Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2020 року у справі №826/16255/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/16255/18

адміністративне провадження № К/9901/5231/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - ОВПП ДПС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
24.01.2020 (головуючий суддя - Бараненко І. І., судді Бабенко К. А., Чаку Є. В. ) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", позивач) звернулось з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому просило: визнати протиправними дії щодо реєстрації податкової застави на нерухоме майно ПАТ "Укрнафта", що знаходиться за адресою: вулиця Київська, 94, м. Охтирка, Сумська область, на підставі акта опису майна ПАТ "Укрнафта" у податкову заставу від 03.09.2015 №18; зобов'язати ОВПП ДФС вчинити дії щодо скасування реєстрації податкової застави нерухомого майна ПАТ "Укрнафта", що знаходиться за адресою: вулиця Київська, 94, м. Охтирка, Сумська область, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2019 адміністративний позов задоволено.

11.12.2019 ОВПП ДФС подало на це рішення апеляційну скаргу, яка згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження, а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними).

Згідно з ухвалою цього ж апеляційного суду від 24.01.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу ВПП ДПС (правонаступника Офісу ВПП ДФС) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
24.01.2020 з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

Офіс ВПП ДПС подав касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, які зазначені відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи її безпідставною.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
23.08.2019 у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга була повернута згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2019 на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційна скарга підписана особою, повноваження якої не підтверджені в установленому законом порядку: оригінал довіреності, якою посадова особа Офісу ВПП ДФС Морозов П. В. уповноважувався представляти інтереси відповідача в судах, підписаний виконуючим обов'язки начальника Коренюком К. Є., на підтвердження чого надано світлокопію наказу № 1376-о від 03.08.2019, не засвідчену належним чином).

11.12.2019 Офіс ВПП ДПС повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2019, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому, обґрунтовуючи довід про наявність підстав для його задоволення, послався на те, що недолік апеляційної скарги, у зв'язку з яким вона була повернута, усунутий і що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися зі скаргою.

Довід відповідача, що строк на подання апеляційної скарги був пропущений з поважних причин, суд апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 23.12.2019 відхилив, залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, надав відповідачу строк для звернення із вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення та надання відповідних доказів.

09.01.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для подання апеляційної скарги, вмотивоване, наряду з посиланням на обставини щодо першого звернення з апеляційною скаргою та щодо її повернення згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від
25.10.2019, також і доводом про фінансову неспроможність сплатити судовий збір через відсутність належного бюджетного фінансування витрат відповідного призначення, зупинення операцій по рахунку Офісу у зв'язку з виконавчими провадженнями щодо безспірного списання коштів на користь інших осіб - позивачів у адміністративних справах, відповідачем в яких був Офіс. Можливість сплатити судовий збір з врахуванням зазначених обставин з'явилася тільки 09.12.2019. На підтвердження цього доводу Офіс надав платіжне доручення від 06.12.2019 № 343 з відміткою територіального органу державного казначейства про сплату судового збору в розмірі 5286,00 грн 09.12.2019.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.08.2019 та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на зазначене рішення відмовлено.

Висновок суду апеляційної інстанції вмотивований тим, що клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обґрунтоване тими ж самими доводами, що і попереднє клопотання, інших підстав для поновлення строку відповідач не зазначив.

Відповідно до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя цієї статті).

Ці вимоги в повній мірі стосуються ухвали суду як різновиду судового рішення.

Вимоги щодо змісту ухвали встановлені також статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з положеннями пункту 3 частини першої якої в мотивувальній частині ухвали зазначаються, зокрема мотиви, з яких суд дійшов висновків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі ''Салов проти України'' (заява № 65518/01; рішення від 06.09.2005; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі ''Hirvisaari v. Finland'', заява №49684/99; від 27.09.2001, пункт 30). При цьому ЄСПЛ вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді в судовому рішенні на кожний аргумент сторін. Питання, чи дотримався суд обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише у світлі обставин кожної справи (рішення у справі ''Ruiz Torija v. Spain'', заява серія A № 303-A; від
09.12.1994; пункт 29).

У справі ''Серявін та інші проти України'' (заява №4909/04; рішення від
10.02.2010; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою судовою інстанцією (рішення у справі ''Hirvisaari v. Finland' від 27.09.2001, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо вмотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (до прикладу, рішення у справі ''Богатова проти України'' (Заява N5231/04) від 07.10.2010, остаточне 21.02.2011; рішення у справі ''Нечипорук і Йонкало проти України'' (Заява N42310/04), 21.04.2011, остаточне 21.07.2011).

Як вже зазначалося, Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб'єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб'єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб'єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. У всякому випадку, якщо суб'єкт владних повноважень посилається на таку причину пропуску процесуального строку, суд повинен дати оцінку цій обставині при вирішенні питання про поновлення процесуального строку.

Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу ВПП ДПС у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження не дав оцінки доводу відповідача, що недостатнє фінансування витрат на сплату судового збору спричинило пропуск строку на апеляційне оскарження, що виключає можливість оцінки ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 як обґрунтованої та постановленої у відповідності з нормами процесуального права, зокрема з нормою пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку у сфері оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон М. Б. Гусак