Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2022 року

Київ

справа №520/3066/2020

адміністративне провадження №К/9901/38662/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 520/3066/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення пені, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року (головуючий суддя - Рєзнікова С. С., судді: Бегунц А. О., Мельнікова Л. В.),

ВСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» (далі - позивач, ТОВ «Корнеліус Україна») до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення пені задовольнив. Стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ «Корнеліус Україна» пеню у сумі 1080946,81 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на користь ТОВ «Корнеліус Україна» (код ЄДРПОУ 33607742) судовий збір у сумі 16214,21 грн.

5 лютого 2021 року між ТОВ «Корнеліус Україна» в особі ліквідатора Могильової І.А. та адвокатським бюро «Ірини Могильової» в особі Орлової А. О. укладено договір №05/02, відповідно до пункту 1 якого у зв`язку з перебуванням первісного кредитора в стані припинення, а також у зв`язку з наявністю заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором за договором №17/06/19 від 17 червня 2019 року про надання правової допомоги, сторони домовилися про таке: первісний кредитор передає належне йому право вимоги стягнути з Державного бюджету України пеню у сумі 1080946,81 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість, а також передає належне йому право вимоги стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у сумі 16214,21 грн, що виникли у зв`язку з ухваленням судового рішення у справі №520/3066/2020, а новий кредитор приймає такі права вимоги.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору на підставі цього договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у відносинах, що виникли у зв`язку з ухваленням судового рішення у справі №520/3066/2020 в частині стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 1080946,81 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість, а також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судового збору у сумі 16214,21 грн.

У зв`язку з цим 17 лютого 2021 року Адвокатське бюро «Ірини Могильової» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просило суд замінити стягувача, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» (код ЄДРПОУ 33607742) на Адвокатське бюро «Ірини Могильової» (код ЄДРПОУ 41871266) у виконавчому провадженні з виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України пені у сумі 1080946,81 грн, а також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судового збору у сумі 16214,21 грн.

22 лютого 2021 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшли доповнення до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, в яких представник позивача просив замінити боржника за рішенням суду в частині стягнення судового збору, а саме Головне управління ДПС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2021 року заяви Адвокатського бюро «Ірини Могильової» про заміну сторони виконавчого провадження у справі задовольнив частково. Замінив боржника у виконавчому листі №520/3066/2020 з Головного управління ДПС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України. У задоволенні заяви в іншій частині відмовив.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог заяв вмотивована тим, що за змістом статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття кредитора у зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. На обґрунтування такого висновку суд послався на постанову Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13. Водночас суд звернув увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість. Спірні правовідносини у цій справі, які виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна» та Головним управлінням ДПС у Харківській області, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, не є зобов`язанням у розумінні положень вищезазначених норм права.

З таким судовим рішенням не погодилося Адвокатське бюро "Ірини Могильової" і подало апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог заяви.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 1 липня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року скасував в частині відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Прийняв в цій частині постанову, якою заяву задовольнив. Замінив стягувача ТОВ «Корнеліус Україна» (код ЄДРПОУ 33607742) на Адвокатське бюро «Ірини Могильової» (код ЄДРПОУ 41871266) у виконавчому провадженні з виконання рішення в частині стягнення з Державного бюджету України пені у сумі 1080946,81 грн, а також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судового збору у сумі 16214,21 грн. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що з огляду на зміст статті 52 КАС України процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою. На обґрунтування такого висновку суд послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №429/3281/13-а.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС, скаржник), подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №429/3281/13-а, оскільки такі стосуються заміни боржника у виконавчому провадженні (пенсійного фонду у Луганській області на пенсійний фонд у Львівській області), в той час як у цій справі спірним є питання заміни стягувача у виконавчому провадженні. При цьому ТОВ «Корнеліус Україна» перебуває у стадії ліквідації та не є ліквідованим чи реорганізованим. Крім того, відсутні законні підстави вважати його кредитором. При цьому, скаржник зазначав підставу для касаційного оскарження судового рішення - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).

Верховний Суд ухвалою від 8 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за поданою скаргою з підстав, передбачених абзацом шостим частини четвертої статті 328 КАС України, з метою перевірки доводів ГУ ДПС про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29 грудня 2021 року від Адвокатського бюро «Ірини Могильової» (далі - Адвокатське бюро, зацікавлена особа) надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зацікавлена особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що касаційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого для цього і підстави для його поновлення були відсутні. По суті вимог касаційної скарги зацікавлена особа заперечує з огляду на те, що ГУ ДПС наводить необґрунтовані мотиви щодо наявності підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №429/3281/13-а. Тобто, наведена ним підстава касаційного оскарження постанови апеляційного суду відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України не обґрунтована. Можливість процесуального правонаступництва, заміни сторони у виконавчому провадженні на правонаступника у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги підтверджується постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18, у якій відбулася заміна стягувача на підставі договору про відступлення права вимоги. Крім того, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 2-7763/10 містяться загальні усталені висновки щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, процесуального правонаступництва. Можливість заміни стягувача у виконавчому провадженні, де боржником є державний орган (управління Пенсійного фонду) підтверджується постановами Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 2-а-3938/11, а також від 13 грудня 2018 року у справі № 2-а-1710/11. При цьому, маханізм заміни сторони відповідно до статті 52 КАС України стосується як заміни боржника у виконавчому провадженні, так і заміни стягувача. На переконання Адвокатського бюро, оскільки Верховний Суд у своїх постановах вже викладав висновки щодо можливості процесуального правонаступництва, заміни сторони виконавчого провадження і у разі укладення договору про відступлення права вимоги, і у правовідносинах, де боржником є держава, і підстав відступати від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 52 КАС України не існує, касаційне провадження у справі № 520/3066/2020 повинно бути закрите на підставі пункту 4 частини першої статті 339 КАС України. Також зазначає, що з 19 травня 2021 року ТОВ «Корнеліус Україна» припинено (ліквідоване), відповідно, закриті усі рахунки ТОВ «Корнеліус Україна» тощо, що унеможливлює виконання судового рішення на користь ТОВ «Корнеліус Україна». Водночас судове рішення у справі повинно виконуватися і за наявності відповідних підстав - повинно бути виконане на користь іншої особи, зокрема, у зв`язку з укладанням договору про відступлення права вимоги.

У запереченнях на відзив ГУ ДПС зазначає, що у спірних правовідносинах вирішено питання правонаступництва за відсутності на те правових підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу та заперечень на відзив, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підстави для оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, визначає абзац шостий частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого такими є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, ухвалена за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, передбаченої пунктом 20 частини першої статті 294 КАС України, підстави для її оскарження не пов`язані із підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які в обов`язковому випадку мають бути зазначені при оскарженні судових рішень, передбачених у частині першій статті 328 КАС України.

Тому касаційний перегляд постанови апеляційного суду здійснюється в межах доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як це визначено в ухвалі Верховного Суду від 8 грудня 2021 року про відкриття касаційного провадження, а не в межах доводів про наявність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №429/3281/13-а.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, від 11 листопада 2021 року у справі № 826/16282/16), відповідно до якої виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Верховний Суд послідовно дотримується позиції про те, що процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

При цьому під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа №905/1956/15).

Разом з тим, не всі правовідносини допускають правонаступництво.

Спірним питанням у цій справі є можливість здійснення заміни ТОВ «Корнеліус Україна» (стягувача у виконавчому провадженні) на іншу юридичну особу - Адвокатське бюро «Ірини Могильовою», з яким стягувач уклав договір про відступлення права вимоги за ухваленим судовим рішенням у справі №520/3066/2020, спір у якій виник з податкових правовідносин.

Верховний Суд України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13, проаналізувавши положення статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» зробив висновок про те, що у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Відступлення від такого висновку Велика Палата Верховного Суду не здійснювала.

Водночас, такий висновок Верховного Суду України та інші подібні висновки Верховного Суду щодо застосування положень Цивільного кодексу України не є застосовними до справи, у якій подано касаційну скаргу.

Так, відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 513 - 515 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Отже, передбачений ЦК України інститут заміни кредитора у зобов`язанні не є тотожним процесуальному інституту заміни сторони у виконавчому провадженні, однак, в обов`язковому порядку йому передує та створює умови для можливого правонаступництва.

Вирішуючи питання можливості вважати ТОВ «Корнеліус Україна» кредитором у спірних правовідносинах, а ухвалене судове рішення зобов`язанням в розумінні норм ЦК України, колегія суддів виходить з того, що спірні правовідносини, які виникли між ТОВ «Корнеліус Україна» та ГУ ДПС, не ґрунтуються на жодному із правочинів, загальні положення про які містить Цивільний кодекс України, а виникли з податкових правовідносин, на які положення ЦК України не розповсюджуються.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року, за несвоєчасне відшкодування сум податку на додану вартість стягнуто пеню в сумі 1080946,81 грн відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що за змістом пункту 87.7 статті 87 ПК України податковий обов`язок виникає в силу норми закону, має персоніфікований характер, щодо нього заборонена будь-яка уступка третім особам, крім випадку, коли гарантами повного та своєчасного погашення суми податкового зобов`язання є інші особи відповідно до норм Податкового кодексу України (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №826/3508/17, від 9 квітня 2021 року у справі №640/15677/19, від 23 вересня 2021 року у справі №140/2700/19).

Відповідно, зобов`язання держави щодо бюджетного відшкодування та виплати пені за несвоєчасне здійснення такого також характеризуються належністю права вимоги щодо таких зобов`язань персоніфіковано - тому платнику податків, який виконував свій податковий обов`язок і за результатами діяльності якого виникло від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, право на відшкодування якого він набув у встановленому законом порядку.

ПК України лише у деяких нормах встановлює можливість участі у податкових правовідносинах правонаступників, однак, у випадку реорганізації (приєднання, злиття, перетворення, поділу, виділення) платника податків. Жодна із норм Податкового кодексу України не передбачає можливості платнику податків передати право вимоги та/або виконання податкового обов`язку повністю або в окремій частині іншій особі.

Отже, у спорах, які виникають у податкових відносинах не допускається правонаступництва з підстав укладення договорів про відступлення права вимоги.

У зв`язку з наведеним, укладення між ТОВ «Корнеліус Україна» і Адвокатським бюро «Ірини Могильовою» Договору №05/02 від 5 лютого 2021 року про відступлення права вимоги за судовим рішенням, яким підтверджено індивідуальне право платника податків на отримання з Державного бюджету України пені за порушення строку відшкодування йому сум податку на додану вартість, а також вирішено процесуальне питання розподілу судових витрат у такій справі, не може впливати на суб`єктний склад сторін у виконавчому провадженні. Тим більше, на час звернення зацікавленої особи із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ТОВ «Корнеліус Україна» хоч і перебувало у стані припинення, однак, припинено не було.

З урахуванням викладеного, Адвокатське об`єднання «Ірини Могильовою» не є правонаступником прав і обов`язків ТОВ «Корнеліус Україна» у розумінні чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні обставини, з якими стаття 379 КАС України пов`язує можливість здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, помилково визнавши укладення між ТОВ «Корнеліус Україна» і Адвокатським бюро «Ірини Могильовою» Договору №05/02 від 5 лютого 2021 року про відступлення права вимоги за судовим рішенням законною підставою для здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні.

Колегія суддів підтримує доводи Адвокатського бюро щодо обов`язковості судових рішень, однак, у випадку вибуття сторони у виконавчому провадженні, її заміна здійснюється не у будь-якому випадку, а виключно за наявності на це законних підстав.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Адвокатського об`єднання «Ірини Могильовою» в частині вимог про заміну стягувача, а саме ТОВ «Корнеліус Україна» (код ЄДРПОУ 33607742) на Адвокатське бюро «Ірини Могильової» (код ЄДРПОУ 41871266) у виконавчому провадженні з виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України пені у сумі 1080946,81 грн, а також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судового збору у сумі 16214,21 грн.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС було відкрито виключно в частині задоволених вимог заяви Адвокатського об`єднання «Ірини Могильовою» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 341 КАС України не здійснював перегляд судових рішень в частині задоволених вимог заяви Адвокатського об`єднання «Ірини Могильовою» про заміну боржника у виконавчому провадженні, відповідно, підстави для скасування судового рішення в цій частині - відсутні.

Керуючись статтями 341 345 352 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у справі №520/3066/2020 в частині задоволених вимог заяви Адвокатського об`єднання «Ірини Могильовою» про заміну стягувача у виконавчому провадженні скасувати, залишити в силі ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року про відмову в задоволенні заяви в цій частині.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у справі №520/3066/2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко