Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №520/11829/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

м. Київ

справа №520/11829/17

адміністративне провадження №К/9901/51263/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

Головуючого судді Кравчука В.М.,

суддів Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2018 (суддя Бескровний Я.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 (колегія суддів у складі суддів: Семенюк Г.В., Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.)

у справі №520/11829/17

за позовом ОСОБА_1

до Одеської міської ради

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.

І. РУХ СПРАВИ

1. В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Одеської міськради, що полягає у невнесенні на розгляд сесії у встановленому законодавством порядку затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

- зобов'язати Одеську міськраду у встановленому законодавством порядку розглянути його заяву від 17.08.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

- стягнути з Одеської міської ради моральну шкоду у розмірі 50000 грн.;

- встановити строк та зобов'язати Одеську міську раду подати протягом встановленого строку з дня набрання постановою законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

2. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018, у задоволені позову відмовлено.

3. 21.05.2018 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Зазначені судові рішення просить скасувати, а справу направити до Одеського окружного адміністративного суду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2018 відкрито касаційне провадження.

5. 06.07.2018 від Одеської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить відмовити в її задоволенні.

6. Учасники справи клопотань про розгляд справи за їхньою участю не подавали.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 20.08.2013 ОСОБА_1 (інвалід війни ІІ групи) звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання земельної ділянки у межах міста (Київський район) для будівництва житлового будинку.

8. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 (справа № 520/5836/16-а), яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 № 629-VII. Зобов'язано Одеську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

9. Постанова Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 у справі № 520/5836/16-а передана на примусове виконання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (виконавче провадження № 53246304). Доказів закінчення виконавчого провадження суду не надавалося.

10. 17.08.2017 та 25.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявами, в яких просив надати відповідь про виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 р. у справі № 520/5836/16-а.

11. Листами № 01-26/905 від 15.09.2017 та №01-26/905 від 24.10.2017 надано відповідь на вказані звернення. Повідомлено позивача, що проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1 га розглянуто на сесії Одеської міської ради 08.02.2017, але за результатами голосування рішення не набрало необхідної кількості голосів депутатів. Також зазначалося, що повторно було підготовлено аналогічний проект, який розглянуто на сесії Одеської міської ради 04.10.2017, однак він також не набрав необхідної кількості голосів депутатів.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17.08.2017 звернувся до Одеської міської ради із заявою розглянути на черговій сесії міської ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому та передачі у приватну власність земельної ділянки. Вдруге, заявою від 25.09.2017 просив поінформувати про виконання попередньої заяви. Відповідь надано з порушенням строків для надання відповіді, встановленого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Вважає, що лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 15.09.2017 № 01-26/229 є недоречним, оскільки він не є конкретною відповіддю на заяви від 17.08.2017 та 25.09.2017, а лише узагальнює відносини між позивачем та відповідачем, які склалися в наслідок невиконання чинної постанови Київського районного суду міста Одеси від 10.10.2016. Тим самим, Одеська міська рада ухиляється від ухвалення рішення по суті у виді затвердження проекту землеустрою.

13. Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що відповідь на звернення була надана своєчасно, відповіді позивач отримував. Метою звернення до суду з даним позовом насправді є не визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення, а намагання зобов'язати міську раду затвердити проект землеустрою. При тому, що це питання вже було вирішено судом та на даний час триває примусове виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з мотивами якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги фактично обґрунтовуються протиправними діями відповідача, які полягають у невиконанні постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016, а направлені відповідачеві вимоги (листи), спрямовані на досягнення результатів, передбачених ст. 382 КАС України, намагаючись самотужки примусити відповідача виконати судове рішення. Суди зробили висновок, що позивач не вірно обрав спосіб захисту, оскільки у даному випадку питання відповідальності за невиконання судового рішення, яке перебуває на примусовому виконанні, регулюється нормами Закону України «Про виконавче провадження».

15. Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень належним чином виконати рішення суду. Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Заявник касаційної скарги зазначає, що суди необґрунтовано встановили, що ОСОБА_1 обрав невірний спосіб виконання постанови Київського районного суду міста Одеси від 10.10.2016, оскільки відповідач свідомо не бажає виконувати зазначене судове рішення у законний спосіб.

Стверджує, що спір виник щодо порушення відповідачем строків розгляду звернення громадян, встановлених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Лист відповідача від 15.09.2017 не є конкретною відповіддю на звернення від 17.08.2017 та 25.09.2017. Виконавче провадження щодо виконання постанови Київського районного суду міста Одеси від 10.10.2016 закінчено, а права позивача не відновлено.

Суд першої та апеляційної інстанції, на думку скаржника, невірно тлумачать норми процесуального законодавства, що призвело до безпідставної відмови в позові.

17. Одеська міська рада проти задоволення касаційної скарги заперечила та зазначила, що заявник фактично просить зобов'язати міську раду затвердити проект землеустрою, що є недопустимим, оскільки це питання вже було предметом судового розгляду і перебуває на виконанні у державного виконавця. Позивач фактично оскаржує протиправну бездіяльність міської ради, що полягає у невнесенні на розгляд сесії питання про затвердження проекту землеустрою, а не визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасно розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконанням судового рішення.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, приходить до наступного висновку.

19. Предметом касаційного оскарження є правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

20. Водночас, у справі, що розглядається, предметом спору є оцінка правомірності дій відповідача щодо невнесення на розгляд сесії міської ради питання про затвердження проекту землеустрою на підставі звернення, а його підставами - не надання відповіді на звернення від 17.08.2017 та 25.09.2017.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача безпосередньо пов'язана з постановою Київського районного суду міста Одеси від 10.10.2016, якою зобов'язано Одеську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

22. Постанова Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 передана на примусове виконання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (виконавче провадження № 53246304).

23. У зв'язку з ненаданням належних доказів, суди не встановили, що виконавче провадження № 53246304 закінчено.

24. Одеська міська рада, як боржник у цьому виконавчому провадженні, не заперечувала, що постанова Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 фактично ним ще не виконана. Разом з тим, як вбачається з листа ГУ Національної поліції в Одеській області від 20.02.2018, яке проводило досудове розслідування за зверненням державного виконавця щодо факту невиконання судового рішення, кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

25. Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний позов фактично направлений на контроль за виконанням іншого судового рішення - постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016, що включає одночасний розгляд спору про оскарження дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконанням судового рішення.

26. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

27. Частина 1 статті 267 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) передбачала, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до положень ч.9 ст.267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

28. Стаття 383 КАС України (в редакції, що діє на час ухвалення рішення) є аналогічного змісту.

29. Отже, приписами статті 267 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 1-8 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч. 9 ст. 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ч. 12 ст. 267 КАС України).

30. Нормам статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) кореспондують норми статтей 382-383 КАС України (в редакції після 15.12.2017), з системного аналізу яких вбачається виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України в редакції після 15.12.2017) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України в редакції після 15.12.2017).

31. Верховний Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

32. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 267 до 15.12.2017, ст. 382 після 15.12.2017), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

33. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

34. Тож суди мали з'ясувати, чи не була оскаржувана бездіяльність та необхідність вчинити певні дії, як стверджував заявник, пов'язана з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.

35. Колегія суддів, проаналізувавши зміст постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 р. у справі № 520/5836/16-а та предмет, підстави позову у даній справі, дійшла висновку, що такі дійсно спрямовані на контроль за виконанням вказаного судового рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

36. 17.08.2017 та 25.09.2017 позивач подав до відповідача дві заяви з проханням внести на сесію міської ради питання про затвердження проекту землеустрою. Тобто, суть звернень зводилася до спонукання відповідача вчинити дії, покладені на нього згідно з постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2016 р. у справі № 520/5836/16-а. При цьому, суди перевірили правомірність дій відповідача щодо надання відповіді на звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

37. Отже, Суд не вбачає у спірних правовідносинах обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.

38. Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 382 КАС) пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

39. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 267 КАС України (у чинній редакції - ст. 382 КАС) із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.

40. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

41. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

42. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравчук В.М.

Суддя Берназюк Я.О.

Суддя Коваленко Н.В.