Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №826/27836/15

адміністративне провадження №К/9901/63513/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2018 року у складі судді Власенкової О.О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів Епель О. В., Троян Н. М., Файдюка В. В. у справі №826/27836/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софілайт» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконними та протиправними дій і скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) з позовом про визнання незаконними та протиправними дій відповідача при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів від 12 жовтня 2015 року № 125130013/2015/110059/2 та скасування цього рішення, з мотивів безпідставності його прийняття.

07 травня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12 жовтня 2015 року №125130013/2015/110059/2.

Задовольняючи позовні вимоги у частині суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного рішення.

09 жовтня 2018 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

11 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/27836/15.

08 листопада 2018 року справа № 826/27836/15 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 52, пунктів 2-6 частини 2 статті 53, частин 1, 3, пункту 2 частини 6, статті 54, статті 55, частин 2, 4, 5, 9, 10 статті 58, статей 60-64, частин 1-3 статті 256, частин 1, 4 статей 266, 337 Митного кодексу України, Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 13 липня 2012 року № 362 (далі - Методичні рекомендації), статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ), статей 202, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано факт наявності неповних або недостовірних відомостей у документах, наданих до митного оформлення. Митний орган зазначає, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про здійснення/нездійснення страхування товару тобто, документи не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Підставою для коригування митної вартості, крім того, є наявність інформації АСУАР (автоматизована система аналізу та управління ризиками). Відповідач просить скасувати оспорювані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відзиву позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 08 жовтня 2015 року позивач з метою розмитнення товару (світлотехнічна продукція), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракту від 10 вересня 2014 року № CU14-02ZF, укладеного між Товариством та компанією «ZHEJIANG FIRST GROUP CO., LTD» (Китай) подав митну декларацію № 125130013/2015/409434 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи.

12 жовтня 2015 року митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 125130013/2015/110059/2 та роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Як підстави для прийняття спірного акта індивідуальної дії митним органом зазначено відсутність у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості всіх відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містяться розбіжності (в сертифікаті про походження товару форми ОRIGIN від 10 вересня 2012 року №С153333330510144 в графі 10 дата рахунку фактури 18 серпня 2015, що не відповідає даті, яка вказана у рахунку фактурі, який надано до митного оформлення і зазначено в графі 44 ЕМД). В рішенні також вказано на необхідність надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, договір із третіми особами, пов'язаний із договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "Інкотермс-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Спірна партія товару постачалась на умовах, визначених інвойсом від 27 серпня 2015 року №2014WХF03А107, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки FOB (вільно на борту) "Інкотермс 2010".

Умови поставки FOB Інкотермс 2010 (вільно на борту) означають, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що довідкою від 22 вересня 2015 року, наданою під час митного оформлення, позивач повідомив митний орган про відсутність страхування. Крім того митному органу надано рахунок-фактуру від 22 вересня 2015 року № DEF0548, який включав у себе умови поставки декількох контейнерів і з якого вбачається, що вартість послуг з морського перевезення товару з Нінгбо до Одеси складає 2 550дол. США та включає: морський фрахт, враховуючи всі надбавки БАФ, КАФ та додатковий збір за безпеку. За умовами контракту товар обов'язковому страхуванню не підлягав.

Відповідно до пункту третього частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. Посилання відповідача на відсутність деяких документів є безпідставними, оскільки такі документи не є обов'язковими, відповідно до умов поставки.

Верховний Суд вказує, що аргументація митного органу в касаційній скарзі в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з АСУАР, відсутність страхових документів, так само як і посилання у зв'язку з цим на положення статті VII ГАТТ, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну. Митні органи з метою реалізації своїх владних управлінських функцій наділені дискреційними повноваженнями, разом з тим розсуд посадових осіб митного органу при реалізації таких повноважень не є безмежним.

Посилання митного органу на Методичні рекомендації в обґрунтування доводів касаційної скарги, Суд визнає неприйнятними з огляду на те, що вони затверджені Наказом Державної митної служби від 13 липня 2012 року № 362, який з 11 вересня 2015 року на підставі Наказу Державної фіскальної служби України № 689, втратив чинність, а відтак не підлягає застосуванню судом, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі №826/27836/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер