Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №820/6112/15

адміністративне провадження №К/9901/27128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївнина постановуХарківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року (суддя Р.В. Мельников)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (колегія у складі суддів: В.О. Бондар, З.О. Кононенко, О.М. Калитка)у справі№ 820/6112/15за позовомПублічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини АнатоліївнидоОснов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Основ'янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 07 травня 2015 року №3321-25 на суму 404,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана вимога є незаконною посилаючись на п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що направлення позивачу вимоги від 07 травня 2015 року № 3321-25 про сплату податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 404,00 грн. відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, а також на те, що направлення відповідачем податкової вимоги під час дії тимчасової адміністрації є неправомірним та суперечить приписам ч. 5 чт. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка забороняє нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час тимчасової адміністрації.

Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року № 35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» по 20 березня 2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» прийнято рішення № 63 про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік, з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.

Контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» за № 3321-25 від 07 травня 2015 року, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями з земельного податку з юридичних осіб становила 404,00 грн., яка отримана позивачем - 14 травня 2015 року.

Відповідно до пп.16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України).

Якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов'язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлений строк, контролюючий орган відразу направляє йому податкову вимогу без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у спірній податковій вимозі сума боргу зі сплати земельного податку по податковій декларації у загальній сумі 404 грн. (без нарахування штрафних санкцій та пені) позивачем самостійно узгоджена, але не сплачена у встановлені законодавством терміни.

При цьому відповідачем не порушено вимоги п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який забороняє нарахувати неустойку (штрафи, пені), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки спірна податкова вимога визначає лише суму основного боргу зі сплати земельного податку без будь-яких штрафний санкцій (штрафів чи пені).

Фактичне направлення та отримання спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, адже відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно ж приписів п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Крім того, за змістом ст.88 Податкового кодексу України майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. При цьому право податкової застави не потребує письмового оформлення.

За правилами п.89.1.1 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі, зокрема, несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Суди попередніх інстанцій вірно відзначили, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку, адже за змістом ст. 88, 89 Податкового кодексу України податкова застава виникає автоматично у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, і не потребує письмового оформлення.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що виставлена позивачу вимога №3321-25, в якій повідомлено про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі сплати земельного податку з юридичних осіб по податковій декларації у загальній сумі 404 грн., відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів інших законодавчих актів, зокрема Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни є необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду