Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 квітня 2018 року

справа №820/1593/17

адміністративне провадження №К/9901/5020/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів Перцової Т.С., Жигилія С.П., Дюкарєвої С.В. у справі № 820/1593/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро» до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування повідомлення податкового органу, переданого до Єдиного державного реєстру, про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою №30-ОПП, винесеного щодо Товариства.

18 квітня 2017 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за адміністративними позовом Товариства, закінчена підготовка справи та призначено судовий розгляд адміністративної справи у відкритому судовому засіданні на 27 квітня 2017 року.

27 квітня 2017 року розпочато розгляд справи по суті, що підтверджується Журналом судового засідання від цієї дати.

17 травня 2017 року позивачем подається адміністративний позов в уточненій редакції, яким збільшуються позовні вимоги, шляхом включення до їх складу поряд з первісно заявленими вимогами, нові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2016 року №0003121402, №0003111402, №0003151402. Суд, не розглядаючи питання про прийняття заяви відповідно до статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), не зважаючи на те, що предмет адміністративного позову змінений після початку судового розгляду справи по суті, здійснив розгляд справи з урахуванням змінених позовних вимог, шляхом їх збільшення.

25 травня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволений, внаслідок чого скасоване повідомлення податкового органу, передане до Єдиного державного реєстру, про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП, зобов'язано відповідача передати до Єдиного державного реєстру відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП.

Крім того, постановою суду першої інстанції скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 09 грудня 2016 року №0003121402, №0003151402, №0003111402 з мотивів безпідставності їх прийняття.

22 серпня 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Товариства до податкового органу про визнання протиправними та скасування повідомлення, податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, висновувався на доведені податковим органом податкових порушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

13 грудня 2017 року Товариством подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме невірне застосування судом положень пункту 10 наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 «Про затвердження Методологічних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» та наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», що на його думку призвело до ухвалення незаконного судового рішення, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Товариство доводи касаційної скарги обґрунтовує виключно наслідками зарахування новозбудованої будівлі до основних фондів, що обумовлює межі касаційного перегляду судового рішення.

28 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги передані до Верховного Суду.

30 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду після усунення недоліків викладених в ухвалі цього суду від 3 січня 2018 року, відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства та витребувано справу №820/1593/17 з Харківського окружного адміністративного суду.

13 лютого 2018 року справа № 820/1593/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом впродовж жовтня - листопада 2016 року проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 15 листопада 2016 року № 3374/20-31-14-02-07/23747724 (далі - акт перевірки).

Податковими повідомленнями-рішеннями від 09 грудня 2016 року № 0003121402, №0003111402, прийнятими на підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення положень підпункту 138.3.3 пункту 138.3, пункту 138.1 статті 138, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за податковим зобов'язанням у сумі 134 130 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 33532 грн 50 коп. відповідно до пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 1564504 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 9 грудня 2016 року № 0003151402 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 214 269 грн, за порушення норм аналогічних зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 53 567 грн 25 коп.

Оцінюючи спір у цій частині, суди встановили, що запит податкового органу № 445/10/22-42 від 11 лютого 2013 року містить вимогу щодо надання пояснень та документів на підтвердження взаємовідносин позивача із його контрагентами, при цьому в ньому відсутні жодні посилання на підставу надання такої інформації платником податків, що доводить порушення порядку оформлення запиту та обумовило висновок судів попередніх інстанцій з посиланням на приписи частини 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України про звільнення платника податків від обов'язку надання відповіді на такий запит.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, в основу збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток податковим органом покладено завищення позивачем амортизаційних витрат на загальну суму 1072826,34 грн (1005774,70 грн - за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року та 65051,66 грн - невірне застосування мінімально допустимого строку амортизації) та заниження у зв'язку з цим бази оподаткування при продажу необоротних активів у 2016 році в сумі 1071343,36 грн (8008443,36 грн (балансова вартість основного засобу на момент продажу за даними перевірки) - 6937100 грн (ціна реалізації основного засобу за даними платника) = 1071343,36 грн).

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність податковим органом податкових правопорушень, покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України встановлені мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, група 3 передбачає для будівель - 20 років, для споруд -15 років, для передавальних пристроїв -10 років. В порушення наведених норм позивачем при обчислені суми амортизаційних відрахувань застосовано строк корисного використання об'єкта основних засобів - нежитлової будівлі - 10 років (120 місяців) замість 20 років (240 місяців), що призвело до завищення амортизаційних відрахувань в сумі 1072826 грн 34 коп., вплинуло на визначення податку на прибуток та від'ємного значення об'єкта оподаткування. Крім того, завищення амортизаційних відрахувань спричинило заниження бази оподаткування при продажу необоротних активів у 2016 році і, як наслідок, призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 214269 грн.

Встановлені податковим органом податкові правопорушення позивачем, як платником податків, не спростовані. Покладені в основу визначення податкових зобов'язань податковим органом норми матеріального права, а саме положення статей Податкового кодексу України, порушення яких призвело до визначення податковим органом податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток, правильно застосовані судом апеляційної інстанції. Жодних аргументів в порушення норм матеріального права судом апеляційної інстанції Товариством не наведено.

Посилання Товариства на положення наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 «Про затвердження Методологічних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» та приписи наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», є неприйнятним з огляду на то, що ці накази не зареєстровані Міністерством юстиції України, не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції України та не належать до джерел права, які застосовуються судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції залишається без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі № 820/1593/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Васильєва

С.С. Пасічник