Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №814/1659/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №814/1659/16

адміністративне провадження №К/9901/38997/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 ОСОБА_1 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у складі колегії суддів: Танасогло Т. М., Федусика А. Г., Яковлєва О. В. у справі № 814/1659/16 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій

УСТАНОВИЛ:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (надалі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, щодо не внесення до Книги записів реєстрації договорів, державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під час державної реєстрації 11.05.10 договору оренди земельної ділянки, укладеної між ПП "ВКП "Каро" та ОСОБА_2, відомостей про строк дії договору у відповідності до додаткової угоди до 31.12.2020.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що твердження судів про те, що додаткова угода не надавалась на реєстрацію не відповідає фактичним обставинам справи.

Заявник вказує, що якщо додаткова угода від 20.08.2009 не надавалась до державної реєстрації разом з договором оренди землі від 11.03.2006, державним реєстратором було б прийнято рішення про відмову в державній реєстрації договору, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У поданому відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.09.04 належить на праві власності земельна ділянка площею 5,56 га в межах території Доброжанської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

11.03.06 ОСОБА_2 уклала договір оренди з ПП "ВКП "Каро" зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, до закінчення сільськогосподарського 2013 року.

11.05.10 зазначений договір було зареєстровано у Врадіївському реєстраційному відділу МРФ ДП "Центр ДЗК" під №041048900062.

20.08.09 ОСОБА_2 та ПП ВКП "Каро" підписано додаткову угоду до договору оренди від 11.03.06, відповідно до якої строк дії договору оренди продовжується до
31.12.20.

Зазначена додаткова угода у ДП "Центр ДЗК" зареєстрована не була.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанції виходили з того, що для визнання протиправними дій посадових осіб щодо не реєстрації додаткової угоди від 20.08.09 до договору оренди від 11.03.06 між ОСОБА_2 та ПП
"ВКП "Каро", необхідні докази того, що зазначена додаткова угода взагалі надавалась відповідачу, його посадовим особам чи територіальним підрозділам на реєстрацію. Позивачем жодних доказів того, що підприємством або ОСОБА_2 зазначена додаткова угода надавалась до ДП "Центр ДЗК" не надано.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом обумовлено тим, що внаслідок не внесення державним реєстратором до Книги записів реєстрації договорів, державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею відомостей про строк дії договору у відповідності до додаткової угоди порушено його право щодо користування земельною ділянкою.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, третя особа по справі ОСОБА_2 вказала, що додаткову угоду до договору оренди землі від 11.03.2006 складену 20.08.2009 з ПП ВКП "Каро" ОСОБА_2 не підписувала і не мала наміру складати. З 01.07.2011 ОСОБА_2 склала договір оренди землі з приватним підприємством Фермерське господарство "ОАЗИС". Також 18 лютого 2016 року вона склала договір оренди землі з Фермерським господарством "ОАЗИС" строком на 10 років.

Таким чином, цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства України.

Таким чином, третя особа по справі заперечує факт підписання з позивачем додаткової угоди, що вказує на наявність цивільно-правового спору щодо користування спірною земельною ділянкою між позивачем з однієї сторони та ОСОБА_2 та Фермерським господарством "ОАЗИС" з іншої.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 814/1659/16 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук