Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №813/2790/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №813/2790/15

адміністративне провадження №К/9901/19186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Деол Трейд" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року (суддя Кравців О. Р. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року (колегія у складі суддів: Макарика В. Я., Большакової О. О., Глушка І. В. ) у справі № 813/2790/15 ( № 876/11338/15) за позовом Приватного підприємства "Деол Трейд" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.

Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ОККО-Бізнес" (правонаступником якого є Приватне підприємство "Деол Трейд") (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.

Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу в частині залишення без розгляду заяви про застосування податкового компромісу згідно уточнюючого розрахунку від 16 квітня 2015 року, зобов'язання податкового органу прийняти рішення про досягнення податкового компромісу згідно вказаного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Підприємство належним чином та у межах строків, визначених діючим законодавством, скористалося своїм правом на застосування податкового компромісу, яке внаслідок рішення контролюючого органу не може бути реалізоване.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, в задоволені позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки звітний податковий період з податку на прибуток рік, податковий компроміс не розповсюджується на факти заниження податкових зобов'язань, у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неналежне з'ясування усіх обставин справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 16 квітня 2015 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про податковий компроміс, відповідно до якої виявив намір про досягнення такого по уточнюючих розрахунках: від 16 квітня 2015 року: з податку на прибуток підприємства № 1500000064, яким уточнюється звітний податковий період 2014 рік; з податку на додану вартість: № 9070119041, яким уточнюється звітний податковий період січень 2014 року; № 9070902258, яким уточнюється звітний податковий період березень 2014 року.

Одночасно з такою заявою подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (тип: уточнююча, податковий компроміс) від 16 квітня 2015 року; звітний податковий період, що уточняється 2014 рік з додатком до декларації: перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації для застосування процедури досягнення податкового компромісу.

Платіжним дорученням № 1135785 від 23 квітня 2015 року здійснено оплату в розмірі 5% податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму ~money0~ у зв'язку з податковим компромісом.

24 квітня 2015 року контролюючим органом прийнято рішення № 5889/77/28-06-39/1061 про необхідність проведення документальної позапланової перевірки у межах процедури досягнення податкового компромісу та часткове залишення заяви без розгляду.

В процедурі застосування податкового компромісу в частині податку на прибуток за 2014 року відмовлено, оскільки податковий компроміс це режим звільнення від юридичної відповідальності платника податків та/або посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року, з врахуванням строків давності. Таким чином, платник податків не може скористатись процедурою податкового компромісу для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за базовий звітний період 2014 року.

17 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" № 63-VIII від 25 грудня 2014 року.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" № 63-VIII від 25 грудня 2014 року доповнено розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України підрозділом 92 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу".

Пунктом 1 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених Податкового кодексу України. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

На випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань відповідно до цього підрозділу не поширюються норми Податкового кодексу України.

При складанні уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з податку на додану вартість та/або витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відображені в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:

1) подані в порядку, встановленому Податкового кодексу України, після 1 квітня 2014 року;

2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 1 квітню 2014 року;

3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов'язання (збільшено від'ємне значення) з податку на прибуток або податку на додану вартість за такі звітні (податкові) періоди.

У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання.

Згідно із пунктом 7 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм Податкового кодексу України. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

За приписами пункту 11 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до Податкового кодексу України застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Пунктом 33.1 статті 33 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час розгляду заяви) визначено, що податковим періодом визнається встановлений Пунктом 33.1 статті 33 Податкового кодексу України період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Як встановлено пунктом 34.1 статті 34 Податкового кодексу України податковим періодом може бути: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць та календарний день.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України, для платників податку на прибуток податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що процедура податкового компромісу поширюється на добровільне декларування заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у відповідних звітних періодах до 1 квітня 2014 року. З врахуванням того, що звітний податковий період з податку на прибуток рік, податковий компроміс не розповсюджується на факти заниження податкових зобов'язань, у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Деол Трейд" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі № 813/2790/15 ( № 876/11338/15) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду