Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.08.2018 року у справі №826/23334/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №826/23334/15

адміністративне провадження №К/9901/29034/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/23334/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (далі -ТОВ «Сателлит») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 28.04.2015 № 0000022655 та № 0000012655.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Сателлит» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «Сателлит» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість нарахованих звітних (податкових) періодів за серпень 2014 року та грудень 2014 року, про що складено акт від 07.04.2015 № 36/26-55-15-02/13501985.

За наслідкам проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Сателлит» завищено податковий кредит на загальну суму 595473 грн.; пунктів 200.1, .200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно задекларовано суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) в розмірі 447644,00 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Стандарт Україна», ТОВ «Агро Транс», ТОВ «Тонік ПР» та ТОВ «Будтехмаш» послуг з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій, що мотивовано посиланням на результати контрольних заходів щодо цих контрагентів.

На підставі зазначеного акту перевірки 28.04.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000022655, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 595473,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000012655, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 595473,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 28.04.2015 № 0000022655 скасовано в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 87848,00 грн.; інші податкові повідомлення - рішення не приймалися.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем підрядних робіт у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, між позивачем (Поклажодавець), з однієї сторони, та ТОВ «Стандарт Україна» (Зерновий склад), з іншої сторони, укладено договір складського зберігання зерна № 46 від 22.08.2014, за умовами якого позивачеві надавалися послуги по зберіганню насіння соняшника та кукурудзи.

Згідно дебетового повідомлення № 6433 від 05.11.2014, податкової накладної № 54 від 31.10.2014, розрахунку вартості послуг за зберігання та акту прийому-передавання виконаних робіт № 224 від 31.10.2014, ТОВ «Стандарт Україна» надано позивачеві послуги на загальну суму в розмірі 14889,41 грн. (12407,84 грн. та ПДВ 2481,57грн).

Також, між ТОВ «Сателлит» (Клієнт), з однієї сторони, та ТОВ «Агро Транс» (Експедитор), з іншої сторони, укладено договір про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування № 2/2014 від 26.08.2014.

Виконання умов цього договору підтверджено актами надання послуг, довідками до актів, реєстрами актів виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, квитанціями про реєстрацію податкової накладної, дебетовими повідомленнями.

Також, між ТОВ «Сателлит» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Тонік ПР» (Виконавець), з іншої сторони, було укладено договір № 010214/1 від 01.02.2014. Предметом зазначеного договору являється надання послуг по оформленню карантинних сертифікатів на кожну транспортну одиницю.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано: виписки з рахунку, акти виконаних робіт, реєстри до актів виконаних робіт, карантинні сертифікати, податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію.

Між ТОВ «Сателлит» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Будтехмаш» (Виконавець), з іншої сторони, укладено ряд договорів: договір про надання послуг № ТВАС 956/008/387 від 19.09.2013, договір № 130912 від 05.12.2012 (ТВАС 956/008/096), договір підряду № 010914 від 01.09.2014 (ТВАС 956/013/127). Предметом зазначених договорів являється проведення ремонтних та будівельних робіт, надання послуг по обслуговуванню обладнання замовника (ТОВ «Сателлит»).

Позивачем надано документи, які підтверджують виконання умов вищезазначених договорів: виписки з рахунків, табелі працівників, відомості використаних матеріалів, локальні кошториси на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, розрахунки виробничих витрат, підсумкові відомості ресурсів, акти надання послуг та виконаних робіт, а також податкові накладні.

Оплата за надані послуги підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Сателлит» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Посилання контролюючого органу на інформацію, що міститься в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, щодо контрагентів позивача (акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти перевірок), також правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів (акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти перевірок, довідки про проведення зустрічних звірок)щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду