Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №821/477/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №821/477/16

адміністративне провадження №К/9901/37556/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у складі суддів Федусик А.Г., Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є. у справі №821/477/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

08 квітня 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, правонаступником якої є Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 29 грудня 2015 року №0010411700, №0010421700, №0010431700 та рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок від 29 січня 2016 року №0000321700, з мотивів безпідставності їх прийняття.

16 листопада 2016 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду у задоволені позовних вимог Підприємця відмовлено.

15 лютого 2017 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, ухвалено нову постанову, якою частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 29 грудня 2015 року №0010411700, №0010431700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 січня 2016 року №0000321700. В решті позову відмовлено.

06 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

23 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 06 квітня 2017 року, справа із суду першої інстанції не була витребувана.

10 серпня 2017 року Підприємцем надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

14 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/37556/18 передані до Верховного Суду.

16 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/37556/18 прийняті до провадження та витребувано справу № 821/477/16 з Херсонського окружного адміністративного суду.

27 березня 2018 року справа № 821/477/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 18 серпня 2000 року зареєстрована Голопристанською районною державною адміністрацією Херсонської області, включена до ЄДРПОУ, перебуває на податковому обліку податкового органу.

Податковим органом у листопаді-грудні 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 09 грудня 2015 року №860/17-0/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 29 грудня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення на підставі акту перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено необґрунтованість висновків податкового органу про завищення сум валових витрат та винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року №0010411700, яким позивачу збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 68241 грн. 26 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17060 грн. 32 коп., про заниження нарахування єдиного внеску в сумі 171457,75 грн. як похідний та як наслідок цього протиправність прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29 січня 2016 року №0000321700. Крім того, судом апеляційної інстанції визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення №0010431700, яким застосований штраф у сумі 510 грн. на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що саме обсяг цих актів індивідуальної дії складає предмет касаційного перегляду за касаційною скаргою податкового органу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року №0010431700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 510 грн.

Склад правопорушення при застосуванні цього штрафу податковий орган вбачає в тому, що Підприємець, як особа, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування в ході перевірки не надала книгу обліку доходів і витрат за №264-к від 30 червня 2011 року (на торгівельне місце за адресою с.Стара Збурївка вул.Леніна, 165). Позивач заперечує факт реєстрації за нею вказаної книги.

Аналізуючи відомості наведені в акті перевірки та книги обліку доходів і витрат, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) дійшов висновку про недоведеність податковим органом складу правопорушення покладеного в основу застосування штрафу.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що недоведеність податковим органом факту реєстрації за Підприємцем книги обліку №264-к від 30 червня 2011 року на торгівельне місце за адресою с.Стара Збурївка вул.Леніна, 165, унеможливлює прийняття позиції податкового органу щодо вчинення позивачем податкового правопорушення в розумінні пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України та як наслідок безпідставність застосування штрафу відповідно до пункту 121.1 статті 121 цього кодексу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2015 року №0010411700, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 85301,58 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 68241 грн. 26 коп. за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 17060 грн. 32 коп. на підставі пункту 123.1 пункту 123 цього кодексу.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз положень статті 177 Податкового кодексу України якою регламентовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу покладений в основу донарахування податкового зобов'язання полягає у відсутність первинних документів, яка не дає можливості підтвердити реалізацію придбаних товарів, а саме книг обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок з відображенням відомостей про кожен реалізований товар (кількість товару, вартість одиниці вимірювання, найменування товару, дату реалізації товару), внаслідок чого неможливо визначити суму понесених витрат, пов'язаних з придбанням реалізованих протягом звітного періоду товарів, задекларованих в деклараціях про майновий стан і доходи за період 2012-2014 років.

Оцінюючи спір у цій частині, суд апеляційної інстанції врахував визначені актом перевірки обставини, а саме те, що позивачу направлення від 17 серпня 2015 року №59 про проведення перевірки пред'явлено 17 серпня 2015 року, 18 серпня 2015 року Підприємцем до податкового органу подано заяву про крадіжку документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 2012-2014 роки, наведені обставини підтверджуються листом слідчого СВ Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області від 18 серпня 2015 року, в якому зазначено, що Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області зареєстровано факт, що в ніч на 06 червня 2015 року в с.Нова Збур'ївка по вул.Леніна 243 невідома особа проникла до магазину, звідки вчинила крадіжку продуктів харчування та документів фінансової діяльності ПП «Коломойцева» за 2012 - 2014 роки. Вказана подія зареєстрована в журналі єдиного обліку №3098 від 07 червня 2015 року. За вказаним фактом слідчим СВ Голопристанського РВ УМВС Невдахою О.О., внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230150001016 від 07 червня 2015 року та розпочато досудове розслідування.

Також, справа містить лист слідчого СВ лейтенанта поліції Голопристанського відділення поліції Новокаховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області від 14 листопада 2016 року, з якого вбачається, що вказані документи фінансової діяльності ПП «Коломойцева» за 2012 - 2014 роки були знайдені.

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, сама перевірка проводилась в період з 19 листопада 2015 року по 02 грудня 2015 року, тобто в період часу, коли документація (яка зазначалась податковим органом, як відсутня) Підприємця ще не була знайдена, а тому не могла бути надана до перевірки.

Судом апеляційної інстанції на підставі аналізу відомостей наведених пунктом 1.12 та пунктом 2.1.3 акта перевірки встановлено, що позивачем надано для перевірки, зокрема, первинні документи на закупівлю товарів, а саме: накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції та чеки на сплату (за отриманий товар), що у розумінні положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є належними первинними документами для підтвердження формування валових витрат, оцінку яких повинен був здійснити податковий орган при проведенні перевірки. Відповідачем вказані первинні документи проаналізовані та перевірені не були, в тому числі і шляхом виявлення та вивчення товарних залишків на момент проведення перевірки, які могли б підтвердити (чи спростувати) реальне придбання позивачем товару та його зв`язок з його господарською діяльністю.

Суд апеляційної інстанцій встановив, що податковим органом висновок про завищення валових витрат за 2012-2014 роки ґрунтується на відсутності детальної інформації щодо реалізованого товару у зв`язку з не наданням позивачем в ході перевірки книг обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок з відображенням відомостей про кожен реалізований товар.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вказані документи (книга обліку розрахункових операцій та контрольні стрічки з реалізації товару) є документами, які підтверджують отримання суб`єктом господарювання доходу (та його зв`язок з господарською діяльністю), і в силу пункту 177.4 статті 177 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України не можуть бути безперечними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування (в тому числі, наприклад, якщо товар придбаний, але на момент перевірки ще не реалізований), які визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. Невідповідності діючому законодавству наданих позивачем для перевірки первинних документів, які підтверджують саме понесені нею витрати, чи доказів відсутності таких документів податковим органом під час перевірки не встановлено та впродовж розгляду справи не доведено.

Доводи відповідача про те, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності є неприйнятними оскільки відсутність деяких із документів не позбавляє можливості оцінити надані документи в сукупності та взаємозв'язку з точки зору доведеності понесених позивачем витрат а також помилкового здійснення податковим органом висновку без врахування положень пункту 44.5 цієї статті.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про помилковість трактування податковим органом норм Податкового кодексу України щодо порядку визначення витрат платника податків, оскільки фактично податковий орган посилався на відсутність первинних документів щодо реалізації товарів, наслідком дослідження яких є підтвердження отриманих позивачем доходів, а не понесених ним витрат.

Суд визнає, що податковий орган безпідставно обмежився висновком про те, що необхідність дослідження виключно відсутністю книг обліку розрахункових операцій та контрольних стрічок з відображенням відомостей про кожен реалізований товар, є необхідним та достатнім доказом доведеності складу податкового правопорушення покладеного в основу визначення податку на доходи.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі яких сформовані витрати, доходи, та за результатами дослідження яких з огляду на їх відповідність усіх вимогам доказів можливо обчислити об'єкт податку на доходи фізичних осіб, та встановити зв'язок понесених позивачем витрат з отриманими доходами.

Не дослідження податковим органом наданих позивачем до перевірки первинних документів на предмет їх належності, допустимості та достатності посвідчує не доведеність податковим органом складу податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права внаслідок чого касаційна скарга є невмотивованою.

Суд визнає, що податковим органом донарахування податку на доходи здійснено на підстави припущень, без дослідження господарських операцій та фінансово-господарської діяльності позивача за період перевірки, що доводить протиправність визначення податку на доходи, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку, а також доводить безпідставність донарахування податковим органом єдиного внеску у сумі 171457 грн. 75 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 18135 грн. 42 коп. рішенням від 29 січня 2016 року №0000321700.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів викладених актом перевірки, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі №821/477/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер