Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2018 року у справі №826/6058/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/6058/15

адміністративне провадження №К/9901/2470/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Бужак Н.П., Троян Н.М.) у справі №826/6058/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни про визнання кредитором та внесення до реєстру акцептованих вимог,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просила:

- визнати причини пропуску позивачем строку на подання заяви з кредиторськими вимогами до банку поважними;

- визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у визнанні кредитором позивача та не включення її до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати відповідача визнати позивача кредитором ПАТ "Банк Форум" на загальну суму 1 194 355,40 грн. та внести дану суму до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої групи.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивачем зазначено, що у зв'язку із важкою та довготривалою хворобою вона не змогла вчасно ознайомитись з публікацією в газеті "Голос України" щодо початку здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Форум" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, а тому не подала до банку кредиторські вимоги у встановлений строк.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку на подання кредиторської вимоги до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М. визнати ОСОБА_2 кредитором ПАТ "Банк Форум" на загальну суму 1 194 355,40 грн. та внести дану суму до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк Форум" четвертої групи.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року в частині задоволених позовних вимог і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач у встановлений законом строк не звернувся до відповідача з вимогою про включення його до реєстру кредиторів, а відтак вимоги ОСОБА_2являються погашеними згідно з приписами частини першої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наголошено на тому, що положення вказаного Закону не передбачають можливості відновлення або продовження такого строку за будь-яких причин. При цьому перебування позивача у відповідний період у лікарні не позбавляло останню права на підставі довіреності доручити подання заяви до включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум» будь-якій іншій особі.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі. Наголошено на непорушності права власності особи, що також передбачено частиною першою Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вважає, що її як вкладника не було повідомлено належним чином про порядок повернення її коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 25 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (далі - Банк) та ОСОБА_2 (Вкладник) укладено договір № 2630/1105/595691 банківського вкладу (депозиту) « 30 плюс».

Відповідно до умов Договору № 2630/1105/595691 Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 65 000 грн. на строк до 26 червня 2013 року з процентною ставкою за депозитом 15% річних. Банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 та прийняти вклад.

19 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та позивачем укладено договір № 263L/1105/665998, відповідно до умов якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 59 200 доларів США на строк до 19 березня 2014 року з процентною ставкою за депозитом 7,55% річних.

Відповідно до квитанції № 386404 від 19 грудня 2013 року, позивачем на вказаний вкладний (депозитний) рахунок перераховано кошти в розмірі 59 200 доларів США (еквівалент у гривнях - 473 185,60 грн.).

Постановою Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 червня 2014 року № 49 "Про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк Форум і розпочато процедуру ліквідації Банку. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" строком на 1 рік, тобто з 16 червня 2014 року по 16 червня 2015 року, призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду - Ларченко І.М.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 січня 2015 року № 10 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" призначено з 19 січня 2015 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірину Миколаївну.

04 серпня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про визнання кредитором та включення її в перелік кредиторів.

16 вересня 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко І.М. на адресу позивача було направлено лист № 7461/3.3, яким ОСОБА_2 повідомлено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію не наділена повноваженнями щодо права приймати та здійснити акцептування вимог кредиторів, які надійшли після закінчення 30-денного строку, встановленого нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 23 лютого 2012 року № 4452-VI, у зв'язку із чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що факт знаходження позивача у період з 18 червня 2014 року по 25 липня 2014 року у Київському обласному онкологічному диспансері є поважною причиною пропуску ОСОБА_2 строку на подання заяви з кредиторськими вимогами. При цьому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача відносно відмови у визнанні кредитором позивача та не включення її до реєстру акцептованих вимог кредиторів задоволенню не підлягали, оскільки відповідач наділений такими повноваженнями.

Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою Уповноваженої особи у включенні кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум».

Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон № 4452-VI) визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону №4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону №4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені позивачем вимоги випливають із зобов'язань Банку за укладеними між ними договорами, Уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір про акцептування вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів цивільної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня, 23 травня, 13 червня 2018 року у справах № 826/7532/16, № 811/568/16, № 826/21368/15.

Статтею 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року і закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі №826/6058/15 скасувати.

Провадження у справі №826/6058/15 закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду