Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2018 року у справі №818/433/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №818/433/14

адміністративне провадження №К/9901/2739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Кравченка Є.Д. від 05 березня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Сіренко О.І., Спаскіна О.А. від 06 травня 2014 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Соснівська» до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області Дерев'янко Олени Валентинівни про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Соснівська» (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач 1/Інспекція), начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області Дерев'янко Олени Валентинівни (далі - відповідач 2/ начальник Дерев'янко О. В.), в якому просило: 1) визнати дії Інспекції та начальника Дерев'янко О. В. щодо проведення виїзної планової документальної перевірки Підприємства неправомірними; 2) визнати дії начальника Дерев'янко О. В. щодо накладення арешту на майно Підприємства неправомірними; 3) скасувати рішення про накладення арешту на майно Підприємства.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що повідомлення Інспекції та наказ про проведення з 03 лютого 2014 року документальної планової перевірки Підприємства отримав лише 29 січня 2014 року, тобто з порушенням десятиденного строку для повідомлення платника податку про проведення перевірки, встановленого пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодекс України (далі - ПК України), а тому мав всі підстави для недопуску працівників контролюючого органу до проведення планової документальної перевірки, як наслідок, застосування адміністративного арешту майна платника податку за таких умов є протиправним.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Інспекції про застосування адміністративного арешту майна Підприємства від 04 лютого 2014 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій начальника Інспекції Дерев'янко Олени Валентинівни щодо накладення арешту на майно Підприємства. Ухвалено нову постанову, якою в цій частині адміністративний позов задоволено; визнано дії начальника Інспекції Дерев'янко Олени Валентинівни щодо накладення арешту на майно Підприємства неправомірними. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що наказ про проведення перевірки платником податків отримано лише за 4 дні до початку проведення планової виїзної перевірки, чим було порушено право позивача на належну підготовку та надання повного обсягу документів для проведення перевірки і, в свою чергу, не дотримано положення пункту 77.4 статті 77 ПК України. Відтак, позивачем, за наявності законних підстав, не допущено до перевірки працівників Інспекції, а тому рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків від 04 лютого 2014 року є протиправним. Крім того, апеляційна інстанція з цих підстав визнала протиправними і дії начальника Інспекції Дерев'янко О.В. щодо прийняття оскаржуваного рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків. Стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій Інспекції та її начальника Дерев'янко О.В. щодо проведення виїзної планової документальної перевірки протиправними, то, за висновком судів, останні відповідають вимогам пунктів 77.1, 77.2 статті 77 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині - залишити без змін; прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на те, що пункт 77.4 статті 77 ПК України передбачає два різні способи вручення платнику податків повідомлення та наказу про проведення документальної планової перевірки, а саме: 1) вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки; 2) надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки. Тобто, як вважає Інспекція, платник податків має бути повідомленим належним чином про дату та час проведення перевірки до її початку, однак дана норма не пов'язує право на проведення перевірки із датою вручення рекомендованого листа платнику податків у разі направлення кореспонденції поштовим зв'язком, а лише із датою направлення кореспонденції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Соснівська» зареєстроване як юридична особа та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з планом-графіком проведення комплексних документальних перевірок на 1 квартал 2014 року на лютий 2014 року була запланована перевірка Підприємства за період його діяльності з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року.

Відповідно до плану-графіку проведення перевірок 22 січня 2014 року Інспекцією прийнято наказ №27 «Про проведення виїзної планової документальної перевірки приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Соснівська».

На підставі зазначеного наказу відповідачем складено письмове повідомлення про проведення перевірки Підприємства від 22 січня 2014 року №12/1718-05-22-01. Наказ та повідомлення направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням 22 січня 2014 року та отримані останнім 29 січня 2014 року, тобто за 4 дні до початку проведення планової документальної перевірки.

03 лютого 2014 року під час виходу на планову перевірку керівником Підприємства не допущено перевіряючих до проведення перевірки, про що посадовими особами Інспекції складено відповідний акт №2/22-03/18-05.

04 лютого 2014 року начальником Інспекції Деревянко О.В. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - позивача.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

За змістом пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Порядок проведення документальної перевірки регламентує глава 8 ПК України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення документальних планових перевірок визначений у статті 77 ПК України, у відповідності до пункту 77.1 якої така перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

За змістом пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Конструкція вказаної правової норми передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Таким чином платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої. Однак, норма пункту 77.4 статті 77 ПК України не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 жовтня 2018 року (справа №819/1013/16), від 26 листопада 2018 року (справа №817/697/17).

Як визначено пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки від 22 січня 2014 року №27 та повідомлення про проведення перевірки від 22 січня 2014 року №12/17/18-05-22-01 із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (з 03 лютого 2014 року) направлено Інспекцією на адресу Підприємства 22 січня 2014 року, тобто за 11 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, отримані позивачем 29 січня 2014 року.

За встановлених обставин даної справи Верховний Суд, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що наказ про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки надіслані Підприємству у відповідності до вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України, чим забезпечено право останнього на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та підготовку до нього, а тому підстави для недопущення позивачем посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки були відсутні.

Оскільки недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення планової документальної перевірки у відповідності до положень пункту 94.2 статті 94 ПК України є підставою для застосування адміністративного арешту майна, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про наявність підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються накладення арешту на майно Підприємства, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Соснівська» скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Соснівська» відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду