Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №808/9241/14

касаційне провадження №К/9901/28729/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Гуляйпільського районного споживчого товариства на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2015 (головуючий суддя Дуляницька С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.) у справі №808/9241/14 за позовом Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у запорізькій області до Гуляйпільського районного споживчого товариства про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків,

В С Т А Н О В И В:

Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася до суду з позовом до Гуляйпільського районного споживчого товариства про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016, позов задоволено. Стягнуто з рахунків Гуляйпільського районного споживчого товариства у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в сумі податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 23883,55грн.

Гуляйпільське районне споживче товариство подало касаційну скаргу, у якій просила постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказує, що позивачем стягується заборгованість за 2009 рік у 2014 році.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Гуляйпільським районним споживчим товариством 07.07.2009 надано до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки, до Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки за 2009 рік №7793, в якій самостійно задекларовано річну суму податкового зобов'язання в розмірі 47705,31грн., місячна плата складає 7950,88грн., останній місяць 7950,91грн.

Також, Гуляйпільським районним споживчим товариством 13.05.2009 надано до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки, до Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки за 2009 рік №5734, в якій самостійно задекларовано річну суму податкового зобов'язання в розмірі 11990,52грн., місячна плата складає 1498,82грн., останній місяць 1498,78грн.

Гуляйпільським районним споживчим товариством 25.01.2010 надано до Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки за 2010 рік №283, в якій самостійно задекларовано річну суму податкового зобов'язання в розмірі 19090,17грн., місячна плата складає 1590,85грн., останній місяць 1590,82грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2012 по справі №2а-6984/09/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013, з Гуляйпільського районного споживчого товариства стягнуто сума податного боргу за землю у розмірі 31803,52грн., що самостійно визначена у податковій декларації від 07.07.2009 №7793.

Зазначене зобов'язання сплачено відповідачем 30.09.2013.

За несплату узгоджених податкових зобов'язань податковим органом нараховано пеню у розмірі 15483,86грн., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, Пологівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну невиїзну перевірку Гуляйпільського районного споживчого товариства з питань своєчасності сплати сум орендної плати за земельні ділянки у 2013 році.

За результатами перевірки складено акт 20.11.2013 №1582/152-01780968, яким встановлено несвоєчасну сплату обов'язкових щомісячних платежів з орендної плати за земельну ділянку згідно податкової декларації за 2009 рік №7793, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0003071500, яким визначено суму штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 822,13грн. Податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0003071500 отримане відповідачем та не оскаржувалося.

Пологівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну невиїзну перевірку Гуляйпільського районного споживчого товариства з питань своєчасності сплати сум орендної плати за земельні ділянки у 2013 році.

За результатами перевірки складено акт від 14.10.2013 №901/152-01780968, яким встановлено несвоєчасну сплату обов'язкових щомісячних платежів з орендної плати за земельну ділянку згідно податкових декларацій за 2009 рік №7793 та №5734 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 №0001771500, яким визначено суму штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 5898,61рн. Податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 №0001771500 отримане відповідачем та не оскаржувалося.

Після отримання податкових повідомлень-рішень, сума визначена ними відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим податковим органом нараховано пеню за несплату узгоджених сум податкових зобов'язань у розмірі 1678,95грн.

Загальна сума боргу складає 23883,55грн., яка складається з пені, нарахованої за вчасну несплату самостійно задекларованих сум зобов'язання за податковими деклараціями з плати за землю у розмірі 15483,86грн., суми за податковими повідомленнями-рішеннями від 20.11.2013 №0003071500 та від 28.10.2013 №0001771500 у розмірі 6720,74грн. та суми пені за вчасну несплату штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 1678,95грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявність суми заборгованості у розмірі 23883,55 грн. підтверджено матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем податкових зобов'язань, податковим органом нарахована пеня на суму заборгованості, а також штрафні санкції, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що ним своєчасно сплачувалися зобов'язання із земельного податку обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки факт наявності у позивача заборгованості із земельного податку було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Відповідне зобов'язання сплачено позивачем лише у вересні 2013 року, що також спростовує доводи товариства про пропущення податковим органом строків нарахування пені.

Крім того, податкові повідомлення-рішення про нарахування відповідачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань товариством не оскаржувалися, а тому є узгодженими та відповідно підлягають сплаті.

Враховуючи встановлені судами обставини щодо дотримання позивачем порядку виставлення податкових вимог, що відповідачем не оспорюється, суди дійшли обґрунтованого висновку, що сума 23883,55грн. є податковим боргом платника, що самостійно у встановлені законодавством строки не погашений.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення суми заборгованості є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Гуляйпільського районного споживчого товариства без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гуляйпільського районного споживчого товариства залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 у справі №808/9241/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду