Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року

м. Київ

справа №160/7428/25

адміністративне провадження № К/990/29056/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЛІНІНГ»

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (судді: Ясенова Т.І., Головко О В., Суховарова А.В.)

у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЛІНІНГ»

про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - Позивач, ГУ ДПС) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЛІНІНГ» (далі також - Відповідач, ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЛІНІНГ»), в якому просило стягнути податковий борг до бюджету у розмірі 1 178 471,72 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30 квітня 2025 року позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЛІНІНГ» повернув скаржнику з посиланням на те, що Відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, й у встановлений судом строк не надіслав документ про сплату судового збору.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Відповідач, не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, покликається на те, що контролюючий орган з метою погашення податкового боргу платника податків наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про: 1) стягнення суми податкового боргу; 2) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його час. Поняття «погашення податкового боргу» є ширшим від поняття «стягнення сум податкового боргу» і у відповідності до закріплених функцій і завдань контролюючих органів стягнення суми є складовою погашення податкового боргу.

Позов, предметом якого є погашення податкового боргу, на думку Відповідача, вважається немайновим, тому розмір судового збору, що підлягає сплаті має встановлюватися на підставі пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» й становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково визначив розмір судового збору 26 515,61 грн. ((1178471,72* 1,5%)* 150%), й не урахував, що такий має становити 3028 грн.

З урахуванням цього Відповідач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати й направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Як підтверджується матеріалами справи, суд апеляційної інстанції ухвалою від 2 червня 2025 року залишив апеляційну скаргу без руху з посиланням на необхідність сплати судового збору у розмірі 26515, 61 грн.

Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно обрахував належний до сплати розмір судового збору при поданні апеляційної скарги.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та висновки суду апеляційної інстанції щодо обов`язку сплати Відповідачем судового збору, Суд звертає увагу на наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 3 закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення.

Частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлені частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підхід Верховного Суду про те, що позов про стягнення податкового боргу є позовом майнового характеру є усталеним (постанови від 21 листопада 2018 року у справі №820/1763/15, від 16 травня 2018 року у справі №826/19987/16, від 28 травня 2019 року у справі №808/2916/16).

Суд звертає увагу на те, що у цій справі податковий орган просив саме стягнути податковий борг, а не надати дозвіл на погашення суми податкового боргу.

У постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 320/9860/23 Верховний Суд підкреслив, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі не є тотожним стягненню податкового боргу.

З урахуванням цього помилковими є твердження Відповідача, що ставка судового збору у цій справі за подання апеляційної скарги установлена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк на їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як підтверджується матеріалами справи, не заперечується Відповідачем, ухвалу про залишення апеляційної скарги він отримав, проте так і не надіслав документ про сплату судового збору навіть у розмірі, який, на його думку, відповідно до доводів касаційної скарги, належало сплатити за подання апеляційної скарги на рішення, яким було задоволено позов про стягнення податкового боргу.

З огляду на те, що Відповідач не усунув недоліків апеляційної скарги, яка з дотриманням вимог процесуального закону була залишена без руху, немає підстав вважати, що, повертаючи на підставі оскаржуваної ухвали від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу, суд порушив норми процесуального права або неправильно застосував положення Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладені у касаційній скарзі доводи Суд прийшов до висновку, що відсутні передбачені процесуальним законодавством підстави для задоволення цієї касаційної скарги.

Касаційна скарга не дає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЬЮ.ЕФ.ЕМ.КЛІНІНГ» залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.В. Дашутін

І.Л. Желтобрюх