Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №2а-32/12

адміністративне провадження №К/9901/1885/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Сільрада) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року (судді Бужак Н.П., Костюк Л.М., Троян Н.М.) в адміністративній справі № 2а-32/12 за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП) до Сільради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

У вересні 2011 року Прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень Сільради від 04 серпня 2010 року №№ 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 295, 297, 298, якими надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в селі Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області у власність для ведення особистого селянського ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

На обґрунтування позову Прокурор послався на те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП відбулося всупереч вимогам частини третьої статті 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та Статуту цього підприємства.

У справі встановлені такі фактичні обставини.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2002 року ДП у АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Києво-Святошинського району Київської області від 11 листопада 2002 року надано у постійне користування 1448, 5994 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

31 травня 2010 року голова Сільради звернувся з листом № 166 до ДП з проханням про надання дозволу на передачу в запас Сільради земельних ділянок загальною площею 61, 85 га для індивідуального будівництва і ведення особистого селянського господарства.

ДП листом від 14 червня 2010 року № 502 надало згоду на припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 61, 85 га та введення їх до земель запасу села.

Рішенням від 07 липня 2010 року № 2 Сільрада припинила право постійного користування ДП на земельні ділянки загальною площею 61, 85 га внаслідок добровільної відмови землекористувача.

Згідно з рішеннями Сільради від 04 серпня 2010 року №№ 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 295, 297, 298 низці громадян надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в селі Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області у власність для ведення особистого селянського господарства.

Києво-Святошинський районний суд Київської області постановою від 09 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 червня 2012 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.

Сільська рада не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Стверджує, що суд апеляційної інстанції належно не повідомив відповідача про розгляд справи. Звертає увагу, що до внесення змін до статуту підприємства обмеження щодо відчуження майнових об'єктів не стосувалося права ДП добровільно відмовитися від права користування земельною ділянкою.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 червня 2013 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, а постанову районного суду залишив у силі.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДП звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення із заявою; далі - КАС), у якій просило скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та постановити нове судове рішення.

Верховного Суду України постановою від 28 січня 2014 року заяву ДП задовольнив частково, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року скасував, справу направив на новий касаційний розгляд.

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначив, що приймаючи рішення від 04 серпня 2010 року №№ 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 295, 297, 298 стосовно надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в селі Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області у власність низці громадян для ведення особистого селянського господарства, Сільрада мала перевірити наявність правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням правового статусу земельної ділянки, в тому числі з огляду на законність прийнятих нею попередніх рішень від 07 липня 2010 року № 2 та 04 серпня 2010 року № 4 щодо припинення права користування земельними ділянками ДП та затвердження відповідної технічної документації. При цьому необхідно було враховувати положення частини третьої статті 142 ЗК щодо порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, враховуючи юридичний статус землекористувача та положення його Статуту, а також те, що земельні ділянки належать до земель державної власності.

На касаційну скаргу ДП, Мінагрополітики та прокуратура Київської області надіслали відзив, в якому просять у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Стаття 141 ЗК закріплює, серед інших, такі підстави припинення права користування земельною ділянкою, як: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК.

Статтями 142, 149 ЗК передбачено умови добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою та, відповідно, порядок вилучення земельних ділянок.

Суди встановили, що відповідно до пункту 1.1 Статуту ДП, затвердженого розпорядженням Мінагрополітики від 06 червня 2006 року № 59, це підприємство діє на основі державної власності і підпорядковане цьому міністерству. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за попередньою згодою органу управління майном на конкурсних засадах (пункт 6.5 Статуту).

Положеннями наведеного Статуту не передбачено підстав для добровільної відмови як землекористувача землями, що належать до державної власності, та які були передані в користування з подальшим припиненням права постійного користування.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанцій, помилково застосував частину третю статтю 142 ЗК і дійшов висновку, що землекористувач своїми листами добровільно відмовився від права постійного користування земельних ділянок в селі Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Повертаючись до вимог касаційної скарги Сільради, Верховний Суд в контексті фактичних обставин цієї справи та висловленої правової позиції Верховного Суду України щодо спірних правовідносин у цій справі, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, не допускається до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Те, що доповнення до Статуту ДП щодо повноважень директора попередньо узгоджувати з Уповноваженим органом управління (читай Мінагрополітики) питання добровільної відмови від користування земельною ділянкою не може свідчити про законність рішень Сільради, прийнятих до внесення цих змін, оскільки вони ухвалені без урахування норм права, що підлягали застосуванню на час їх прийняття.

Покликання на те, що суд апеляційної інстанції належно не повідомив Сільраду про розгляд справи, є безпідставними, позаяк Сільрада була завчасно повідомлена про день та час судового засідання (за поштовим повідомленням -

12 червня 2012 року) і не клопотала про відкладення розгляду справи на інший день через неможливість забезпечити явку представника.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом касаційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко