Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №461/1317/17

касаційне провадження №К/9901/18510/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2017 (головуючий суддя: Юрків О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Довга О.І., Улицький В.З.) у справі №461/1317/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФУ у Львівській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 з 31.08.2016 пенсії в розмірі 56% відповідної суми грошового забезпечення;

зобов`язати ГУПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу з 31.08.2016 пенсії за вислугу років відповідно до приписів пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII), виходячи з розрахунку 61% відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років - 55% відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідної суми грошового забезпечення, врахувавши до загального розміру пенсії суму підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щомісячної цільової допомоги на прожиття відповідно до Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» та надбавку на непрацездатного утриманця, а також здійснити виплату недоотриманої за період з 31.008.2016 суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про національну поліцію» (через хворобу) (далі - Закон №580-VIII), а тому набув право на призначення пенсії у розмірі 61 % (55 %+ 6 %)від грошового забезпечення відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на пенсію, як особа, яка звільнена з військової служби, у розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення. Суди встановили, що за результатами проходження позивачем медичного огляду, військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» було видано свідоцтво про хворобу № 204 від 30.08.2016, згідно з яким ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Зазначений документ є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції. Вчинений військово-лікарською комісією запис відповідає вимогам Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за №165/5356 (далі - Порядок №85).

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ГУПФУ у Львівській області подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанцій скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що позивач звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу), а відтак військово-лікарські документи повинні містити в собі інформацію про непридатність до служби в поліції, а не про непридатність до військової служби, як зазначено в свідоцтві про хворобу. Відтак вважає, що у позивача відсутнє право на пенсію у розмірі 61 % від грошового забезпечення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №248 о/с від 30.08.2016 позивача звільнено зі служби у поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу). Стаж служби в поліції становить 22 роки 07 місяців 06 днів. Підставою для звільнення позивача слугував висновок військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», в якому зазначено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (свідоцтво про хворобу №204 від 30.08.2016).

З 31.08.2016 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років в порядку та на умовах, визначених Законом №2262-XII.

01.09.2016 позивачу була призначена та виплачувалася пенсія у розмірі 6 360,49 грн, з урахуванням доплати учаснику бойових дій, а з 01.02.2017 у розмірі 7 013,24 грн., де: 6 037,99 грн. - основний розмір пенсії, 311,75 грн - підвищення до пенсії учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 40 грн - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття відповідно до Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни», 623,50 грн - надбавка на непрацездатного утриманця. Основний розмір пенсії був нарахований у розмірі 50% (за вислугу 20 років) + 6 % (за 2 роки понад вислугу 20 років) відповідної суми грошового забезпечення.

Вважаючи, що пенсію йому було призначено невірно, позивач у лютому 2017 року звернувся до пенсійного органу із заявою про її перерахунок. У своїй заяві позивач зазначив, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII основний розмір його пенсії, як особі, звільненої з поліції, має розраховуватися, виходячи з 61 % відповідної суми грошового забезпечення

Листом від 16.02.2017 №1684/03-25 ГУПФУ у Львівській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії та призначення пенсії у розмірі 61 % від грошового забезпечення, посилаючись на те, що для цього військово-лікарські документи мають містити в собі інформацію про непридатність особи до служби в поліції, а не про непридатність до військової служби, як зазначено в його свідоцтві про хворобу.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону №580-VIII - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 15.02.2007 №135/13402 встановлено, що одним із документів, необхідних для призначення пенсії, є військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію).

Статтею 77 Закону №580-VIII встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України. При цьому, однією із вказаних підстав для звільнення є хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції (пункт 2 частина перша цієї норми).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №248 о/с від 30.08.2016 позивача звільнено зі служби у поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу). Стаж служби в поліції станом на момент звільнення становить 22 роки 07 місяців 06 днів.

Відповідно до статті 70 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров`я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12.12.2000 №16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 06.02.2001 № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення №85) та Порядок № 85.

Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку №85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Не придатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Підставою для звільнення позивача зі служби слугувала хвороба. У військово-лікарських документах, складених відносно позивача, останній визнаний непридатним до служби в мирний час, в свою чергу, ототожнення непридатності позивача до військової служби в мирний час із непридатністю до служби в поліції є вірним з огляду на віднесення служби в поліції до військової служби відповідно до приписів Закону №2262-XII.

Оскільки вислуга позивача складає 22 роки, то до основного розміру пенсії у 55% необхідно додати 6% за 2 роки вислуги понад 20 років, та розмір пенсії позивача повинен складати 61% (55%+6%).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ підставою для призначення позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії, так як свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 відповідає вимогам Порядку №85.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №295/13716/16-а та від 28.11.2019 у справі №544/681/17.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга ГУПФУ у Львівській області не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №461/1317/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

І. В. Саприкіна