Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №805/4710/14

касаційне провадження №К/9901/4508/18

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 (головуючий суддя Гайдар А.В., судді Компанієць І.Д., Шальєва В.А.) у справі №805/4710/14 за поданням Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькіій області звернулась до суду з поданням про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» у розмірі 1419341,07грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2014 по адміністративній справі №805/4710/14 подання задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» на користь державного бюджету м. Краматорська заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1419341,07грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні подання про стягнення коштів у розмірі 1419322,00грн. відмовлено.

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області подано касаційну скаргу, в якій податковий орган просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 скасувати.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 95.3 статті 95, пункту 59.1 статті 59, підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Краматорську прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.08.2008 №0001132302/0/48774, яким відповідачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1406163,00грн., в тому числі за основним платежем - 937442,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 468721,00грн.

Постановою Вищого адміністративного суду від 04.10.2012 у справі №2а-18821/08/0570 (К-25199/10) скасовані постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2010 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2008 №0001132302/0/48774.

Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 №0000041501/4652, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 10% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою - 13703,49грн. Зазначене рішення отримано відповідачем 13.03.2014 та не оскаржувалося.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що грошові зобов'язання за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими та підлягають стягненню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні подання, виходив з того, що у справі наявний спір про право.

Суд касаційної інстанції вважає, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні подання прийнято з порушенням вимог процесуального закону з огляду на таке.

За змістом пункту 3 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені положення узгоджуються з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції після 15.12.2017, зокрема з положеннями статей 283 та 238 Кодексу.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесена заява органу доходів і зборів. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що відповідач заперечує проти подання контролюючого органу, оскільки вважає, що на момент подання заявником відповідної заяви сума, заявлена до стягнення не є узгодженим податковим боргом, а контролюючим органом порушено порядок стягнення заборгованості, визначений Податковим кодексом України.

Відтак, незгода платника із заявленою до стягнення сумою коштів підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах, що правильно визначено судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, встановлення судом обставин, що виключать можливість провадження в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції після 15.12.2017) є підставою для закриття провадження по справі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні подання податкового органу.

Згідно з частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо наявності між сторонами спору про право, провадження у справі підлягає закриттю оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за заявою органу доходів і зборів.

Керуючись статтями 238, 341, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2014 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 у справі №805/4710/14 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева ,

В.В. Хохуляк

Судді Верховного Суду