Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №826/9631/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №826/9631/16

адміністративне провадження №К/9901/60474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О. від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П. від 26.06.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укренергосервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укренергосервіс» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2016: - №0030281207, №0030291207.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки штрафні санкції нараховано за порушення позивачем граничного строку сплати сум грошових зобов`язань, які є неузгодженими.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.06.2016 №0030291207 в частині визначеної суми штрафу у розмірі 14448,36 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не довів належними доказами правомірності нарахування ТОВ «Компанія Укренергосервіс» грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 №0005852240 на суму 68940,00 грн. та відповідно виникнення у контролюючого орану законної підстави для застосування штрафу у сумі 13252,56 грн. за несвоєчасну сплату цього грошового зобов`язання. Що ж стосується застосування відповідачем решти штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимого у цій частині.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на те, що позивачем несвоєчасно сплачено грошові зобов`язання з податку на прибуток, а тому нарахування штрафних санкцій за наслідками камеральної перевірки є правильним.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, предметом якої було питання своєчасності сплати ТОВ «Компанія Укренергосервіс» податкових зобов`язань з податку на прибуток, визначених згідно із податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2013 №005852240 та декларацій з податку на прибуток за 2013, 2014 роки в частині сплати авансових внесків з даного податку з березня 2013 року по лютий 2014 року, відповідачем складено акт від 19.04.2016 №104/26-59-11-06-94, яким встановлено порушення Товариством граничного строку сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати сум податку на загальну суму 190275,52 грн., нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 №0005852240, декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік (реєстр. від 25.02.2014 №9090604577), декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік (реєстр. від 26.01.2015 №9079139978), а також декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2012 рік (реєстр. від 05.02.2013 №9086482352) - в частині сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток за березень-грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року, - на строки до та більше 30 календарних днів.

07.06.2016 на підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш»: - №0030291207, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 161158,55 грн. всього на строк більше 30 календарних днів нараховано Товариству штраф у сумі 32231,70 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань); - №0030281207, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 29116,97 грн. всього на строк до 30 календарних днів нараховано Товариству штраф у сумі 2911,70 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01.01.2017, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку.

При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зміст наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

А відтак з`ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що камеральна перевірка позивача була проведена з питань своєчасності сплати сум податкових зобов`язань з податку на прибуток, висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

За наведеного та у зв`язку із відсутністю у даній справі спору щодо виду перевірки, на підставі якої прийнято податкові повідомлення-рішення, та її предмету, касаційний суд вважає, що акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не є правомірними.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі №826/9631/16 скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2016 №0030281207, №0030291207.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду