Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.02.2023 року у справі №300/790/21
Постанова КАС ВП від 22.02.2023 року у справі №300/790/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 300/790/21

адміністративне провадження № К/990/15908/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року (прийняте судом у складі судді Главача І.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Большакової О.О., суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Івано-Франківської області, головного спеціаліста відділу земельних відносин та екології Верховинської селищної ради Івано-Франківської області Тонюк Любові Миколаївни, третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішень, визнання дій протиправними та незаконними, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулися до адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просили:

- визнати недійсним та скасувати рішення 25 сесії Верховинської селищної ради сьомого демократичного скликання від 12 лютого 2019 року № 202-25/2019 «Про затвердження Генерального плану смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області»;

- визнати недійсним та скасувати рішення 25 сесії Верховинської селищної ради сьомого демократичного скликання від 12 лютого 2019 року № 202-25/2019 «Про затвердження Генерального плану смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області» в частині під`їзної дороги через земельні ділянки позивачів, кадастровий номер 2620855100030010262 та 262085510003001006 на 0,4450 га;

- визнати недійсним та скасувати рішення 4 сесії восьмого скликання Верховинської селищної ради від 26 лютого 2021 року № 92-4/2021, яким надано дозвіл громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на влаштування під`їзної дороги згідно з Генеральним планом смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області;

- визнати дії головного спеціаліста відділу земельних відносин та екології Верховинської селищної ради Тонюк Л.М. протиправними та незаконними;

- стягнути моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 12 лютого 2019 року рішенням сесії Верховинської селищної ради №202-25/2019 затверджено Генеральний план смт. Верховина з під`їзною дорогою через земельні ділянки позивачів, кадастровий номер 2620855100030010262 та 262085510003001006 на 0,4450 га, тоді як вилучення земельної ділянки із земель позивачів не відбувалося, свою згоду на таке вилучення вони не надавали. Заперечення щодо в`їзду та проїзду через належні їм на праві власності земельні ділянки позивачі повідомляли на сесії Верховинської селищної ради 12.02.2019. У подальшому, рішенням сесії Верховинської селищної ради від 26 лютого 2021 року № 92-4/2021 надано дозвіл громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на влаштування під`їзної дороги згідно з Генеральним планом смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області. Вважають оскаржувані рішення Верховинської селищної ради від 12.02.2019 та від 26.02.2021 незаконними та такими, що порушують їхнє право власності на володіння земельними ділянками.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року відмовив у задоволенні позову.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 березня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що передбачена у Генеральному плані смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області під`їзна дорога до господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 довжиною 50 м та шириною 3 м, жодним чином не порушує права ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на володіння та користування належними їм на праві власності земельними ділянками, кадастровий номер 2620855100030010262 та 262085510003001006, оскільки земельна ділянка, яка розділяє земельну ділянку ОСОБА_1 на дві частини і визначена як "дорога" у Генеральному плані смт. Верховина, не перебувала у власності позивачів.

При цьому, дзеркальне відображення земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий 262085510003001006, у Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ІФ №087037 від 14.08.2003 не спростовує наявність передбаченої між двома окремими площами цієї земельної ділянки - дороги.

Отже, права позивачів оскаржуваними рішеннями не порушено, оскільки передбачена ними дорога до домогосподарств третіх осіб не накладається на їх земельні ділянки і не порушує їхніх прав як землевласників.

Доводи позивачів щодо недотримання відповідачем визначеної чинним законодавством процедури при прийнятті оскаржуваного рішення суди відхилили, оскільки така була дотримана, зокрема, опубліковано відповідне оголошення у засобах масової інформації, проведено громадські слухання, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Доводи позивачів щодо відсутності їхньої згоди на вилучення земельної ділянки для влаштування під`їзної дороги, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення від 26.02.2021, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими, оскільки вказана дорога проходить через землі запасу Верховинської селищної ради та не була надана позивачам у власність чи постійне користування, а тому і не потребує вилучення для суспільних потреб відповідно до положень частини 1 статті 149 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати, постановлені у цій справі судові рішення, та прийняти нове - про задоволення позову.

У касаційній скарзі посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Посилається на те, що суди неправильно встановили обставини справи та дійшли висновку про те, що процедура прийняття рішення про затвердження Генерального плану території дотримана. Зазначає, що опублікування рішення на офіційному сайті через шість місяців є порушенням.

Йдеться у скарзі також про те, що у суді першої інстанції не було проведено судові дебати, проте суд апеляційної інстанції визнав, що це не призвело до неправильного вирішення спору.

Судами першої та апеляційної інстанцій порушено порядок зібрання доказів. Так. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, таких як погосподарська книга для огляду відомостей про господарства ОСОБА_3 , технічна документація із землеустрою, видана ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , технічна документація із землеустрою, видана ОСОБА_1 .

Отже, суди не досліджували ці документи.

Посилається також на те, що йому ( ОСОБА_1 ) було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ІФ № 087037 14.08.2003, відповідно до якого він є власником земельної ділянки площею 0,4400 га, кадастровий номер 262085510003001006. Але він неправильний та складений з технічними помилками, а саме, земельні ділянки відображені в дзеркальному вигляді, в акті не одна, а дві земельні ділянки, межі земельних ділянок викреслені не суцільною лінією, а з пробілом, ніякої дороги в ньому не значиться. Судами не була витребувана технічна документація.

Відповідач мав спочатку усунути ці недоліки та відновити межі ділянок.

Посилається на те, що акт (тимчасовий) приватної власності на землю від 22.02.1994 не може бути доказом у справі, оскільки на ньому відсутні підписи голови сільської ради та секретаря ради, документ не скріплений печаткою голови, відсутній реєстраційний номер. У нього (позивача) виник сумнів щодо достовірності підпису. Вважає цей акт підробленим.

У відзиві на касаційну скаргу Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківського району просить залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2022 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.

Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2022 року залишив касаційну скаргу без руху.

У зв`язку з відпусткою судді Стрелець Т.Г., з метою дотримання строків розгляду касаційної скарги, відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року № 1151/0/78-22 здійснено заміну судді Стрелець Т.Г. та визначено такий склад суду: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г.

Верховний Суд ухвалою від 03 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серія ІФ №087037 та серія ІФ №087038 від 14.08.2003, виданими на підставі рішення Верховинської селищної ради від 09.12.1993, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,4400 га, кадастровий номер 262085510003001006, цільове призначення для ведення селянського господарства, та земельної ділянки площею 0,1450 га, кадастровий номер 262085510003001005, цільове призначення для обслуговування будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №303723 від 12.05.2006, виданим на підставі договору дарування від 13.12.2005 ВСЕ 367228, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2620855100030010262, цільове призначення для індивідуального житлового будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 21.06.2018 належать по 1/2 земельної ділянки площею 0,50 га, кадастровий номер 2620855100:02:002:0558 (для ведення особистого селянського господарства) та 1/2 земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 2620855100:02:002:0559 (для будівництва та обслуговування житлового будинку), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 25 сесії Верховинської селищної ради сьомого демократичного скликання від 12 лютого 2019 року № 202-25/2019 затверджено містобудівну документацію «Генерального плану смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області» (пункт 1) та визначено таким, що втратив чинність попередній Генеральний план смт. Верховина с. Віпче Верховинського району Івано-Франківської області розроблений в 2007 році (пункт 2).

У даному Генеральному плані смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області визначена під`їзна дорога до господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Рішенням 4 сесії восьмого скликання Верховинської селищної ради від 26 лютого 2021 року № 92-4/2021 надано дозвіл громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на влаштування під`їзної дороги згідно з Генеральним планом смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У силу приписів частини другої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (частина шоста).

Положеннями частин восьмої, десятої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

У цілому зазначені норми покликані раціоналізувати використання територій населених пунктів та оптимізувати містобудівну діяльність.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 вказаного закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (пункт 42).

Як встановили суди, у затвердженому рішенням сесії Верховинської селищної ради від 12.02.2021 Генеральному плані смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської визначена під`їзна дорога до господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 довжиною 50 м та шириною 3 м, яка згідно з позицією позивачів накладається на їхні земельні ділянки, кадастровий номер 2620855100030010262 та кадастровий номер 262085510003001006.

Суди попередніх інстанцій вивчили Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №303723 від 12.05.2006, виданий ОСОБА_3 , земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 2620855100030010262, лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №29-9-0-331-2984/0/2-2 від 21.05.2021, згідно з яким документація із землеустрою щодо громадянки ОСОБА_3 відсутня у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; викопіювання з кадастрової карти, наданого Відділом у Верховинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, згідно з яким земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 не межує із земельними ділянками, що належать на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; витяг №НВ-2610878112020 від 02.10.2020 з Державного земельного кадастру, згідно з яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належна на праві власності земельна ділянка площею 0,50 га, кадастровий номер 2620855100:02:002:0558; витяг №НВ-2610878112020 від 02.10.2020 з Державного земельного кадастру, згідно з яким ОСОБА_5 належна на праві власності земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 2620855100:02:002:0559, та встановили, що матеріалами справи підтверджено, що належна ОСОБА_7 земельна ділянка, кадастровий номер 2620855100030010262 не межує із земельними ділянками третіх осіб у справі. Отже, влаштування під`їзної дороги до земельних ділянок третіх осіб за рахунок земель комунальної власності права позивача не порушує.

Наведене підтверджується відомостями із Публічної кадастрової карти, розміщених на офіційному сайті https://map.land.gov.ua, яка в силу приписів частини 1 статті 35 Закону України Про Державний земельний кадастр ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим).

Такий висновок, як зазначили суди, підтверджено також висновками комісії селищної ради у складі ОСОБА_8 , заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Верховинської селищної ради, ОСОБА_9 , начальника відділу земельних відносин та екології, ОСОБА_10 , головного спеціаліста-юрисконсульта відділу земельних відносин та екології, ОСОБА_11 , начальника відділу кадрової, правової та мобілізаційної роботи, із залученням сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_12 , яка 16.06.2021 у присутності позивачів та третіх осіб провела обстеження земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Згідно з актом комісії зафіксовано, що земельна ділянка площею 0,1000 га на відстані близько 28 м межує з вулицею Жаб`євський потік; на відстані близько 26 м межує з під`їзною дорогою, яка веде до господарства ОСОБА_1 , та якою також користуються ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; на відстані близько 24 м межує з під`їзною дорогою, яка веде до господарства ОСОБА_5 й ОСОБА_4 та з трьох сторін межує із земельною ділянкою площею 0,44 га, яка належить ОСОБА_1 .

Отже, вказана у Генеральному плані смт. Верховина під`їзна дорога до господарств ОСОБА_5 й ОСОБА_4 не накладається на частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 2620855100030010262.

Що ж стосується доводів про те, що передбачена оскаржуваними рішеннями під`їзна дорога накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій встановили таке.

Рішенням Верховинської селищної ради від 09.12.1993 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,047 га та 0,05 га у користування.

Актом приватної власності на землю від 22.02.1994 земельну ділянку площею 0,047 га та 0,05 га передано ОСОБА_1 для ведення підсобного особистого господарства. На схематичному зображенні земельної ділянки її площу розділяє дорога, що чітко прописано літерами.

На доводи про фальсифікацію підпису ОСОБА_1 при погодженні меж суди зазначили, що дана обставина не підтверджена відповідними доказами.

Також було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ІФ №087037 від 14.08.2003, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,4400 га, кадастровий номер 262085510003001006.

У акті обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 встановлено, що земельна ділянка площею 0,44 га, кадастровий номер 262085510003001006 розділена на два відрізки: 0,4015 га та 0,0385 га, які складають площу 0,44 га, що відповідає площі, вказаній у Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ІФ №087037 від 14.08.2003, виданому ОСОБА_1 .

Наведене відповідає схематичному зображенню та опису меж земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий номер 262085510003001006 у Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ІФ №087037 від 14.08.2003, та свідчить про те, що частина земельної ділянки (дорога), яка розділяє земельну ділянку ОСОБА_1 на дві площі, не була передана йому у власність, а належить до земель комунальної власності.

Частиною першою статті 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до частини другої статті 83 цього Кодексу у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з пунктом «а» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Таким чином, передбачена у Генеральному плані смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області під`їзна дорога до господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 довжиною 50 м та шириною 3 м, жодним чином не порушує права ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на володіння та користування належними їм на праві власності земельними ділянками, кадастровий номер 2620855100030010262 та 262085510003001006, оскільки земельна ділянка, яка розділяє земельну ділянку ОСОБА_1 на дві частини і визначена як «дорога» у Генеральному плані смт. Верховина, не перебувала у власності позивачів.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що права позивачів оскаржуваними рішеннями не порушено, оскільки передбачена ними дорога до домогосподарств третіх осіб не накладається на їх земельні ділянки і не порушує їхніх прав як землевласників.

Що стосується доводів позивачів щодо недотримання відповідачем визначеної чинним законодавством процедури при прийнятті рішення про затвердження генерального плану території суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що процедура була дотримана, зокрема, опубліковано відповідне оголошення у засобах масової інформації, проведено громадські слухання, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів про те, що опублікування рішення на офіційному сайті через шість місяців, про що зазначають позивачі, не впливає на його законність.

Крім того, судами встановлено, що треті особи звернулися до Верховинської селищної ради із заявами про вирішення питання під`їзної дороги до їхнього господарства по Жаб`євський потік в смт. Верховина.

28.01.2021 комісія Верховинської селищної ради провела обстеження земельної ділянки і встановила, що відсутня облаштована дорога до домогосподарств вищевказаних осіб, рекомендовано це питання винести на розгляд чергового засідання сесії Верховинської селищної ради та надати дозвіл на облаштування дороги загального користування (по землях запасу) селищної ради згідно з Генеральним планом смт. Верховина та з урахуванням Державного акта на земельну ділянку серія ІФ № 087037 від 14.08.2003.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34).

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Рішенням 4 сесії восьмого скликання Верховинської селищної ради від 26 лютого 2021 року № 92-4/2021, за результатами розгляду заяв надано дозвіл громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на влаштування під`їзної дороги згідно з Генеральним планом смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.

Отже, відповідач, надавши дозвіл на влаштування під`їзної дороги до господарств третіх осіб, діяв в межах наданих йому повноважень, добросовісно, не порушуючи права та охоронювані законом інтереси позивачів.

При цьому, доводи позивачів щодо відсутності їхньої згоди на вилучення земельної ділянки для влаштування під`їзної дороги, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення від 26.02.2021, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими, оскільки вказана дорога проходить через землі запасу Верховинської селищної ради та не була надана позивачам у власність чи постійне користування, а тому і не потребує вилучення для суспільних потреб відповідно до положень частини першої статті 149 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Також суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову про визнання дій головного спеціаліста відділу земельних відносин та екології Верховинської селищної ради протиправними, оскільки позивачами не доведено протиправності дій цієї посадової особи 28.01.2021 під час обстеження (у складі комісії) земельної ділянки.

З огляду на те, що оскаржувані рішення та дії відповідачів не порушують прав позивачів, відсутні й підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення моральної шкоди згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України.

Щодо непризначення судом першої інстанції судових експертиз, апеляційний суд встановив, що відповідних обґрунтованих клопотань про це позивачі не заявляли, і, оскільки, враховуючи наявні матеріали справи, не виникла потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, суд апеляційної обґрунтовано погодився із тим, що суд першої інстанції вирішив спір на підставі наявних у справі доказів.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що доводи про порушення процесу проведення судового засідання судом першої інстанції знайшли своє підтвердження в частині непроведення під час слухання справи судових дебатів, проте колегія суддів Верховного Суду погоджується із апеляційним судом, що таке порушення не можна визнати істотним з огляду на висловлення учасниками справи своєї позиції щодо спору.

Отже, таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору і не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду згідно з частиною третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини в справі, належним чином дослідили докази, надали їм відповідну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко