Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2019 року у справі №820/5943/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/5943/16

адміністративне провадження №К/9901/40593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у складі суддів Спірідонова М.О., Панченко О.В., Тітова О.М.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у складі суддів Рєзнікової С.С., Старостіна В.В., Бегунца А.О.

у справі № 820/5943/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромтех»

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпромтех» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дій податкового органу щодо не прийняття податкових накладних від 23 серпня 2016 року №58, від 23 серпня 2016 року №78, від 24 серпня 2016 року №59, від 27 серпня 2016 року №65, від 29 серпня 2016 року №67, від 29 серпня 2016 року №69, від 30 серпня 2016 року №71, від 30 серпня 2016 року №75, від 30 серпня 2016 року №79, від 31 серпня 2016 року №77, від 07 вересня 2016 року №7, від 08 вересня 2016 року №9, від 08 вересня 2016 року №10, від 10 вересня 2016 року №12, від 12 вересня 2016 року №13, від 13 вересня 2016 року №14, від 30 вересня 2016 року №16, від 30 вересня 2016 року №18, від 30 вересня 2016 року №17 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Визнати податкову накладну від 23 серпня 2016 року №58 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 02 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 24 серпня 2016 року №59 такою, що прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 05 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 27серпня 2016 року №65 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 05 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 29 серпня 2016 року №67 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 05 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 30 серпня 2016 року №71 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 05 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 30 серпня 2016 року №75 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 05 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 29 серпня 2016 року №69 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 06 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 31 серпня 2016 року №77 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 06 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 23 серпня 2016 року №78 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 07 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 30 серпня 2016 року №79 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 07 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 07 вересня 2016 року №7 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 08 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 08 вересня 2016 року №9 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 09 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 08 вересня 2016 року №10 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 09 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 10 вересня 2016 року №12 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 12 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 12 вересня 2016 року №13 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 19 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 13 вересня 2016 року №14 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 19 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 30 вересня 2016 року №16 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 30 вересня 2016 року; визнати податкову накладну від 30 вересня 2016 року №18 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 03 жовтня 2016 року; визнати податкову накладну від 30 вересня 2016 року №17 такою, що прийнята та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних з 05 жовтня 2016 року.

01 лютого 2017 постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності дій податкового органу щодо неприйняття податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, враховуючи дійсність договорів про визнання електронних документів та отриманих позивачем квитанцій №1 і №2.

У квітні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що неприйняття податкових накладних відбулося з тих підстав, що в базі даних на районному рівні відображено інформацію, яка автоматично унеможливила прийняття електронних документів базою даних на центральному рівні.

15 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та справу № 820/5943/16 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду.

11 січня 2018 року справа №820/5943/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа № 820/5943/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/40593/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу відповідача від платника податків не надходили, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство знаходиться на податковому обліку Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 03 лютого 2014 року, зареєстровано платником податку на додану вартість 01 червня 2014 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 390763620321.

04 липня 2016 року між Товариством і Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області укладено договір про визнання електронних документів від №020720161. Про зазначене свідчать отримані позивачем квитанції №1 та №2.

23 вересня 2016 року у зв'язку із зміною посилених сертифікатів відкритих ключів між сторонами укладено договір про визнання електронних документів №230920162, що підтверджується отриманими позивачем квитанції №1 та №2.

Позивач подав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку податкові накладні від 23 серпня 2016 року №58, від 23 серпня 2016 року №78, від 24 серпня 2016 року №59, від 27 серпня 2016 року №65, від 29 серпня 2016 року №67, від 29 серпня 2016 року №69, від 30 серпня 2016 року №71, від 30 серпня 2016 року №75, від 30 серпня 2016 року №79, від 31 серпня 2016 року №77, від 07 вересня 2016 року №7, від 08 вересня 2016 року №9, від 08 вересня 2016 року №10, від 10 вересня 2016 року №12, від 12 вересня 2016 року №13, від 13 вересня 2016 року №14, від 30 вересня 2016 року №16, від 30 вересня 2016 року №18, від 30 вересня 2016 року №17.

Усі зазначені податкові документи доставлено до ДФС України, однак не прийнято з підстав, як вказано в квитанціях №1 до кожної з накладних відповідно «Документ не може бути прийнятий - продавцю необхідно звернутися до ДПІ».

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно до пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до розділів ІІ та ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №320/15011 (далі - Інструкції № 233), податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

Підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дійсність договору про визнання електронних документів від 04 липня 2016 року №020720161 та договору про визнання електронних документів від 23 вересня 2016 року №230920162 в обох випадках підтверджують отримані Товариством квитанції №1 і №2.

Форма зазначених договорів є типовою та відповідає Інструкції № 233.

Крім того, 20 вересня 2016 року та 05 жовтня 2016 року Товариство в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку направило декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року та вересень 2016 року відповідно. В обох випадках позивачем отриманні квитанції за номером 2, які засвідчували факт прийняття декларацій датою їх відправлення. Після направлення податкових декларацій позивачу в системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідності до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України зменшено суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Про зазначене свідчать дані з Витягів із системи електронного адміністрування податку на додану вартість №5314249, №3314193, №26313946 та №20313781.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абзац 20 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок під час заповнення податкової накладної; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); порушення вимог, встановлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій не встановлено будь-яких, передбачених пунктом 9 Порядку №1246, підстав для неприйняття для реєстрації податкових накладних, надісланих позивачем, а отже, підстави для відмови в прийнятті для реєстрації податкових накладних у ДФС України відсутні.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови відповідача у прийнятті податкових накладних за серпень-вересень 2016 рік, які направлені позивачем безпосередньо до податкового органу, внаслідок недоведеності останнім наявності підстав для такої відмови.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі № 820/5943/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер