Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №808/868/17

касаційне провадження №К/9901/3527/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №808/868/17 за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення 9562,08грн.,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення 9562,08грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2017 позов залишив без задоволення.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2017 скасував постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та прийняв нове судове рішення про задоволення позову.

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просило постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2017.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказує, що відповідачем надано суду платіжне доручення про сплату суми заборгованості, що стягується податковим органом.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» надало до податкового органу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2017 №9024000726, згідно якої самостійно нараховано суму, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2017 року у розмірі 9562,08грн. (термін сплати 30.03.2017).

Податкова заборгованість виникла у зв'язку із несплатою відповідачем самостійно нарахованої суми податкового зобов'язання у термін, встановлений нормами податкового законодавства.

З метою погашення податкового боргу, який обліковується за підприємством, контролюючим органом направлялася податкова вимога від 03.07.2015 №183-25, яка отримана уповноваженим представником відповідача 10.07.2015.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до оригіналу платіжного доручення від 10.05.2017 №497 про сплату 9562,08грн. (орендна плата за землю за лютий 2017 року) податкова заборгованість повністю погашена відповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сплачена згідно платіжного доручення від 10.05.2017 №497 сума правомірно зарахована податковим органом в порядку черговості на погашення попереднього податкового боргу підприємства, а заявлена позивачем др. Стягнення заборгованість відповідачем не погашена.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статі 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, Податковим кодексом України було закріплено право податкового органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем було сплачено кошти у розмірі 9562,08грн. відповідно до платіжного доручення від 10.05.2017 №497 із призначенням платежу - орендна плата за землю за лютий 2017 року.

Податковим органом вказані кошти було зараховано в рахунок погашення попереднього податкового боргу наявного на момент сплати, а саме відповідно до інтегрованої картки платника податків станом на момент сплати суми у розмірі 9562,08грн. сума попереднього податкового боргу відповідача становила 56484,52грн. та внаслідок внесення грошових коштів відповідно до платіжного доручення від 10.05.2017 №497 була відповідним чином зменшена.

Відповідачем факт наявності у останнього станом на дату сплати грошового зобов'язання попередньо непогашеної суми податкового боргу у сумі 56484,52грн. не заперечувався, наявність вказаної заборгованості підтверджено відомостями з інтегрованої картки платника податків.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність у відповідача податкового боргу у сумі 9562,08грн. з орендної плати за землю за лютий 2017 року є правильним.

Згідно з пунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1. та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо дотримання контролюючим органом порядку направлення податкової вимоги, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення суми заборгованості є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 25.01.2018 відстрочив відповідачу сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становила 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При поданні позовної заяви до суду першої інстанції (позов майнового характеру) ставка судового збору складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 встановлено у розмірі 1600,00грн.

Таким чином, судовий збір за подання позову складає 1600,00грн., а за подання касаційної скарги відповідач мав відповідно сплатити судовий збір у сумі 1920,00грн., який підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Керуючись статтями 133, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №808/868/17 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, місто Запоріжжя, Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) судовий збір за подання касаційної скарги у справі №808/868/17 у розмірі 1920,00грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень) отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: 31219207026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Символ звітності банку: 207.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду