проходити службу та відсутність претензій до порядку та терміну подання до звільнення, про що позивачем проставлено особистий підпис.

69. Зазначення в аркуші бесіди від 23 лютого 2017 року в графі «ставлення до звільнення» фрази «до звільнення не подається» також не впливає на процедуру подання документів на звільнення позивача, оскільки лише свідчить про те, що позивач питання що звільнення особисто не ініціював. Водночас, судами встановлено, що ним не було ініційовано і питання щодо наміру укласти новий контракт, про яке він за пунктом 2.12 Інструкції №170 повинен був повідомити командування не пізніше як за три місяці до закінчення строку дії чинного контракту, тобто до 05 лютого 2017 року.

70. Крім цього, суди встановили, що пунктом 4 контракту від 09 травня 2012 року також встановлено для сторін контракту обов`язок щодо повідомлення одна одної не пізніш як за 3 місяці до закінчення строку контракту про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

71. Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що жодна із сторін контракту (ні позивач ОСОБА_1 , ні Міністерство оборони України (в особі Національної Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного)) не повідомляли за 3 місяці до закінчення строку контракту ні про бажання, ні про небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні.

72. Закріплена в пункті 2.12 Інструкції №170 та відображена в пункті 4 контракту від 09 травня 2012 року умова щодо повідомлення за 3 місяці до закінчення строку контракту про намір (бажання або небажання) укладати новий контракт про проходження військової служби стосується правовідносин щодо продовження проходження військовослужбовцем військової служби після закінчення строку контракту, шляхом укладення нового контракту.

73. При цьому, якщо у встановлений 3 місячний строк військовослужбовець без поважних причин не повідомив командування військової частини про намір укладати новий контракт про проходження військової служби, то він підлягає звільненню з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту без подання рапорту.

74. Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів про те, що позивач ОСОБА_1 повідомляв керівництво усно чи письмово про бажання укладати новий контракт про проходження військової служби після 09 травня 2017 року. Також відсутні докази того, що відповідач чи інший структурний підрозділ Міністерства оборони України приймав рішення про відмову в укладенні із позивачем нового контракту про проходження військової служби.

75. Водночас, звільнення позивача з військової служби наказом від 05 травня 2017 року та звільнення з військової служби у запас від 11 травня 2017 року проведено у зв`язку із закінченням строку контракту від 09 травня 2012 року та у зв?язку з відсутністю повідомлення військовослужбовця про бажання укласти новий контракт. Наказом від 10 травня 2017 року продовжено терміну контакту позивачу на час звільнення його від виконання службових обов`язків у зв`язку із захворюванням з 09 травня 2017 року по 11 травня 2017 року.

76. Таким чином, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача проведене з дотримання законодавчо встановленої процедури та з врахуванням існуючих між сторонами правовідносин щодо проходження військової служби, а також правомірно наказом №112 від 10 травня 2017 року продовжено термін контракту на час тимчасової непрацездатності позивача через захворювання останнього з 09 травня 2017 року по 11 травня 2017 року, що винесений за результатом розгляду рапорту позивача від 06 травня 2017 року та довідки Поліклініки Національної академії сухопутних військ №179 від 06 травня 2017 року.

77. За цих обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність вимог позивача про поновлення його на військовій службі в умовах закінчення 09 травня 2017 року строку попереднього контракту, оскільки новий контракт з ним не укладався, позивач згідно з вимогами пункту 2.10 Інструкції №170 для прийняття рішення щодо укладення нового контракту не подавав до кадрового органу, зокрема, відповідний рапорт з клопотаннями прямих командирів (начальників) та визначеними Інструкцією іншими документами, встановлено відсутність доказів того, що позивач повідомляв у встановленому порядку про свій намір укласти новий контракт і у цьому йому було відмовлено.

78. Отже, викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не приймаються Судом як належні, оскільки зводяться до переоцінки позивачем встановлених обставин справи.

79. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій в цій частині, оскільки обставини щодо вказаного в повній мірі перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваних судових рішень, їм надана належна правова оцінка. Водночас, аргументи, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведені.

80. Водночас, крім вказаних вище обставин, предметом справи також є питання правомірності виключення позивача зі списків особового складу без проведення повного розрахунку перед цим та без відповідної згоди на це позивача.

81. На тій обставині, що повний розрахунок при звільненні не проведений та згоду на звільнення за таких умов він не надавав, позивач наполягає і в касаційній скарзі

82. Втім, суд першої інстанції, помилку якого не виправив і суд апеляційної інстанції, ці обставини під час розгляду справи не дослідив та не надав оцінку доказам щодо підтвердження чи спростування такого факту.

83. Таким чином, ця підстава, якою позивач, зокрема, але не виключно, обґрунтовував протиправність наказу від 11 травня 2017 року залишилась судами попередніх інстанцій поза межами з`ясування.

84. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

85. Однак, за змістом статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

86. Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з?ясування обставин, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.

87. За цих обставин, Верховний Суд доходить висновку про те, що суди попередніх ухвалили оскаржувані рішення без повного і всебічного з?ясування всіх обставин, що становлять предмет цього позову та не прийняли рішення стосовно аргументів позивача про передчасність його виключення зі списків особового складу наказом від 11 травня 2017 року № 113.

88. Таким чином, суди попередніх інстанцій, не встановивши усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, прийшли до передчасних висновків про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача в цій частині, а тому, висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі у вказаній частині не відповідають завданням адміністративного судочинства.

89. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

90. Розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в цій частині, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з?ясування обставин виключення позивача зі списків особового складу наказом від 11 травня 2017 року № 113.

91. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

92. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

93. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

94. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

95. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

96. З огляду на порушення, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій, рішення цих судів підлягають частковому скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку обставин щодо виключення позивача зі списків особового складу наказом від 11 травня 2017 року № 113.

97. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і підлягають залишенню без змін, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у вказаній частині у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані всі обставини, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року в цій справі скасувати в частині позовних вимог щодо правомірності виключення позивача зі списків особового складу наказом від 11 травня 2017 року № 113, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді А.Г. Загороднюк

С.А. Уханенко