ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа №826/7824/18

адміністративне провадження №К/9901/67222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В. та Кравчука В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/7824/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2018 року (у складі судді Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів Мельничука В.П., Земляної Г.В.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року, залишену без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, позовну заяву повернуто.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повертаючи позовну заяву діяв на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, з огляду на не усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 06 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №826/7824/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В та Кравчука В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 липня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права прийнято рішення про повернення його позовної заяви до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Позивач зазначає, що ним вчасно було виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року про залишення позовної заяви без руху, та у встановленому порядку усунуто недоліки. Зокрема, зазначає, що ним направлялась заява про усунення недоліків та додатки до неї за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81А цінним листом з описом № 0411406757480 від 09 червня 2018 року.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частинами першої, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк п`ять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі шляхом подання до канцелярії суду за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81 А належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

Копію вищевказаної ухвали отримано позивачем 05 червня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху, 09 червня 2018 року позивачем направлялась заява про усунення недоліків та додатки до неї за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81 А цінним листом з описом № 0411406757480 від 09 червня 2018 року (а.с. 17-18).

Тобто, позивачем заява про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї документи були надісланні на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначену в ухвалі суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, а не на поштову адресу цього суду, у зв`язку із чим колегія суддів Верховного Суду вважає, що позивач проявив дійсну волю для виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху і це не може бути підставою для позбавлення його права на доступ до суду.

Суд критично ставиться до висновку суду апеляційної інстанції, який зводиться до того, що оскільки офіційною поштовою адресою Окружного адміністративного суду міста Києва є: м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1, а не м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81 А, як це зазначив позивач, він не усунув недоліки позовної заяви та не направив поштове відправлення до суду першої інстанції.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

У своєму рішенні від 8 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 36 рішення "Беллет проти Франції" (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Такий підхід корелює з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у пункті 39 рішення по справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain № 58695/97) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "не примушує Держав-учасниць створювати апеляційні або касаційні суди. Однак, якщо такі суди існують, то гарантії, які передбачені статтею 6, повинні бути забезпечені".

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов`язків" (пункт 65 рішення у справі „Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany № 34045/96) та пункт 122 рішення у справі „Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland № 30210/96).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, порушено норми процесуального права та протиправно повернуто позовну заяву.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року - скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Зважаючи на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, звільнена від сплати судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Кравчук