Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2018 року у справі №808/8896/15

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №808/8896/15

адміністративне провадження №К/9901/2954/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №808/8896/15

за позовом ОСОБА_1 до Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (головуючий суддя - Нечипуренка О.М), та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Баранник Н.П., суддів: Суховарова А.В. Щербака А.А.),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому, із врахуванням уточнень, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 №434 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ позивача;

1.2. визнати протиправною бездіяльність Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо невидачі позивачу трудової книжки у день звільнення та дії щодо направлення позивачу інформаційного листа №26/5-5473 від 06.11.2015 саме 10.11.2015;

1.3. визнати протиправною бездіяльність Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо не ознайомлення позивача з наказом про звільнення та невидачі позивачу копії цього наказу у день звільнення;

1.4. зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області поновити позивача на службі в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на посаді рівнозначній тій, яку позивач обіймав на день звільнення з органів внутрішніх справ України з 06.11.2015;

1.5. зобов'язати Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області виплатити позивачу компенсацію за вимушений прогул з 06.11.2015 по день фактичного поновлення на службі.

2. В обгрунтування позову зазначив, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки він в повній мірі відповідає критеріям поліцейського, від служби в поліції не відмовлявся та не попереджався про наступне звільнення, інші посади у відділі, з якого скоротили позивача, а також в інших підрозділах йому не пропонувались. Вказує, що про своє звільнення дізнався з отриманого 12.11.2015 поштою листа №26/5-5473 від 06.11.2015. В день його звільнення належним чином оформлена трудова книжка на руки видана не була.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі.

4. Рішення судів мотивовані тим, що звільнення позивача відбулося на підставі Закону України «Про національну поліцію», яким, зокрема, передбачено і спосіб повідомлення працівників міліції про наступне звільнення у зв'язку із скороченням штату. Враховуючи, що протягом визначеного вказаним Законом тримісячного строку від дня його опублікування, позивач не прийнятий на службу в поліцію, оскаржений наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення, як це передбачено пунктами 8-11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", прийнятий правомірно, підстави для його скасування - відсутні. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730 були ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, правонаступники ГУМВС України в Запорізькій області відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року

7. Верховний Суд ухвалою від 19 листопада 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.

9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

9.1. Судами не надано правову оцінку тому, що звільнення позивача відбулось до закінчення тримісячного строку, встановленого пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ.

9.2. Суди не звернули увагу, що відповідно до пункту 64 «г» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

9.3. Суди не дослідили належним чином обставини щодо неповідомлення позивача про звільнення та видачу йому трудової книжки, оскільки на момент прийняття оскаржуваного Наказу про звільнення - 5.11.2015р. та 6.11.2015 р. ОСОБА_1 був на робочому місці.

9.4. Суди помилково посилались на ліквідацію підрозділу міліції, в якому працював позивач, як на підставу для його звільнення, оскільки ліквідованою юридична особа вважається з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. ОСОБА_1 з січня 2007 року по 06.11.2016 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

11. З червня 2015 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області та мав спеціальне звання капітана міліції.

12. Наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 434 о/с від 05.11.2015 "По особовому складу" згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України.

13.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Кодекс адміністративного судочинства України.

14.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Кодекс законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

16. Стаття 47. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

17. Закон України "Про національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ.

17.1. Пункт 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення". Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

17.2. Пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення". З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

17.3. Пункти 9, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення". працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

17.4. Пункту11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення». Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

18. Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

18.1. Стаття 18. Порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

19. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

19.1. Пункт 64 "г". Звільнення у зв'язку зі скороченням штатів допускається лише за відсутності можливості подальшого використання на службі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

22. Верховною Радою України 2 липня 2015 року прийнято Закон «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ.

23. Відповідно до пункту 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

24. Закон № 580-VIII опублікували 6 серпня 2015 року та він набрав чинності 7 листопада 2015 року.

25. Водночас, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набрали чинності з наступного дня після опублікування - з 7 серпня 2015 року.

26. За пунктом 1 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

27. У справі встановлено, що позивача звільнили з органів внутрішніх справ у зв'язку зі скороченням штатів.

28. Скорочення штату в ГУ МВС як підстава звільнення працівників цього відомства пов'язана з утворенням Національної поліції та її територіальних органів і скороченням у зв'язку з цим всіх посад органів МВС, зокрема в Запорізькій області.

29. З опублікуванням Закону № 580-VIII працівникам міліції, які мали намір проходити службу в поліції, встановлено тримісячний строк для подання відповідної заяви. За умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, вони, за їх згодою, могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

30. Тримісячний строк для подання заяви щодо проходження служби в поліції завершився 6 листопада 2015 року і в цей день позивач подав рапорт на ім'я свого начальника, в якому повідомив про бажання проходити службу в поліції, як це передбачено пунктом 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII.

Проте, оскаржуваний наказ про звільнення позивача був прийнятий 05.11.2015 року, тобто до закінчення встановленого Законом тримісячного строку.

31. Разом з тим, суди попередніх інстанцій проігнорували даний факт, зазначивши, що видачі вищезазначеного наказу передувало подання начальника Ленінського РВ ЗМУ ГМВС від 05.11.2015 до звільнення з органів внутрішніх справ України у запас за пунктом «г» (через скорочення штату) (а.с.73), в якому йдеться про те, що за період служби ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо, в умовах жорсткого ліміту часу не завжди діє впевнено та рішуче, у службовій діяльності допускав порушення службової дисципліни, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. Управлінням внутрішньої безпеки в Запорізькій області ДВБ МВС України, ОСОБА_1 не погоджений.

32. З цього приводу колегія суддів зазначає, що ні Законом України «Про міліції», ні Законом України «Про національну поліції» не регламентована вищезазначена процедура погодження кандидатури особи, яка проходить службу в міліції, на призначення до служби в лавах національної поліції за відсутності згоди останньої до закінчення тримісячного строку на надання такої згоди.

33. Відповідно, посилання судів попередніх інстанцій на те, що на час видачі оспорюваного наказу про звільнення, тобто станом на 05.11.2015 року позивач рапорт про своє бажання проходити службу в поліції не подавав, що свідчить про відсутність згоди останнього, колегія суддів вважає необгрунтованими.

34. Відповідно до статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), пунктом 64 «г» якого передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

35. За змістом положень спеціального законодавства, яке регулює правовідносини щодо проходження служби особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штатів покладає на роботодавця певні зобов'язання щодо належного повідомлення такого працівника про звільнення, а також вжиття заходів з метою його працевлаштування.

36. Судами вірно встановлено, що в силу положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» позивач був повідомлений про можливе звільнення через скорочення штатів з дня опублікування цього Закону.

37. Разом з тим, суди не звернули увагу, що за змістом пункту 64 «г» Положення №114 звільнення у зв'язку зі скороченням штатів допускається лише за відсутності можливості подальшого використання на службі.

38. В аспекті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні цього спору суди не з'ясовували, чи вирішувало ГУ МВС питання щодо можливого використання позивача на службі, як однієї з умов, з якою пов'язано звільнення за пунктом 64 «г» Положення, а, відтак, чи пропонували йому інші посади для працевлаштування з огляду, зокрема, на стаж роботи та рівень кваліфікації.

39. Судами також не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач у рапорті від 06.11.2015 року в межах тримісячного строку фактично заявив про бажання продовжувати службу в лавах поліції, що, в свою чергу, спростовує висновки судів про відсутність у ОСОБА_1 такого наміру та свідчить про правомірність оскаржуваного наказу про його звільнення.

40. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи питання про правомірність звільнення при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, варто мати на увазі, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

41. Такий правовий висновок неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14).

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі ГУМВС України в Запорізькій області та Бердянський МВ ГУМВС України в Запорізькій області без визначення правонаступників, а також утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.

43. Разом з тим, вказана вище постанова не містить вказівки на відсутність правонаступництва, а фактично постановляє ліквідувати державні установи (організації) з одночасним створенням інших.

44. Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Ліквідація не передбачає перехід прав та обов'язків юридичної особи.

45. У даній справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730, ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, правонаступники ГУМВС України в Запорізькій області відсутні.

46. На думку суду, такі висновки є передчасними, оскільки суди не з'ясували правовий статус майна, яке належало ліквідованим підрозділам міліції, та чи переходило воно у розпорядження до новостворених підрозділів поліції.

47. В частині доводів касаційної скарги щодо порушення відповідачами порядку звільнення зі служби (несвоєчасні ознайомлення з наказом, видача трудової книжки), колегія суддів зазначає, що стаття 47 КЗпП України передбачає обов'язок роботодавця в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

48. Як вбачається з Витягу із оскаржуваного Наказу №434 о/с, останній прийнято 05.11.2015 року.

49. Судами встановлено, що 06.11.2015 року начальник СКЗ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Панченко О.В. повідомив позивача про звільнення через скорочення штатів, та необхідність з'явитися за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна 191 для отримання трудової книжки, обхідного листа та довідки-розрахунку, після чого поставити відмітку в особовій справі.

50. Проте, судові рішення не містять вказівки на те, чим саме підтверджується таке повідомлення. Посилання суду апеляційної інстанції на аркуш справи 115 є безпідставним, оскільки даний аркуш є частиною заяви ОСОБА_1 про часткову зміну предмета позову та містить зовсім іншу інформації, ніж та, яка викладена вище.

51. Судами також встановлено, що позивач до відділу кадрового забезпечення Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області ні 6.11.2015 року, ні наступного робочого дня не з'явився та, як наслідок, не був ознайомлений з наказом, не отримав трудову книжку, обхідний лист, не здав службове посвідчення. З даного факту було призначено та проведено службове розслідування. В наступні після 06.11.2015 року робочі дні позивач не виходив на службу та не з'являвся за вказаною у листі-повідомленні (отримано позивачем 12.11.2015р) адресою, чого не заперечував і в судовому засіданні.

52. Трудова книжка була надіслана цінним листом за місцем проживання позивача, про що свідчить чекова квитанція від 26.02.2016, опис цінного листа та супровідний лист з переліком документів, які надсилались.

53. Однак, за закінченням встановленого терміну для зберігання поштове відправлення було повернено, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту "УКРПОШТИ".

54. З цього приводу суд звертає увагу, що пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58 встановлено, що Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Разом з тим, суди суди не з'ясували належним чином обставини повідомлення позивача про звільнення саме в день звільнення - 6.11.2015 року, докази такого повідомлення, причини неявки його до відділу кадрового забезпечення для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки, не встановили причини неявки позивача на роботу, починаючи з 06.11.2015 року (що обумовило висновки, що позивач ухилявся від отримання трудової книжки, отримання копії наказу про звільнення та здачі службового посвідчення і номерного жетону), а також не дослідили наявність письмової згоди позивача на пересилання трудової книжки поштою.

55. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили, не дослідили та не надали належної правової оцінки обставинам, які мають ключове значення для вирішення справи, зокрема, щодо правомірності винесення наказу про звільнення до закінчення тримісячного строку; поданням ОСОБА_1 в межах даного строку рапорту про бажання проходити службу в лавах національної поліції; виконання відповідачем приписів пункту 64 «г» Положення №114, відповідно до якого звільнення у зв'язку зі скороченням штатів допускається лише за відсутності можливості подальшого використання на службі; обставин порушення порядку звільнення та видачі трудової книжки позивачу.

56. Крім того, суди не дослідили належним чином, того, у який спосіб відбулось (чи відбувається) припинення ГУ МВС (як юридичної особи) та наслідків, які покладає на державу обраний спосіб запровадження змін в організацію діяльності правоохоронних органів.

57. Статтею 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

58. Враховуючи те, що в силу вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та досліджувати обставини, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, колегія суддів приходить до висновку, що за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

60. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суд першої інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх