Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 826/7719/18

адміністративне провадження № К/9901/35683/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (судді: Горяйнов А.М, Костюк Л.О., Чаку С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 24 квітня 2018 року № 55-18, визнання неправомірним та скасування наказу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 21 березня 2018 року № 50 та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області прийняти у справі № 2018 РІ 0001 рішення про оформлення документів позивача для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі за цим позовом.

Мотивуючи ухвалу суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою позивача, адже звертаючись до суду із апеляційною скаргою та посилаючись на карантин, як на підставу для поновлення строку, позивач зобов`язаний був повідомити які саме обмеження, зумовлені впровадженням карантину, стали перешкодою для подачі апеляційної скарги у межах встановленого строку та призвели до пропуску такого строку на чотири дні.

На переконання суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга позивача містить у собі лише загальне посилання на те, що запровадження карантину є форс-мажорною обставиною, яка впливає на процесуальну поведінку сторін, без зазначення того, які саме обмеження унеможливили своєчасне звернення до суду.

Доводи позивача щодо похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ускладнення за станом здоров`я, колегія суддів апеляційного суду вважала також необґрунтованими через відсутність доказів, які б підтверджували його тимчасову непрацездатність у період з 13 серпня по 28 вересня 2020 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою є помилковими, оскільки строк звернення пропущено з поважних причин, так як копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції не отримував. Вказує, що 25 серпня 2020 року йому стало відомо про наявність рішення суду першої інстанції.

Також зазначає, що він є людиною похилого віку, має ускладнення за станом здоров`я, хронічне захворювання легенів, проте такі обставини не може підтвердити належними доказами, адже не є громадянином України і звернувся за отриманням статусу біженця.

Позивач наголошував, що введення карантину з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 є форс-мажорною обставиною, яка впливає на процесуальну поведінку учасників справи. При цьому зазначив, що з 14 вересня 2020 року по 28 вересня 2020 року перебував на самоізоляції через його контактування з особою у якої був отриманий позитивний ПЦР тест COVID-19.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М. відкрито касаційне провадження на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення прийнято за відсутності сторін у порядку письмового провадження. Копія вказаного рішення направлена позивачу 25 серпня 2020 року, проте не вручена через неправильно зазначену адресу на конверті або її відсутність, про що зазначено у довідці від 02 вересня 2020 року (а.с. 68)

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 28 вересня 2020 року позивачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційна скарга залишена без руху відповідно до частини третьої статті 298 КАС України, оскільки подана після закінчення строків, установлених частиною четвертою статті 286 цього Кодексу.

На виконання вимог ухвали, 23 листопада 2020 року позивачем подано заяву, в якій скаржник просив поновити строк звернення до суду з апеляційною скаргою. В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що судом першої інстанції справу розглянуто без його участі, внаслідок чого лише після отримання судового рішення він мав можливість звернутися з апеляційною скаргою. Позивач наголошував, що введення карантину з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 є форс-мажорною обставиною, яка впливає на процесуальну поведінку учасників справи. Також вказував на незадовільний стан здоров`я.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі від 13 жовтня 2020 року позивачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року.

Вказана ухвала від 30 листопада 2020 року є предметом оскарження у касаційному порядку.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження вказав на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо причин пропуску строк, а наведені ним обставини колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними.

Верховний Суд не погоджується із даними висновками і вважає їх необґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято за відсутності сторін у порядку письмового провадження. Копія вказаного рішення направлена позивачу 25 серпня 2020 року, проте не вручена через неправильно зазначену адресу на конверті або її відсутність, про що зазначено у довідці від 02 вересня 2020 року (а.с. 68). Позивач вказує, що про наявність вказаного рішення суду першої інстанції дізнався 25 серпня 2020 року. Тридцятитиденний строк на апеляційне оскарження закінчився 25 вересня 2020 року. Апеляційну скаргу подано 28 вересня 2020 року, тобто з пропуском триденного строку.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що позивач не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

Колегія суддів уважає, що у цій справі зазначений вище пропуск строку на апеляційне оскарження не є співмірним з таким наслідком, як відмова у відкритті апеляційного провадження. Крім того невчасне звернення відповідача з апеляційною скаргою зумовлене через вчасне невручення позивачу копії рішення суду першої інстанції, введення карантину з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, що є форс-мажорною обставиною, яка впливає на процесуальну поведінку учасників справи, незадовільний стан здоров`я та відсутність можливості звернення до медичних установ за медичною допомогою через відсутність статусу біженця, а також перебування позивача з 14 вересня 2020 року по 28 вересня 2020 року на самоізоляції через його контактування з особою у якої був отриманий позитивний ПЦР тест COVID-19.

З огляду на наведені відповідачем аргументи, колегія суддів зазначає, що в цьому конкретному випадку в діях позивача не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Проте, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, не врахував, що обставини, наведені позивачем на обґрунтування причин пропуску строку, дійсно свідчать про те, що він вчинив усі залежні від нього процесуальні дії для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції позбавляє позивача права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи, то вона підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

Колегія суддів також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, направивши справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року скасувати.

Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов