Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 420/9005/20

адміністративне провадження № К/990/824/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року (головуючий суддя: Свида Л.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (колегія суддів: Крусян А.В., Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.) у справі №420/9005/20 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

15 вересня 2020 року фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2019 N 0000771406 щодо застосування штрафу у розмірі 17000 грн за порушення ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"; N 0000781406 щодо застосування штрафу у розмірі 158175 грн за порушення ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"; N 0000761406 щодо застосування штрафу у розмірі 165626 грн за порушення п. п. 1, 2 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; N 0000751406 щодо застосування штрафу у розмірі 1020 грн за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.09.2019 N 0000781406.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.09.2019 N 0000761406.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.09.2019 N 0000751406.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16.09.2019 N 0000771406.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3418,21 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем надано до суду запит про надання документів ОСОБА_1 , який вручено позивачу. Натомість вказаний запит не містить прізвища, посади та підпису уповноваженої особи податкового органу, дати його складання, що свідчить про відсутність ознак офіційного документу. Крім того, зазначений запит не є додатком до акту перевірки та в акті не зафіксовано про вручення такого запиту позивачу. Суд указав, що за відсутності належної вимоги податкового органу з переліком запитуваних документів, позивач був позбавлений можливості надання таких документів під час проведення фактичної перевірки, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000751406.

Суд урахував, що на підтвердження обліку товарних запасів позивачем до суду надана Книга обліку доходів і витрат, в якій містяться дані щодо витрат на придбання цього товару із зазначенням товарно-транспортних накладних та сум витрат, а також товарно-транспортні накладні на поставку позивачу тютюнових виробів від ТОВ «Вектор ЛД» та алкогольних напоїв від ТОВ «Алколайн». Суд визнав, що наданими доказами беззаперечно спростовується факт не здійснення позивачем обліку товарних запасів, які знаходяться на реалізації, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0000761406 в цій частині штрафу на суму 165625 грн.

Щодо посилань податкового органу на обставини непроведення через РРО грошових котів на суму 1419 грн суд указав, що до суду не було надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Щодо підписаного ОСОБА_2 , який здійснював розрахункові операції, опису наявних готівкових коштів, суд зазначив, що опис свідчить про наявність готівкових коштів в касі. При цьому, вказана особа не заперечувала підписання опису, та в ході допиту в якості свідка зазначила про проведення операцій через РРО, та підтвердила проведення перевірки господарської одиниці - бару - кальянної, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши про неможливість без ОСОБА_1 надати перевіряючим будь-які документи, тощо. Таким чином, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем обставин непроведення позивачем розрахункових операції через РРО, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000761406 від 16.09.2019 в частині застосування штрафу в розмірі 1 грн.

Посилання податкового органу на відомість про залишки товарних запасів, як на доказ відсутності марок акцизного податку на тютюнових виробах та алкогольних напоях, - на відомість про залишки товарних запасів, суд визнав необґрунтованими, оскільки підпис позивача підтверджує тільки дані про наявні товарні запаси. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу фотофіксації такого факту наявності алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку, а також доказів реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв у вигляді чеків.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 12.06.2019 №4544 «Про проведення фактичної перевірки», на підставі п.п.80.2.4, 80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України призначено з 09.07.2019 проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_2 , та фактична адреса: АДРЕСА_1 , тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.08.2016 по дату завершення фактичної перевірки/а.с.89/

На підставі вказаного наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області видані направлення від 09.07.2019 №№1617, 1618 на проведення з 16.07.2019 фактичної перевірки ОСОБА_1 /а.с.90-91/

Судом установлено, що посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області перед початком проведення перевірки пред`явлено ФОП ОСОБА_1 копію наказу від 12.06.2019 №4544 та направлень від 09.07.2019 №№1617, 1618 на проведення з 16.07.2019 фактичної перевірки. /а.с.90-91/

За результатами перевірки бару-кальянної, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 , складено акт фактичної перевірки від 18.07.2019 №809/15/53/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем п.п.1,2,12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України. /а.с.93-96/

Перевірку проведено в присутності ФОП ОСОБА_1 , який відмовився від підписання вищезазначеного акту фактичної перевірки. /а.с.97/

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.09.2019 №№0000771406 щодо застосування штрафу у розмірі 17000 грн за порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; №№0000781406 щодо застосування штрафу у розмірі 158175 грн за порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; №№0000761406 щодо застосування штрафу у розмірі 165626 грн за порушення п.п.1, 2 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; №№0000751406 щодо застосування штрафу у розмірі 1020 грн за порушення п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України. /а.с.73-75/

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №816/2932/15 у подібних правовідносинах.

Указує, що наданими до суду доказами підтверджується факт реалізації позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку. Вважає, що позивачем не було надано усіх документів при проведенні перевірки.

Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 26.01.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим законодавством визначено, що однією з функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контролю за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (пп.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України), а також здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з тпп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимогами п.80.1 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.86.5 ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Пунктом 86.7 ст.86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №816/2932/15 у подібних правовідносинах.

Проте Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при розгляді справи №816/2932/15 судами встановлено та фактично підтверджено позивачем, зокрема в запереченні на акт перевірки, що у Підприємця на час здійснення перевірки, були відсутні первинні документи на товар або розгублені, проте які саме документи були наявні та на який товар, позивачем в запереченні вказано не було, як не було і долучено до заперечення на акт перевірки жодного первинного документу. З аналізу наданих позивачем первинних документів судами було встановлено, що у більшості накладних місцями поставки товарів є різні вулиці м. Кременчука (наприклад вул. Київська, 1/49, вул. Халаменюка, 14 та інші), проте такі не реєструвалися платником податків в якості його податкової адреси, а в деяких накладних взагалі відсутня адреса доставки. Окрім цього, частина наявних у матеріалах справи накладних містить перелік товарів, які взагалі відсутні у інвентаризаційних відомостях. Судами також було враховано і те, що позивачем до суду першої інстанції була надана копія витягу з Книги обліку доходів і витрат (т. 2 а. с. 93-100), у графах 5 та 6 якої не відображена жодна інформація про витрати Підприємця та не вказані реквізити первинних документів (накладних, видаткових накладних), що підтверджують понесені підприємцем витрати. Тобто зі змісту вказаної Книги не можливо встановити, що позивачем придбавалися підакцизні товари щодо яких у акті наявний висновок про відсутність їх обліку за місцем реалізації та відповідно були понесені витрати на їх придбання, вказане також підтверджує факт відсутності обліку товару у відповідності до вимог законодавства. Враховуючи конкретно встановлені обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій справі №420/9005/20, суд першої інстанції під час допиту в якості свідків інспекторів ГУ ДФС в Одеській області, які здійснювали перевірку позивача, установив, що акт перевірки від 19.07.2019 починав складатися під час здійснення перевірки та завершено його складання за адресою податкового органу, при цьому позивач запрошувався в телефонній розмові для підписання акту перевірки та враховуючи відмову позивача у підписанні акту перевірки складений акт N 717 від 19.07.2019 відмови від підписання акту перевірки, а також в акті перевірки зазначено про відмову позивача від підпису акту та його отримання 18.07.2019. При цьому, під час допиту в якості свідка позивача, він цю інформацію не підтвердив та зазначив, що бачив інспекторів податкового органу тільки один раз під час перевірки, в подальшому йому ніхто не надавав акт для ознайомлення, він від підпису акту не відмовлявся та йому ніхто не телефонував, поштою акт перевірки позивач не отримував та дізнався про наявність податкових повідомлень-рішень значно пізніше з даних електронних сервісів податкового органу.

Суд критично оцінив наданий до суду запит контролюючого органу про надання документів, оскільки він не містить дати його складання, дати його надання позивачу та підписання ним. Крім того, зазначений запит не є додатком до акту перевірки та в акті не зафіксовано про вручення такого запиту позивачу.

Судами ураховано, що на підтвердження обліку товарних запасів позивачем до суду надана Книга обліку доходів і витрат, в якій містяться дані щодо витрат на придбання цього товару із зазначенням товарно-транспортних накладних та сум витрат, а також товарно-транспортні накладні на поставку позивачу тютюнових виробів від ТОВ "ВЕКТОР ЛД" та алкогольних напоїв від ТОВ "АЛКОЛАЙН".

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що наданими доказами спростовується не здійснення позивачем обліку товарних запасів, які знаходяться в реалізації, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 0000761406 від 16.09.2019 в цій частині на суму 165625 грн. Будь-яких зауважень податкового органу щодо такого обліку під час розгляду справи та подання відзиву на позову заяву не зазначено.

Суди вказали, що податковим органом не було надано доказів на підтвердження обставин непроведення позивачем через РРО грошових котів на суму 1419 грн, оскільки надані чисті аркуші паперу, з яких неможливо розібрати зміст чеків.

Також судами критично оцінено посилання відповідача на обставини зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також їх реалізації без марок акцизного податку, адже такі обставини підтверджуються тільки показаннями свідків - інспекторів, які здійснювали перевірку, які суперечать показанням інших свідків, які зазначили, що весь тютюн та алкогольні напої, наявні в господарській одиниці, яка перевірялася, містив марки акцизного податку. Суд звернув увагу, що відповідачем не надано жодного доказу фото фіксації такого факту наявності алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку. Крім того, відповідачем не надано взагалі доказів реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв у вигляді чеків, тобто, відповідачем не доведено висновків акту перевірки.

Таким чином, на підставі аналізу наявних у матеріалах справі доказів суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправними і скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Отже, колегія суддів, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачені пунктом 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко