Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №825/292/17

адміністративне провадження №К/9901/32721/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року (Суддя: Лобан Д.В.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (Судді: Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.),

у справі № 825/292/17

за позовом ОСОБА_2

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі -позивач, ОСОБА_2.) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, Чернігівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.06.2016 року № 3546 та податкової вимоги від 07.11.2016 року № 4613-17.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, позов задоволений, визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення - рішення від 25.06.2016 року № 3546 та податкова вимога від 07.11.2016року № 4613-17 (арк. справи 56-62, 89-94).

Підставою для скасування оскаржуваних позивачем рішень відповідача стали посилання суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на визначені у підпункті 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України обмеження, пов'язані із процедурним порядком застосування до позивача податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у 2015 році, зокрема на порушенням міською радою порядку прийняття рішення про встановлення цього податку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що об'єктом оподаткування є належні позивачу житлові приміщення, за які вона зобов'язана сплачувати відповідний податок, а тому у відповідності до норм Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення та вимога складені правомірно та є законними.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, а також не є спірним між сторонами, ОСОБА_2 є власником житлових приміщень, а саме: будинку АДРЕСА_2, якій належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 11.11.2013 та договору дарування 1/2 частини житлового будинку від 14.11.2013, посвідчених приватним нотаріусом Лимаренко Н.В. Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрованих в реєстрі за № 1177 та за № 1206, а також, квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2011, посвідченого приватним нотаріусом Борисовою Т.А. Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1120.

25.06.2016 року Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступником якої є відповідач), на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54, підпункту 265.7.2. пункту 265.7. статті 265 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 3546, яким ОСОБА_2 визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1492,05 грн за 2015 рік (арк. справи 12).

07.11.2016 року на виконання вимог пунктів 59.1, 59.3, 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України Чернігівською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області сформована та направлено позивачу податкову вимогу № 4613-17, відповідно до якої станом на 06.11.2016 року за ОСОБА_2 рахується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 1 492,05 грн (арк. справи 13).

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлений в місті Чернігові рішенням Чернігівської міської ради лише від 30.01.2015 (сорок сьома сесія шостого скликання) "Про місцеві податки (набрало чинності з 1 лютого 2015 року) (арк. справи 14).

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 07.11.2016 року № 4613-17, то суди в даному випадку вірно задовольнили цю вимогу, оскільки вона є похідною від першої вимоги, яку судами правомірно задоволено.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спірного питання порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 825/292/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко