ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року

м. Київ

справа № 620/4675/22

адміністративне провадження № К/990/15639/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Білак М.В.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №620/4675/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року (прийняте у складі головуючого судді - Падій В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Файдюк В.В., суддів: Василенко Я.М., Собків Я.М.),

І. СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Чернігівській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області №489 від 13 червня 2022 року в частині пункту: За грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року, пунктом 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09 листопада 2016 року, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16 березня 2022 року від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського, зокрема як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0054305) звільнити зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ 319о/с від 28 червня 2022 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0054305), заступника начальника поліції з превентивної діяльності Чернігівського районного управління поліції ГУНП, 29 червня 2022 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника поліції з превентивної діяльності Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування вимог позивач вказав, що його було неправомірно звільнено зі служби в поліції, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а службове розслідування проведено поверхнево, без врахування всіх обставин.

II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області.

4. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 13 травня 2022 року №595, на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції О. Роєнко, призначено проведення службового розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема, щодо заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції ОСОБА_1 .

5. За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування, який затверджений 11 червня 2022 року начальником ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським.

6. Проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання службових обов`язків, самоусунення з 16 березня 2022 року від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, капітаном поліції ОСОБА_1 та Дисциплінарна комісія ГУНП в Чернігівській області рекомендувала за недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

7. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським від 13 червня 2022 року №489 капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, невиконання службових обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16 березня 2022 року від виконання своїх службових, функціональних обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

8. Цей вид стягнення реалізований наказом начальника ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським від 28 червня 2022 року №319 о/с, яким позивача з 29 червня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

9. Вважаючи зазначені накази відповідача протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на приписи Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі, і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України.

12. Проте, як установили суди попередніх інстанцій, капітан поліції ОСОБА_1 з 16 березня 2022 року був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, де служив або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

13. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на відсутність належних та допустимих доказів в матеріалах службової перевірки щодо не перебування його на робочому місці, оскільки позивач власноручно в письмових поясненнях від 23 травня 2022 року, наявних в матеріалах службового розслідування, підтвердив факт того, що з 16 березня 2022 року не перебував безпосередньо на території дислокації підрозділу, тобто в м. Чернігів, а виїхав за межі м. Чернігова до м. Івано-Франківськ з метою евакуації сім`ї.

14. Також суд першої інстанції критично оцінив посилання позивача про те, що він був вимушений евакуювати свою родину, наголосивши на тому, що загальновідомим і таким, що не потребує доведення, є факт того, що станом на 16 березня 2022 року місто Чернігів не перебувало під тимчасовою окупацією, в облозі чи під оперативною облогою. Повне зупинення транспортного сполучення з містом Чернігів відбулось 23-24 березня 2022 року через руйнування мостів і переправ та саме з 24 березня 2022 року місто стало в оперативній облозі. Крім того, суд першої інстанції відмітив, що позивач не надав жодних доказів того, що його сім`я опинилась у безпорадному стані або стані небезпечному для життя та здоров`я, відтак не могла самостійно виїхати за межі міста Чернігова. Поряд з цим суд першої інстанції зауважив, що після евакуації сім`ї до м. Івано-Франківськ у ОСОБА_1 була можливість терміново повернутися до міста Чернігів, однак позивач нею не бажав скористатися.

15. В частині посилання ОСОБА_1 на те, що він виїхав з міста Чернігова лише після отримання дозволу свого безпосереднього керівника - начальника Чернігівського районного управління ГУНП в Чернігівській області полковника поліції Калити О.В., що підтверджується копією рапорту з резолюцією та копією письмових пояснень, наданих ОСОБА_1 та Калитою О.В. , суд апеляційної інстанції зазначив, що саме по собі написання рапорту не спростовує визначених законодавством про воєнний стан в України обов`язків для поліцейського по несенню служби.

16. До того ж суд апеляційної інстанції не взяв до уваги аргументи позивача про те, що його «самоусунення» за період з 16 по 21 березня 2022 року пов`язано з перебуванням в цей період на лікарняному, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що інформація про перебування позивача на лікарняному була відома відповідачу при проведенні службового розслідування, а також того, що ОСОБА_1 доводив до безпосереднього керівника інформацію про неможливість несення служби у зв`язку з його перебуванням на лікарняному. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що позивач не звертався за медичною допомогою до спеціалізованого медичного закладу, який обслуговує поліцейських.

17. Виходячи з цього суди попередніх інстанцій резюмували, що невихід позивача на службу з 16 березня 2022 року, неприбуття позивача у подальшому, після евакуації сім`ї, до місця дислокації підрозділу, в якому служив (місто Чернігів), тобто до місця несення служби; самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом свідчить про безвідповідальне ставлення останнього до долі тих осіб, які залишались на території міста Чернігова та які опинились у безпорадному стані, потребуючи надання допомоги після обстрілів, переміщення в укриття до та під час бомбардувань території Чернігова, супроводу поранених, надання гуманітарної допомоги тощо. Тож, хоча рішення про виїзд було прийняте позивачем саме у зв`язку з військовою збройною агресією РФ проти України, зазначене не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби.

18. При цьому суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, однак його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

19. Підсумовуючи наведене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, отже спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, відповідно, відсутні підстави для визнання спірних наказів протиправними та скасування, а отже і для задоволення інших похідних позовних вимог.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

20. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог.

21. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

22. У касаційні скарзі скаржник покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині необхідного мотивування рішення про застосування одного з видів дисциплінарного стягнення.

23. Зокрема, скаржник стверджує, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до нього найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції.

24. У цьому зв`язку скаржник вказує, що він тривалий час перебуває на службі в поліції, за цей період жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності та сумлінно виконував свої службові обов`язки, брав участь в антитерористичній операції на сході України та є учасником бойових дій.

25. Скаржник зазначає, що відсутність на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу 16 березня 2022 року була зумовлена поважними причинами, а саме необхідністю вивезення сім`ї в безпечне місце, відсутністю на робочому місці керівного складу ЧРУП та ГУНП в Чернігівській області та будь-яких дій щодо централізованої евакуації родин поліцейських та наявністю дозволу безпосереднього керівника на евакуацію сім`ї. При цьому скаржник відмічає, що після евакуації родини він якнайшвидше повернувся до місця дислокації підрозділу для несення служби.

26. Скаржник доводить, що застосовуючи крайній захід дисциплінарного впливу відповідач не врахував наявність вини позивача, ступінь тяжкості вчинених дій (бездіяльності), обставини, за яких вони вчинені, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, ставлення до виконання службових обов`язків тощо.

27. Крім того, скаржник звертає увагу, що службове розслідування проводилось відносно 120 поліцейських. При цьому до різних осіб за один і той самий проступок були застосовані кардинально відмінні підходи при обранні виду дисциплінарного стягнення.

28. Скаржник також покликається на необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанції клопотання позивача про виклик свідків та витребування доказів, зокрема повного тексту висновку службового розслідування, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

29. Від ГУ НП в Чернігівській області відзив на касаційну скаргу не надходив.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

30. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».

32. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

33. Статтею 2 Закону № 580-VIII визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

34. Згідно з частиною першою статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

35. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

36. За правилами статті 24 Закону №580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

37. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

38. Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

39. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, серед іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України

40. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини друга статті 77 Закону № 580-VIII).

41. Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Статут.

42. Частинами першою, другою статті 1 Дисциплінарного Статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

43. Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного Статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

44. Відповідно до частин першої та другої статті 5 Дисциплінарного Статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

45. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного Статуту).

46. Статтею 12 Дисциплінарного Статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

47. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

48. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

49. Статтею 15 Дисциплінарного Статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Дисциплінарного Статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

50. Статтею 19 Дисциплінарного Статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

51. Відповідно до частин першої та другої статті 21 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

52. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (частина третя статті 22 Дисциплінарного статуту).

53. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 4 розділу V якого визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

54. Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

55. Відповідно до пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

56. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

57. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах доводів касаційної скарги.

58. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону №580-VIII, пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції у частині самоусунення з 16 березня 2022 року від виконання службових, функціональних обов`язків як поліцейського, зокрема як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУ НП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

59. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо правомірності накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

60. Верховний Суд уважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

61. Аналіз наведених вимог Дисциплінарного Статуту свідчить, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення є порушення поліцейським службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання обов`язків поліцейського, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських.

62. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного Статуту, та до них, зокрема відносяться: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

63. Суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

64. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями.

65. Так, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, суб`єкт його накладення повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

66. Водночас адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

67. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

68. В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що для вирішення питання про правомірність застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є крайнім є заходом дисциплінарного впливу, необхідним є з`ясування його співмірності характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку.

69. Як установлено судами попередніх інстанцій, під час проведення службового розслідування відповідач встановив порушення позивачем вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону №580-VIII, Присяги працівника поліції.

70. Склад дисциплінарного проступку позивача відповідач убачав у його самоусуненні з 16 березня 2022 року по 23 березня 2022 року від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, невиконанні наказів керівництва ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенні 16 березня 2022 року, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів).

71. У касаційній скарзі позивач не заперечує, що дійсно був відсутнім на робочому місці у спірний період, втім підстави його відсутності уважає поважними.

72. У своїй позовній заяві, апеляційній, касаційних скаргах позивач наголошував, що в ніч з 23 лютого 2022 року на 24 лютого 2022 року він перебував на нараді в УПД та здійснював розстановку блок-постів, потім виконував службові обов`язки відповідно до поставлених завдань керівництвом та своїх посадових інструкцій за місцем несення служби в Чернігівському районному управління ГУНП в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 13.

73. Позивач зазначав, що 03 березня 2022 року відбувся авіаудар по житловому масиву по АДРЕСА_1 , на території якого позивач проживав разом зі своєю сім`єю та близькими родичами, в результаті чого сталась масова пожежа квартир у будинках, пошкодження квартир, що унеможливлювало проживання в них, за відсутності вікон, газу, води і тепла.

74. Позивач вказував на тяжкий морально-психологічний стан сім`ї та близьких родичів, хворобливий стан дворічної дитини, виявлення ознак психічних розладів у членів родини внаслідок постійних обстрілів та бомбардувань, влучення снаряду у автомобільний міст через річку Десна, що сполучав м. Чернігів із м. Києвом, відсутності «зеленого коридору» для мирних мешканців. При цьому позивач звертав увагу на відсутність водійського посвідчення та навичок керування автомобілем у його дружини.

75. Також наголошував, що звертався до безпосереднього начальника - полковника поліції Калити О.В. із проханням надати дозвіл на евакуацію сім`ї та отримав такий дозвіл.

76. Позивач зазначав, що 19 березня 2022 року він прибув до міста Івано-Франківськ, де цього ж дня звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області для реєстрації своєї дружини. Цього ж дня ОСОБА_1 в Головному управління Національної поліції в Івано-Франківській області було ознайомлено з вимогами наказу Голови Національної поліції України від 10 березня 2022 року №190, виписано письмове зобов`язання про повернення до місця дислокації в ЧРУП ГУНП в Чернігівській області.

77. Позивач прибув до місця дислокації підрозділу (м. Чернігів) для подальшого несення служби без зайвих зволікань (23 березня 2022 року). Затримка, за доводами позивача, була обумовлена посиленням комендантської години на території м. Києва та Київської області з 21 березня 2023 року до 7 год. 00 хв. 23 березня 2022 року.

78. Однак зазначені доводи та обставини залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, їм не було надано належної правової оцінки в розрізі відповідності обраного відповідачем виду стягнення критеріям співмірності та пропорційності.

79. Крім того, суди попередніх інстанцій не перевіряли, чи враховувались відповідачем при обранні виду дисциплінарного стягнення обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов`язків та до скоєного.

80. До того ж суди попередніх інстанцій оминули увагою доводи позивача про те, що за результатами службового розслідування до різних осіб за один і той самий проступок були застосовані кардинально відмінні підходи при обранні виду дисциплінарного стягнення.

81. Так, з матеріалів справи слідує, що службове розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов`язків окремими поліцейськими ГУ НП в Чернігівській області з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією проти України та введенням з цього приводу воєнного стану в Україні проводилось відносно 120 поліцейських.

82. За змістом висновку службового розслідування, частину працівників поліції (58) було звільнено зі служби в поліції, у тому числі і позивача, а іншу частину (62) притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

83. Водночас суди попередніх інстанцій не досліджували, яким чином відповідач розмежував застосування різних видів дисциплінарного стягнення за один і той самий проступок та з огляду на які обставини застосував до позивача найбільш суворий з них.

84. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголошує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на встановлення усіх обставин, за яких позивачем вчинявся дисциплінарний проступок, та не дослідили співмірність обраного виду стягнення складу, характеру та наслідками вчиненого дисциплінарного проступку, що є ключовим моментом у ході судового розгляду цієї справи.

85. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22.

86. Для учасників справи постановлення немотивованого (недостатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що, у свою чергу, може призвести до неправильного вирішення спору.

87. У порушення частини четвертої статті 9 КАС України судом не вжито визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

88. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

89. Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

90. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

91. Варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

92. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права та недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, та під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

93. За правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

94. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

95. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

96. Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

97. Відповідно до статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

98. Враховуючи приписи статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

99. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також необхідно врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.

VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

100. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 620/4675/22 - скасувати.

Направити справу № 620/4675/22 на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська М.В. Білак