Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2020 року у справі №813/3723/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 813/3723/16

касаційне провадження № К/9901/32807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (головуючий суддя - Грень Н. М. )

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мікула О. І.; судді - Курилець А. Р., Кушнерик М. П. )

у справі № 813/3723/16

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура"

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Відкрите акціонерне товариство "Прикарпатпромарматура" (далі - ВАТ "Прикарпатпромарматура"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2015 року № Ю-1032-23.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 липня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Личаківська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що оскільки працівники банкрута-позивача у справі звільнені не були та за період квітень - липень 2015 року їм продовжували нараховувати заробітну плату, підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги відсутні.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Личаківської ОДПІ.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 вересня 2015 року відповідачем у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31 серпня 2015 року сформовано вимогу № Ю-1032-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 96072,82 грн, у тому числі: недоїмка - 80586,56 грн, штрафна санкція - 9458,11
грн, пеня - 6028,15 грн.

В той же час, постановою Господарського суду Львівської області від 05 лютого 2014 року у справі № 5015/1763/12, яка набрала законної сили 10 листопада 2014 року, ВАТ "Прикарпатпромарматура" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ~law9~) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому ~law10~; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а також не здійснюється нарахування штрафних санкцій на будь-які види грошових зобов'язань що, відповідно, обумовлює протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 вересня 2015 року № Ю-1032-23.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Личаківської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова