Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.11.2018 року у справі №2а-1011/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа №2а-1011/11

адміністративне провадження №К/9901/5005/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді: Гулида Р.М., Улицький В.З.) у справі №2а-1011/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому, з урахуванням остаточних уточнень, просив визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2 жовтня 2010 року. Також просить зарахувати в рахунок належної позивачу пенсії за вислугу років сплачені кошти в розмірі 62782,34 грн, отримані як пенсія за період з 11 травня 2011 року по вересня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії відповідно до п. «б» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки наявний у нього трудовий стаж, необхідний для призначення цього виду пенсії, підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними довідками.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про часткове задоволення позову. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області у призначенні пенсії та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 11 травня 2011 року.

Вирішуючи спір між сторонами, судами встановлено, що 11 травня 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 12 жовтня 2011 року №13002/03 УПФ відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з непідтвердженням роботи позивача на посаді тракториста в експедиції, партії, загоні, дільниці або бригаді, а також через неотримання ним польової надбавки у 2003, 2009 та 2010 роках і перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати.

Згідно записів трудової книжки та довідок від 16 березня 1998 року №86-17, від 1 березня 2011 року № 9-6 та інших довідок, наявних в матеріалах справи, з 11 вересня 1990 року до 2 грудня 1997 року позивач працював на посаді тракториста, з 25 травня 1998 року до 12 грудня 2013 року - на посаді машиніста бульдозера.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи, оскільки стаж роботи відповідача на роботах, які дають право на пенсію за вислугою років є належним чином підтверджений.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що в силу положень ч.2 ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Суд зазначив, що у позивача наявна лише одна обов'язкова умова отримання пенсії за вислугу років - достатній спеціальний стаж (наявність якого встановлена судом), проте відсутня друга обов'язкова умова - факт залишення роботи, яка призводить до втрати професійної працездатності або придатності, оскільки позивач продовжував до грудня 2013р. й надалі працювати машиністом бульдозера у Стрийській нафтогазорозвідувальній експедиції.

Суд апеляційної інстанції не погодився з цим висновком суду першої інстанції, і з посиланням на довідку ДП «Західукргеологія» Стрийської нафторозвідувальної експедиції №9-23 від 8 квітня 2015 року, відповідно до якої наказом №241-к від 11 листопада 2010 року позивача було переведено на роботу сторожем на бурову свердловину, дійшов висновку, що на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років і в подальшому позивач не працював на посадах, які дають право на таку пенсію, у зв'язку з чим йому має бути призначена пенсія з моменту звернення за нею - 11 травня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у трудовій книжці відсутні відомості про переведення позивача на іншу роботу, а згідно наданої довідки від 1 березня 2011 року ОСОБА_1 працював на посаді машиніста бульдозера з 25 травня 1998 року по даний час. Тобто, у період звернення до УПФ із заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивач займав посаду, робота на якій давала право на призначення пенсії за вислугу років за ст.55 Закону №1788, однак це право у 2011 році він реалізувати не міг відповідно до ч.2 ст.7 Закону №1788, оскільки таке право на призначення пенсії можливо реалізувати лише у випадку залишення цієї роботи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до п.16. Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до ст.7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до п.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених пунктами "а"-"г", "д" пункту 7 цього Порядку, надаються також документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення такого виду пенсії. Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що пенсія за вислугу років є соціальною гарантією, яка надається державою окремим спеціалістам, і полягає у матеріальній компенсації, пов'язаній із залишенням роботи, яка призводить до втрати професійної працездатності або придатності, та можливістю влаштуватись на іншу (більш безпечну) роботу або залишитись непрацюючим.

Відповідно до п. «б» ст.55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону.

Як встановлено судами, за пенсією позивач звернувся 11 травня 2011 року і за відомостями трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж, позивач перебував на посаді машиніста бульдозера, тобто на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років згідно п. «б» ст.55 Закону №1788-ХІІ.

Посилаючись на довідку ДП «Західукргеологія» Стрийської нафторозвідувальної експедиції №9-23 від 8 квітня 2015 року апеляційний суд не прийняв до уваги, що відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, довідка має уточнювати характер роботи та умови, які визначають право на пенсію, зокрема, за вислугу років, за той період, який вказано у трудовій книжці.

В даному випадку, довідка від 8 квітня 2015 року носить інший характер, та, фактично, змінює відомості тих документів, які були надані позивачем при зверненні за пенсією.

Слід зазначити, що відповідно до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із письмових пояснень сторін не вбачається доводів щодо наявності в трудовій книжці неправильних чи неточних записів про періоди роботи, що має наслідком надання відповідної довідки та могло б бути предметом розгляду судів попередніх інстанцій. На час звернення позивача до суду з позовом (2011 рік) і прийняття рішення судом першої інстанції (січень 2015 року) позивачем доводився факт його роботи на посаді машиніста бульдозера до 12 грудня 2013 року (дати звільнення згідно трудової книжки), відповідно, вказані доводи і були предметом розгляду судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам закону, судом надано правильну правову оцінку доводам ПФУ, проте, враховуючи перебування позивача на посаді машиніста бульдозера на момент звернення за призначенням пенсії, враховуючи відомості трудової книжки, які підтверджені наданими позивачем довідками, дійшов правильного висновку про відсутність підстав станом на 11 травня 2011 року для призначення пенсії відповідно до ч.2 ст.7 Закону №1788-ХІІ.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково вказав на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, з огляду на наявність в матеріалах справи довідки від 8 квітня 2015 року, яку було надано вже під час апеляційного провадження у справі, та яка містить інші відомості ніж ті, які зазначені у трудовій книжці, без зазначення у ній підстав для її видачі з належним обґрунтуванням необхідності внесення змін до трудової книжки або засвідчення наявності в трудовій книжці неточних чи неправильних записів.

Колегія суддів вважає, що зазначена апеляційним судом підстава для скасування рішення суду першої інстанції не є такою, що свідчить про ухвалення судом першої інстанції судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду про протиправність дій УПФ щодо незарахування періоду роботи позивача на посаді машиніста бульдозера до спеціального стажу, і з огляду на доводи касаційної скарги, відповідачем не заперечується вказаний висновок суду.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Стрию та Стрийському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі №2а-1011/11 скасувати.

Залишити в силі постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі №2а-1011/11.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду