Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2019 року у справі №826/16668/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/16668/15

адміністративне провадження №К/9901/27596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2016 року у складі судді Погрібніченка І. М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у складі суддів Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Шелест С. Б.

у справі № 826/16668/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

УСТАНОВИЛ:

19 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м.

Києва з позовною заявою до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, якою визначено суму податкового боргу з податку на прибуток за узгодженими податковими зобов'язаннями, з мотивів безпідставності її прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 5 травня 2015 року №589-23 прийняту Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що при консолідованій сплаті податку на прибуток обов'язок як з нарахування і сплати податку філією, так і відповідальність за несплату нею узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків, покладається на головне підприємство.

У жовтні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, зазначає про відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Зареєстроване місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи Товариства є: місто Київ, провулок Несторівський, 3-5.

За результатами діяльності у 2014 році Товариство як платник податку подало консолідовану декларацію з податку на прибуток, а за місцезнаходженням Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" - розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток.

Змістом поданого Нафтогазовидобувним управлінням "Чернігівнафтогаз" розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік підтверджується, що платником зазначеного податку є Товариство.

Нафтогазовидобувне управління "Чернігівнафтогаз" є філією (відокремленим підрозділом) Товариства, яке взяте на облік у Прилуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та згідно пункту 11 Статуту Товариства не є юридичною особою.

Податковим органом 5 травня 2015 року винесено Нафтогазовидобувному управлінню "Чернігівнафтогаз" податкову вимогу № 589-23 щодо наявності податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 5 221 302,32 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 152.4 статті 152 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла протягом 2014 року) встановлено порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи.

Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

Отже, враховуючи, що Нафтогазовидобувне управління "Чернігівнафтогаз" є філією (відокремленим підрозділом) Товариства, яке взяте на облік у Прилуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області та згідно пункту 11 Статуту Товариства не є юридичною особою, відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету несе Товариство.

Вказана норма Податкового кодексу України залишена поза увагою податковим органом, на що звертали увагу суди першої та апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 826/16668/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер