Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.11.2022 року у справі №0640/3868/18
Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №0640/3868/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 0640/3868/18

адміністративне провадження № К/9901/4403/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 (колегія у складі суддів Білої Л.М., Граб, Л.С., Гонтарука В.М.)

у справі № 0640/3868/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.07.2018;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.07.2018 та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.07.2018 однією сумою, подати протягом 15 днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.382 КАС України.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.07.2018;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.07.2018;

- в решті позову відмовлено.

3. Постановою Сього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

4. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу з 01.03.2018 призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0601014834 від 28.03.2018.

7. Зі змісту довідки від 07.06.2018 слідує, що з 01.07.2018 позивачу перераховано пенсію на підставі постанови КМ України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, особам які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

8. Відповідно до зазначеного перерахунку основний розмір пенсії позивача склав: 70% грошового забезпечення (вислуга років 31) - 7990,5 грн, з урахуванням доплати: в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) - 1997,63 грн, інвалід війни 3 групи - 435,6 грн, інвалід війни 3 гр./при виконанні обов`язків в/с - 50 гривень. Підсумок пенсії (з надбавками) склав 10473,73 грн, з урахуванням підвищення 1450,85 грн (50% від 2901,69 грн): 9022,89 гривень.

9. Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачує позивачу частину основного розміру пенсії у сумі 9022,89 грн, за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії.

10. Не погоджуючись з діями відповідача щодо виплати з 01.07.2018 лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідачем протиправно, на виконання постанови КМ України від 21.02.2018 №103 пенсія виплачується з підвищенням її на 50% щомісячно, оскільки право на отримання перерахованої пенсії визначається безпосередньо законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами, що призводить до звуження його прав на отримання належних сум.

12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що пенсія позивачу перерахована відповідно до діючих нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМ України від 21.02.2018 №103.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.07.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення. Невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

14. Позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

15. Заявляючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача виплатити суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.07.2018 однією сумою, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу не мав правових підстав не врахувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення норм ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови КМ України № 103 та у інший спосіб здійснювати виплату перерахованої пенсії.

17. Наведена Постанова КМ України № 103 від 21.02.2018 у встановленому законом порядку такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону не визнавалась та не скасовувалась, а відтак є діючою та такою, що підлягає обов`язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.

18. Зокрема, Постанова КМ України № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

19. Тому, відповідач, виплачуючи 50 % суми підвищення пенсії позивачу, визначеного станом на 01.03.2018, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а відтак відсутні підстави для зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.07.2018.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

21. Мотиви касаційної скарги повністю узгоджуються із висновками суду першої інстанції, а також покликається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 до Порядку № 45.

22. Відповідач подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та зазначає наступне.

24. Ключовим питання у цій справі є право позивача на отримання пенсії у розмірі який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.07.2018.

25. Це питання вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 зазначила наступне:

«Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

…

Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.»

26. Суд не знаходить підстав для відступу від зазначених правових висновків у справі, що розглядається.

27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

28. Отже, враховуючи вищезазначене, позивач має право на отримання пенсії у розмірі який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.07.2018, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

29. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому судом не переглядаються.

30. Зважаючи на вище наведене, Суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

31. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

32. Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

33. Судові витрати розподілу не підлягають, позивач є учасником бойових дій.

Керуючись статтями 139 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасувати.

Залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб