Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №212/1750/18

адміністративне провадження №К/9901/59212/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18 червня 2018 року, постановлену у складі судді Макарова В. О., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів Чумака С. Ю. (доповідач), Чабаненко С. В., Юрко І. В.

І. Обставини справи

1. У березні 2018 року громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі також - відповідач, УДМС), у якому просила:

1.1. скасувати рішення УДМС від 14 березня 2018 року № 13 про її примусове повернення за межі України;

1.2. зобов'язати відповідача анулювати в паспорті громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 від 14 липня 2017 року серії НОМЕР_1 штампи та записи «Прийнято рішення про примусове повернення від 14.03.2018 року № 13», та штамп «ЗАБОРОНЕНО в'їзд в Україну на 3 роки до 14.04.2021 року» та надіслати повідомлення до Департаменту аналізу та оцінки інформації Адміністрації Держприкордонслужби України про скасування заборони в'їзду громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, на територію України.

2. 18 червня 2018 року позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до вирішення справи по суті.

3. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що оскаржуваним у цій справі рішенням УДМС від 14 березня 2018 року вирішено примусово повернути її за межі України та зобов'язати її покинути територію України до 25 березня 2018 року, тобто ще до можливого вирішення справи по суті, а тому, за твердженням позивача, невжиття заходів адміністративного позову шляхом зупинення дії вказаного рішення відповідача становитиме небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача й зумовить ситуацію, за якої захист особи стане утрудненим або неможливим, оскільки позивача у разі невиконання добровільно такого рішення УДМС буде депортовано з України примусово.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 18 червня 2018 року, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, зазначену заяву задовольнив і зупинив дію рішення Управління державної міграційної служби в Запорізькій області № 13 від 14 березня 2018 року про примусове повернення за межі України громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до вирішення справи по суті.

5. Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в подальшому може потягнути за собою необхідності значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. УДМС, уважаючи вказані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подало касаційну скаргу.

7. Автор касаційної скарги, серед іншого, наполягає на тому, що заявник не навів, а суди не обґрунтували наявності обставин, які в силу вимог процесуального закону є підставою для вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову.

8. У касаційній скарзі УДМС просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

9. Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому наголошує на необґрунтованості останньої просить відмовити в її задоволенні.

ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

11. Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

12. Згідно з пунктом 1.11 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (в редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваного рішення та звернення до суду), оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення не зупиняють їх дію, крім випадків, коли суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, який приймав або ініціював рішення та є обов'язковою для виконання.

V. Позиція Верховного Суду

13. Верховний Суд погоджується з мотивами судів, покладеними в основу оскаржуваних судових рішень, і зазначає, що обрання судом першої інстанції такого способу забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного рішення ДМС, є таким, що відповідає вимогам і меті, визначеним статтями 150, 151 КАС України. При цьому вжиття таких заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

14. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки аналіз обставин справи дає підстави для висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду й ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

15. Отже, висновки судів першої й апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків і ґрунтуються на переоцінці обставин, установлених судами.

16. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

17. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18 червня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі № 212/1750/18 (2-аз/335/11/2018) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич