УХВАЛА

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1956/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 (судді:

Бородіна Л. І., Плахов О. В., Шутенко І. А.) та ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.10.2018 (суддя Величко Н. В. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торецька вуглевидобувна компанія"

про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської"

про стягнення 5 675 020,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 (Дроботова Т. Б. - головуючий, Краснов Є. В., Кушнір І. В. ) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" (далі - ТДВ "ОП " Шахта імені Святої Матрони Московської") на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.10.2018 у справі № 905/1956/15 зі здійсненням розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.03.2019 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Пільков К. М.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 задоволено повністю позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Регіональне відділення) до ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" про стягнення 5 014 169,27 грн основного боргу і 660 851,72 грн пені; розподілено судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2015 скасовано зазначене рішення в частині стягнення з ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" на користь Регіонального відділення заборгованості в сумі 4 871
860,47 грн і 660 851,72 грн пені, розподілу судових витрат, прийнято нове рішення, відповідно до якого відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині щодо стягнення з ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" заборгованості в сумі 142 308,80 грн рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 залишено без змін. Розподілено судові витрати, у тому числі стягнуто з відповідача судовий збір у сумі 2 134,63 грн за подання позовної заяви і 2 348,10 грн за подання апеляційної скарги.

На виконання цієї постанови Донецького апеляційного господарського суду
04.02.2016 було видано відповідні накази.

Постановою Дзержинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 10.08.2016 відкрито виконавче провадження № 51914296 із виконання наказу Господарського суду Донецької області від 04.02.2016 № 905/1956/15 про стягнення з ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" заборгованості в сумі 142 308,80 грн.

19.09.2018 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торецька вуглевидобувна компанія" (далі - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія") про заміну боржника у виконавчому провадженні № 519114296 - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" його правонаступником - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2018, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2019, у задоволенні заяви ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 905/1956/15 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, розглянувши зазначену заяву товариства, дослідивши доводи, викладені у ній, та докази надані, на підтвердження таких доводів, дійшли висновку, що у наведеному випадку ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" не є таким, що вибуло зі спірних матеріальних правовідносин щодо яких виник спір. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідно до розподільчого балансу виділу юридичної особи - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія", складеного станом на 13.06.2018 та затвердженого рішенням загальних зборів ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської", підприємству передано виробничі запаси, готову продукцію, товари на загальну суму 33 572 222,18 грн, дебіторську заборгованість у сумі 4 620 000,00 грн і поточні зобов'язання на суму 100 041 585,91 грн, тобто поточних зобов'язань у декілька разів більше, ніж активів, які можуть бути спрямовані на погашення переданих новоутвореному товариству кредиторських вимог; заміна боржника за таких обставин призведе до неспроможності реального виконання судового рішення у справі, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України в силу вимог закону. Суди зазначили, що вибуття сторони у виконавчому провадженні у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України можливе лише внаслідок зміни суб'єктів прав та обов'язків у матеріальному правовідношенні, яке не може бути спрямовано на ухилення боржника від виконання рішення або вчинення дій, які б ускладнювали його виконання.

Не погоджуючись із наведеними висновками господарських судів, відповідач оскаржив зазначені судові рішення у касаційному порядку, посилаючись на порушення судами положень статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", вважаючи, що передання кредиторської заборгованості перед Фондом державного майна України у сумі 142 308,80 грн відбулось у порядку правонаступництва і доведення цього факту є достатньою підставою для заміни боржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (судді:

Гриців М. І., Берназюк Я. О., Коваленко Н. В. ) прийняв постанову від 07.02.2019 у справі № 805/677/17-а, якою залишив без змін ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 про заміну боржника - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" його правонаступником - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія", наголошуючи на вибутті відповідача із матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір, оскільки через проведення реорганізації шляхом виділу обов'язок із виконання цих зобов'язань передано ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія".

Обставини провадження щодо розгляду заяви ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" про заміну сторони виконавчого провадження у господарській справі № 905/1956/15 і в адміністративній справі № 805/677/17-а є ідентичними, оскільки вони виникли за наслідком виділу з ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" і за розподільчим балансом новоутвореному підприємству передано обов'язки щодо виконання судових рішень у обох цих справах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ухвалюючи постанову у справі, погодився із висновками Донецького окружного адміністративного суду і Першого апеляційного адміністративного суду, викладеними у судових рішеннях, про наявність підстав для заміни боржника, послався на вибуття ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" із матеріальних правовідносин, щодо яких виник адміністративний спір із приводу погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, при цьому доводи стягувача щодо недотримання процедури виділу і створення нової юридичної особи, неправомірність такого виділу тощо не розглядалися як такі, що не становлять предмет перегляду вимог зазначеної заяви; обсяг платоспроможності правонаступника у контексті реальності виконання судового рішення та закріплених у Конституції України, Господарському процесуальному кодексі України і Кодексі адміністративного судочинства України принципів обов'язковості виконання судового рішення і судового контролю за виконанням судового рішення ураховано не було.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався, зокрема, положеннями статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, якою унормовано заміну сторони виконавчого провадження та яка кореспондує положенням статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, ознайомившись із матеріалами справи та касаційної скарги, дійшла висновку про необхідність передачі справи № 905/1956/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За змістом частин 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов'язковість судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлено від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 ЄСПЛ зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду охоплює право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка у виконанні обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечити, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до зазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їх повному та своєчасному виконанню.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надміру його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних заходівв для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, викладені у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, ЄСПЛ повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012).

Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, який вирішує правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов'язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень.

Зважаючи на те, що боржник - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" за розподільчим балансом передав новоствореній юридичній особі - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компаніяЯ поточних зобов'язань у рази більше, ніж активів, які можуть бути спрямовані на погашення вимог кредиторів, заміна боржника завідомо неплатоспроможною юридичною особою на стадії виконавчого провадження нівелює такі основоположні принципи як обов'язковість виконання судового рішення і судовий контроль за виконанням судового рішення.

Крім того, частиною 3 статті 109 Цивільного кодексу України передбачено субсидіарну відповідальність юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до новоствореної юридичної особи.

Проте заміна боржника виділеною із нього юридичною особою на стадії виконавчого провадження такого альтернативного виконання судового рішення стороною, яку було попередньо замінено судом, не передбачає.

Ураховуючи наведене, з огляду на фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 905/1956/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку із необхідністю відступлення від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 07.02.2019 у справі № 805/677/17-а, стосовно вибуття відповідача з матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір, у зв'язку із реорганізацією боржника шляхом виділу та передачі обов'язку виконання спірних зобов'язань новоствореній юридичній особі, без перевірки та дослідження правомірності такого вибуття, без урахування обсягу платоспроможності правонаступника та принципів обов'язковості виконання судового рішення і судового контролю за виконанням остаточного судового рішення.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 905/1956/15 разом із касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2019 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.10.2018 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак