Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.04.2021 року у справі №520/9807/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 520/9807/2020

адміністративне провадження № К/9901/9231/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Бевзенка В. М., судді Коваленко Н. В., розглянувши в попередньому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Кухар М. Д. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Спаскіна О. А., суддів Присяжнюк О. В., П'янової Я. В. ),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у нерозгляді питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум";

зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум" відповідно до Положення "Про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум", затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2014 року №564, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 року за №1497/29627;

зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що протиправна бездіяльність відповідача порушує права позивача на призначення та нарахування одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України за дорученням та згідно розподілом функціональних обов'язків 25 березня 2020 року за вих. № 0290/3в-361 направлено на адресу позивача лист-відповідь на заяву позивача від 5 березня 2020 року. Із зазначеної відповіді встановлено, що позивачу повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 2040/7877/18 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 24 травня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки останнім не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

На підставі зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заява позивача від 5 березня 2020 року, яка була подана на адресу Міноборони через Регіональну громадську приймальню Міністерства оборони України, Міністерством оборони України була розглянута в порядку, в строки та в межах Закону України "Про звернення громадян" та на останню - була надана відповідь від 25 березня 2020 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі відповідач вказує на те, що в оскаржуваних рішеннях суди неправильно застосували положення пункту 11 Порядку № 975, пункту 4.9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530), у зв'язку з чим дійшли невірних висновків, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень, визначених законодавством, а тому питання, порушене позивачем у заяві щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, розглянуто та вирішено у встановленому законодавством порядку.

Скаржник також стверджує, що судами обох інстанцій не було враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 560/164/19, який полягає у тому, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Крім того, ОСОБА_1 також наголошує на необхідності урахування у спірних правовідносинах висновку Верховного Суду про обов'язковість дослідження Комісією питання щодо виплати грошової допомоги з приводу захворювання позивача, що пов'язано з виконання останнім обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, що висловлений у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 520/11476/18 та від 24 грудня 2019 року у справі № 520/10341/18.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 16 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №520/9807/2020, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку попереднього провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 травня 2021 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем через Регіональну громадську приймальню Міністерства оборони України у м. Харкові подано заяву, в якій позивач просив розглянути на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги з підстав встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

З офіційного сайту Міністерства оборони України позивач дізнався, що після отримання Міністерством оборони України вищевказаної заяви, Комісією не розглянуто питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги з підстав встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Позивач, вважаючи, що з боку Міністерства оборони України наявна протиправна бездіяльність щодо нерозгляду його заяви, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Також судами було встановлено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України за дорученням та згідно розподілом функціональних обов'язків 25 березня 2020 року за вих. №0290/3в-361 направлено на адресу позивача лист-відповідь на заяву позивача від 5 березня 2020 року.

Із зазначеної вище відповіді судами встановлено, що позивачу повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 2040/7877/18 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 24 травня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - ~law14~).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі-Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ~law16~ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ~law17~ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

~law19~ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до ~law20~ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з ~law21~ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної вище статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок №975.

Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ~law22~ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ~law23~, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

З аналізу положень пункту 11 Порядку №975 вбачається, що питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника. Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно з пунктом 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з цим, пунктом 4.7 Положення №530 встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У разі настання інвалідності подаються такі документи: висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13); заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12); копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності; копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка); копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою); копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган оформляє та подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України затверджений пунктом 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Водночас, відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку №975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України за дорученням та згідно розподілом функціональних обов'язків 25 березня 2020 року за вих. №0290/3в-361 направлено па адресу позивача лист-відповідь на заяву позивача від 5 березня 2020 року.

Із зазначеної відповіді судами встановлено та під час судового розгляду знайшло своє підтвердження факт повідомлення, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 2040/7877/18 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 24 травня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що заява позивача від 5 березня 2020 року, яка була подана на адресу Міноборони через Регіональну громадську приймальню цього Міністерства, була розглянута в порядку, в строки та в межах Закону України "Про звернення громадян" та на вказану заяву була надана відповідь від 25 березня 2020 року.

З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України документів, зокрема, про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника.

Водночас, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, заява позивача від 5 березня 2020 року не може вважатися такою, що подано відповідно Порядку №975 та до неї не додано жодного документу, передбаченого пунктом 11 вказаного Порядку. Вказана заява стосується питання, яке вже було розглянуто Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 24 травня 2019 року на виконання рішення суду у справі № 2040/7877/18, а тому доводи позивача щодо бездіяльності відповідача з розгляду питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень визначених законодавством.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 11 Порядку №975 та пункту 4.9 Положення №530 не знайшли свого підтвердження.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги щодо неурахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 560/164/19, від 31 жовтня 2019 року у справі № 520/11476/18 та від 24 грудня 2019 року у справі № 520/10341/18, оскільки спір у вказаних справах стосувався неприйняття жодного рішення Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (у справі № 560/164/19) або стосувався дослідження повноти поданих документів (у справах № 520/11476/18 та № 520/10341/18), в той час, як у цій справі відповідачем на виконання рішення суду вже розглядалося питання щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги та було прийнято рішення, яке не було оскаржене, а звернення позивача від 5 березня 2020 року не можна вважати таким, що подане в порядку, визначеному законодавством для отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: В. М. Бевзенко

Н. В. Коваленко